YaChudo

Меґґі О'Фарелл

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Меґґі О'Фарелл
Народилася27 травня 1972 (54 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Колрейн, Causeway Coast and Glensd, Північна Ірландія, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materNew Hall, Cambridge
Знання мованглійська[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зВільям Саткліфф
Діти (3[3] Редагувати інформацію у Вікіданих)3
Нагороди

премія Сомерсета Моема (2005)

Жіноча літературна премія (2020)

Prix Libraires en Seine Corinne-Kimd (2022)

Premio Arcebispo Xoán de San Clemente de novela estranxeirad (2024)

National Book Critics Circle Award for Fictiond (2020)

член Королівського літературного товариства (2021)

Сайт: maggieofarrell.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Меґґі О'Фарелл у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Меґґі О'Фаррелл, RSL (народилася 27 травня 1972) — письменниця з Північної Ірландії. Перший роман авторки, «Після того, як ти пішов» здобув визнання та отримав нагороду Бетті Траск[4], а наступний, «Рука, яка вперше тримала мою руку», нагороду Costa Novel Award 2010. З того часу вона двічі входила до короткого списку премії Costa Novel Award: 2014 року за книжку «Інструкції на випадок спеки» та 2017 року за книжку «Це повинно бути те місце»[5]. Вона увійшла до списку 25 авторів майбутнього від Waterstones[6]. Мемуари «Я є, я є, я є: Сімнадцять зіткнень зі смертю» очолили список бестселерів Sunday Times. Роман «Гамнет» здобув Жіночу літературу премію 2020 року[7] та премію за художню літературу Національного гуртка книжкових критиків 2020 року[8]. «Портрет подружжя» увійшов до короткого списку Жіночої літературної премії 2023 року.

Дитинство, освіта та кар'єра

О'Фаррелл народилася в Деррі, Північна Ірландія, і виросла в Уельсі та Шотландії. Восьмирічною вона потрапила в лікарню з енцефалітом і пропустила понад рік у школі[9]. Ці події відображені в романі «Відстань між нами» та описані в мемуарах 2017 року «Я є, я є, я є»[10]. У дитинстві та підлітковому віці вона мала виражене заїкання. Здобула освіту в середній школі Норт-Бервік і загальноосвітній школі Бринтеґ, а потім у Нью-Голлі Кембридзького університету (нині коледж Мюррея Едвардса), де вивчала англійську літературу.

О’Фаррелл ствердила, що навіть у 1990-х роках бути ірландцем у Британії могло бути небезпечно: «Раніше ми постійно чули нескінченні жарти про ірландців, навіть від учителів. Якщо я мусила вимовити своє ім’я в школі, учителі могли сказати щось на кшталт: «О, то твоя сім’я в ІРА?» Вони казали таке 12-річній дитині перед цілим класом... Їм здавалося дуже смішним жартувати: «Ха-ха, твій батько – терорист». Це зовсім не було смішно... Я хотіла б сказати, що [тепер таке трапляється рідше] тому, що люди стали меншими расистами, але, думаю, справа в іншому – просто з’явилися нові іммігранти, які тепер це переживають.»

Проте лише у 2013 році, в романі «Інструкції на випадок спеки», ірландська тематика стала частиною її творчості[11].

О'Фаррелл працювала журналісткою у Гонконзі, а також заступницею літературного редактора The Independent on Sunday у Лондоні. Також викладала творче письмо в Університеті Ворика в Ковентрі та коледжі Ґолдсмітс у Лондоні. Вона жила в Ірландії, Уельсі, Шотландії, Гонконгу та Італії. Зараз мешкає в Единбурзі.

Книги

Численні успішні романи О'Фаррелл, зокрема й нагороджений премією Costa «Рука, яка вперше тримала мою руку», здобули широке визнання критиків. Її книги перекладено понад 30 мовами. Роман «Гамнет», оснований на житті родини Шекспіра, вийшов 2020 року. У романі простежується зв'язок між смертю одинадцятирічного Гамнета та написанням п'єси «Гамлет»[12].

