YaChudo

Мис Сотера

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Сотера
Країна Україна Україна
РегіонАвтономна Республіка Крим, Ялтинський район
Акваторії, що омиваютьЧорне море
Координати44°43′51″ пн. ш. 34°30′09″ сх. д. / 44.730745° пн. ш. 34.502504° сх. д.

Со́тера (крим. Sotera, від грец. Σωτήρ, досл. «Спаситель») — мис, що видається в Чорне море, в Ялтинському районі Автономної Республіки Крим.[1] Розташовується біля однойменої річки та місцевості, неподалік селища Єді-Ев (Семидвір'я).[2][3]

Назва пов'язана з розташуванням в усті балки Сотера середньовічного християнського храму Христа Спасителя (грец. Σωτήρ — «Спаситель»).

Мис Сотера давно є традиційним місцем відпочинку нудистів. Усамітнені долини і пляжі в районі мису Сотера — улюблені натуристами місця зі знаменитими стоянками («Лимонія», «Мальця»)… Любителі позасмагати голяка віддаляються в відокремлені, невидимі стороннім бухти.

Геологія

У берегових обривах найближчих околиць мису Сотера оголена флішева товща порід таврійської серії (верхній тріас — нижня юра) з нечисленними кварцовими жилами (з тосудитом), конкреціями та конкреційними прошарками в різному ступені окисленого сидериту, конкреційного пирі піриту.

Археологія

У 2011 році на мисі було проведено розкопки у рамках роботи Гірськокримської експедиції КФ ІА НАНУ. Загальна площа ділянки досліджень сягає 0,1 га (розкопками досліджено 253,7 м2).

Дослідження проводилися в північно-східній частині пам'ятки «Поселення Сотера VIII—XV  ст.» (охоронний № 178), на лівому березі річки Сотера (Алака), у середній частині південносхідного схилу гори Сутіра (Сотіра, Устуранин Хири).[4][5]

Примітки

  1. ↑ Мыс Мыс Сотера в Алуште, Крым. 3Pulse.com (рос.). 7 лютого 2025. Процитовано 7 лютого 2025.
  2. ↑ lastdike (15 жовтня 2011). Ч. 7 Крим – 2011 або класика „матрасного” жанру. Julia was here. Процитовано 7 лютого 2025.
  3. ↑ Сотера. Неизведанный Мир (рос.). Процитовано 7 лютого 2025.
  4. ↑ Інститут археології НАНУ. Головна сторінка. iananu.org.ua (укр.). Процитовано 7 лютого 2025.
  5. ↑ АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В УКРАЇНІ 2011. Інститут археології Національної академії наук України. 2011 (PDF). {{cite book}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).