Милош Минич
| Милош Минич | |
|---|---|
серб. Милош Минић  | |
 | |
| Народився | 28 серпня 1914[1] Прелінаd, Королівство Сербія |
| Помер | 5 вересня 2003[1][2] (89 років) Белград, Сербія і Чорногорія |
| Країна |  Королівство Сербія Королівство Сербів, Хорватів і Словенців Королівство Югославія Югославія СР Югославія Сербія і Чорногорія |
| Діяльність | політик, комісар, правник |
| Alma mater | юридичний факультет Белградського університетуd |
| Знання мов | сербська[1] |
| Учасник | Друга світова війна |
| Посада | президент Сербії |
| Військове звання | генерал |
| Партія | Комуністична партія Югославії |
| У шлюбі з | Милка Миничd |
| Автограф |  |
| Нагороди |       |
Милош Минич (серб. кир. Милош Минић, серб. лат. Miloš Minić; 28 серпня 1914 — 5 вересня 2003) — югославський та сербський комуністичний діяч і політик.[3]
Короткий життєпис
Закінчив середню школу в Чачаку, потім юридичний факультет Белградського університету.[4] З 1935 року був членом тоді нелегальної Спілки комуністичної молоді Югославії, а також Комуністичної партії Югославії (КПЮ), обіймаючи в обох організаціях керівні посади.[4] З 1941 року під час партизанської війни проти Німеччини та Італії обіймав як партійні, так і військові посади.[4]
Після визволення Сербії від нацистської окупації був керівником белградського відділу Відділення захисту народу, потім — державним прокурором Сербії та представником військового прокурора Югославської Народної Армії (ЮНА). Згодом обіймав кілька посад в урядах Югославії та Сербії. З 16 грудня 1972 року по 17 травня 1978 року був міністром закордонних справ Югославії,[4] на цій посаді підписав Озімський договір, що розв'язав прикордонні суперечки між Італією та Югославією.[5]
Відзнаки та нагороди
Вітчизняні
Орден Національного визволення (6 липня 1945)
Орден Народного героя (9 жовтня 1953)[6]
Орден Героя соціалістичної праці (4 червня 1979)[7]
Зарубіжні
Командорський хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (25 червня 1964)[8]
Великий хрест ордена «Сонце Перу» (7 січня 1974)[9]
Великий хрест ордена інфанта Енріке (28 липня 1976)[10]
Примітки
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ Milos Minic's audacity of truth. Sbunker. 14 січня 2022. Процитовано 22 травня 2023.
- ↑ а б в г List of the Ministers for Foreign Affairs Since the Forming of the First Government in 1811 (Milos Minic). mfa.gov.rs. Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Serbia.
- ↑ Fornasier, Roberto (2013). The Dove and the Eagle. Cambridge Scholars Publishing. с. 216. ISBN 978-1-44384-483-3.
- ↑ Narodni heroji Jugoslavije. Vol. 1. Belgrade: Narodna knjiga. 1982. с. 560.
- ↑ СО ОРДЕН ЈУНАК НА СОЦИЈАЛИСТИЧКИОТ ТРУД (PDF). Службени лист СФРЈ. XXXVI (9): 291. 22 лютого 1980. Процитовано 22 липня 2025.
- ↑ Daily Report. Foreign Radio Broadcasts. Foreign Broadcast Information Service. 26 червня 1964. с. FF 4. Процитовано 22 липня 2025.
- ↑ CONDECORADOS: ORDEN EL SOL DEL PERU. Slideshare.net. Ministerio de Relaciones Exteriores. с. 42. Процитовано 21 липня 2025.
- ↑ ENTIDADES NACIONAIS AGRACIADAS COM ORDENS PORTUGUESAS. www.ordens.presidencia.pt. Ordens Honoríficas Portuguesas. Процитовано 22 липня 2025.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).