Мемуари 2017 року «Я є, я є, я є: Сімнадцять зіткнень зі смертю» розповідають про серію передсмертних переживань, які сталися з нею та її дітьми. Це мемуари, що не мають хронологічного порядку, а кожен розділ має назву частини тіла, якої він стосується[13].

З 2020 по 2022 рік О'Фаррелл опублікувала дві ілюстровані книжки для дітей «Таємниця снігового янгола» та «Хлопчик, який втратив іскру», обидві проілюструвала Даніела Ягленка Терацціні[14][15].

У березні 2021 року О'Фаррелл була запрошеною гостею у програмі Desert Island Discs на BBC Radio 4[16].

2022 року вийшов «Портрет подружжя», роман, оснований на короткому житті Лукреції Медічі, яку, можливо, отруїв її чоловік Альфонсо II, герцог Феррарський. О'Фаррелл сказала, що ідея для роману у неї виникла після того, як вона побачила портрет Лукреції, який приписують Аньйоло Бронзіно, і прочитала вірш Роберта Браунінга «Моя остання герцогиня», у якому Лукреція з'являється на мить, без слів і без імені. Роман увійшов до короткого списку Жіночої літературної премії[17]

2023 року О'Фаррелл здобула премію «Жінка року» за версією Harper's Bazaar[18].

У квітні 2023 року Королівська шекспірівська компанія представила сценічну адаптацію "Гамнета у нововідкритому театрі Swan у Стратфорді-на-Ейвоні[19]. У вересні 2023 року її перенесено до театру Гаррік, Лондон[19].

У січні 2024 року повідомлялося, що Хлої Чжао екранізує «Гамнета» та напише сценарій до фільму разом з О'Фаррелл. Повідомлялося, що на головні ролі обрано Пола Мескаля та Джессі Баклі[20]. Однойменна екранізація роману вийшла на екрани у листопаді 2025 року.

У травні 2024 року Одрі Діван була призначена режисеркою екранізації «Портрета подружжя»[21].

Особисте життя

О'Фаррелл одружена з колегою-письменником Вільямом Саткліффом, з яким познайомилася, коли вони були студентами в Кембриджі; однак стали парою приблизно через десять років після того, як закінчили навчання. Подружжя мешкає в Единбурзі з трьома дітьми[22][23]. Вона сказала про Саткліффа: «Віл завжди був моїм першим читачем, ще до того, як ми стали парою, тож він має великий вплив. Він жорсткий, але це потрібно»[24]. Одна дитина О'Фаррелл має серйозну алергію, про ці труднощі вона пише у своїх мемуарах[25].

Нагороди та відзнаки

Бібліографія

  • Після того, як ти пішов /After You'd Gone(2000)
  • Коханець мого коханця /My Lover's Lover (2002)
  • Відстань між нами /The Distance Between Us(2004)
  • Акт зникнення Есме Леннокс /The Vanishing Act of Esme Lennox (2006)
  • Рука, яка вперше тримала мою руку /The Hand That First Held Mine (2010)
  • Інструкції на випадок спеки /Instructions for a Heatwave (2013)
  • Це повинно бути те місце /This Must Be the Place (2016)
  • Гамнет /Hamnet (2020), Tinder Press ISBN 978-1-4722-2379-1
  • Портрет подружжя /The Marriage Portrait (2022), Tinder Press ISBN 978-1-4722-2384-5

Автобіографія/Мемуари

  • Я є, я є, я є: Сімнадцять зіткнень зі смертю /I Am, I Am, I Am: Seventeen Brushes with Death (2017)

Для дітей

  • «Таємниця снігового янгола» /Where Snow Angels Go, [27] Walker Books, ілюстрації Даніели Ягленки Терацціні (2020). Книжка перекладена видавництвом «Час майстрів» в 2023 році[28].
  • «Хлопчик, який втратив іскру» /The Boy Who Lost His Spark, Walker Books, ілюстрації Даніели Ягленки Терацціні (2022)

