YaChudo

Шраг Микола Ілліч

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Шраг Микола Ілліч
Народився8 травня 1894 Редагувати інформацію у Вікіданих
Чернігів, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 лютого 1970 (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛичаківський цвинтар[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Російська імперія
 Українська Держава
 УНР
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьекономіст, політик, викладач університету, перекладач Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьекономіка[2], політика[2], дипломатія[2], педагогічна практика[2] і перекладацтво[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[2] і французька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаЧлен Всеросійських установчих зборівd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПартія соціалістів-революціонерів Редагувати інформацію у Вікіданих

Мико́ла Іллі́ч Шраг (8 травня 1894, Чернігів — 2 лютого 1970, Львів) — український економіст і громадсько-політичний діяч. Заступник голови Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Доктор економічних наук (1967), теоретик розміщення продуктивних сил і промислових комплексів. Агент НКВД.

Життєпис

Був сином відомого українського громадського й політичного діяча Іллі Шрага.

1917 — студент юридичного факультету Московського університету. З 1917 року — заступник голови Центральної Ради Української Народної Республіки.

26.04.1918 — призначений представником Уряду УНР при Уряді Королівства Іспанія.[3]

З 1919 — радник української дипломатичної місії в Будапешті, 1920—1924 — перебував у Відні.

З 1924 року — працівник Харківського товариства робітників і техніків. На 1929—1930 роки — начальник планово-економічного управління (ПЕУ) Вищої ради народного господарства (ВРНГ) Української СРР.

У 1931 році заарештований радянською владою за справою «Українського національного центру». В лютому 1932 року засуджений до шести років позбавлення волі, але в жовтні 1933 року його термін переглянули й випустили з тюрми[4].

Згідно з документами, знайденими в архівах СБУ, в обмін на волю Шраг добровільно запропонував свої послуги НКВС, і написав багато «доповідних записок». Виконуючи завдання НКВС, водночас користувався великим авторитетом серед опозиційно налаштованої української інтелігенції. Певним позитивним боком його діяльності було те, що в обмін на інформацію він періодично звертався до керівництва НКВС із запитами на звільнення певних культурних діячів[4].

1945 — скерований у Львівську область, сектор водного планування, за сумісництвом — викладач у ВНЗ Львова та Харкова. У 1952 році закінчив Львівський торгово-економічний інститут.

З 1954 — доцент, 1955 — кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки промисловості та організації машинобудування енергетичних підприємств, 1958—1963 — завідувач кафедрою економіки та організації машинобудування і приладобудування, з 1964 — доцент, професор кафедри економіки і організації галузевої промисловості Львівського політехнічного інституту. Автор близько 50 наукових праць про формування, теоретичне обґрунтування та розвиток промислових комплексів. Член наукової ради з економічних проблем в Інституті економіки АН СРСР.

Помер 2 лютого 1970, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 45.[5]

Пам'ять

У 1992 р. в холі Львівської політехніки відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, що вшановувала викладачів навчального закладу за внесок у громадське, культурно-освітнє та наукове життя України. Другим — після прізвища Петра Франка — у списку викарбуваних золотом імен стоїть прізвище М. Шрага.

Примітки

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).