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20160304044209/http://www.maggieofarrell.com/meet_maggie_live_new.html
  4. ↑ Maggie O'Farrell. Fantastic Fiction. Процитовано 6 листопада 2019.
  5. ↑ Derry-born author wins Costa prize. The Irish Times. 4 січня 2010.
  6. ↑ Emerging 21st-century UK writers expected to produce the most impressive work over the next quarter-century. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 23 серпня 2022.
  7. ↑ Flood, Aison (9 вересня 2020). Maggie O'Farrell wins Women's prize for fiction with 'exceptional' Hamnet. The Guardian.
  8. ↑ Beer, Tom (25 березня 2021). National Book Critics Circle Presents Awards. Kirkus Reviews (англ.). Процитовано 29 березня 2021.
  9. ↑ Sale, Jonathan (17 травня 2007). Passed/Failed: An education in the life of Maggie O'Farrell. The Independent. {{cite news}}: |archive-url= неправильно сформовано: часова мітка (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Kean, Danuta (24 березня 2017). Maggie O'Farrell memoir to reveal series of close encounters with death. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 3 жовтня 2017.
  11. ↑ Maggie O'Farrell: Teachers would say 'Are your family in the IRA?'. The Irish Times. 23 червня 2016.
  12. ↑ Merritt, Stephanie (29 березня 2020). Hamnet by Maggie O'Farrell review – tragic tale of the Latin tutor's son.
  13. ↑ Sturges, Fiona (18 серпня 2017). I Am, I Am, I Am by Maggie O'Farrell review – 17 brushes with death.
  14. ↑ O’Connell, Alex (28 червня 2024). Maggie O’Farrell: how my daughter inspired a new story, Where Snow Angels Go. The Times (англ.). Процитовано 28 червня 2024.
  15. ↑ O’Connell, Alex (28 червня 2024). The Boy Who Lost His Spark by Maggie O’Farrell review — a magical autumnal balm. The Times (англ.). Процитовано 28 червня 2024.
  16. ↑ BBC Radio 4 - Desert Island Discs, Maggie O'Farrell, writer. BBC (брит.). Процитовано 28 червня 2024.
  17. ↑ Gregory, Elizabeth. Women's Prize for Fiction: who is who on the 2023 shortlist?. Evening Standard. Процитовано 6 травня 2023.
  18. ↑ Dillon, Brian (8 листопада 2023). Irish author honored at Harper's Bazaar Women of the Year awards. Irish Star (англ.). Процитовано 15 березня 2024.
  19. ↑ а б Hamnet | About the play | Royal Shakespeare Company. www.rsc.org.uk (брит.). Процитовано 28 червня 2024.
  20. ↑ Shoard, Catherine (30 січня 2024). Paul Mescal and Jessie Buckley to star in Chloé Zhao’s Hamnet. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 26 лютого 2024.
  21. ↑ Ritman, Alex; Keslassy, Elsa. Audrey Diwan to Direct Adaptation of Maggie O’Farrell’s ‘The Marriage Portrait’ for Element Pictures, Wildside (EXCLUSIVE). Variety. Процитовано 3 липня 2024.
  22. ↑ Meet Maggie. maggieofarrell.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 серпня 2017.
  23. ↑ Kiverstein, Angela. William Sutcliffe: Imagining Gaza in London. www.thejc.com. Процитовано 2 листопада 2019.
  24. ↑ Day, Elizabeth (23 лютого 2013). Maggie O'Farrell: 'My writing is tougher and much better since I had children'. The Observer.
  25. ↑ Shapiro, Dani (5 квітня 2018). A Memoir of Near-Death Experiences. The New York Times.
  26. ↑ Bayley, Sian (6 липня 2021). RSL launches three-year school reading project as new fellows announced. The Bookseller. Процитовано 6 липня 2021.
  27. ↑ 20 Wintery books (for every type of reader)!. YouTube. CarolynMarieReads. 10 листопада 2023. (mini-review of Where Snow Angels Go with display of illustrated book from 2:09 to 2:53 in video)
  28. ↑ «Таємниця снігового янгола», книжка на сайті видавництва «Час майстрів».

Зовнішні посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).