YaChudo

Мехрі

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Мехрі
مهريّت, Mahrīyyt
Поширена вЄмен, Оман
РегіонПівденна Аравія
ЕтнічністьМехрійці
Носіїприбл. 190 000 у Ємені, прибл. 250 300 усього[1]
Писемністьмодифіковане арабське письмо
Класифікація
Діалекти
  • Махрійот (єменська мехрі)[2]
      • Східна мехрі
      • Західна мехрі
  • Мехреєт (оманська мехрі)[2]
Офіційний статус
РегулюєЦентр дослідження та вивчення мови мехрі (Mehri Language Centre for Studies and Research)
Коди мови
ISO 639-3gdq
IETFgdq Редагувати інформацію у Вікіданих
Glottologmehr1241
Мехрі класифікована як "виразно загрожена" у Атласі загрожених мов світу ЮНЕСКО[3]

Мехрі (самоназва مهريّت, трансліт. Mahrīyyt) — одна з сучасних південноаравійських мов, поширена серед племен мехрійців, що мешкають у Ель-Махрі, що в Ємені та в Дофарі, що в Омані. Також у меншій кількості мехрійці проживають у Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Катарі й Кувейті. Мехрі є найбільш поширеною із сучасних південноаравійських мов — групи, що входить до семітських мов, афразійської сім'ї мов. До цієї групи також входять шехрі, харсусі, хобйот, батхарі та сокотрі.

Мехрі та найближчі споріднені мови були поширені на півдні Аравійського півострова ще до розповсюдження арабської та ісламу у VII ст. нашої ери. Через домінування арабської у регіоні протягом останніх 1400 років та спричинену цим двомовність мехрійців, мехрі є загроженою мовою. До XIX століття включно, носіїв мови можна було зустріти й у центральній частині Оману[4]. Ця мова є переважно усною: існує мало неофіційної літератури, та носії мехрі майже не вміють писати власною мовою.

Діалекти

Абу Мухамед аль-Хасан аль-Хамдані зауважував, що «мехрійці говорять варварською мовою, як чужинці». Про власне діалекти арабської аль-Хамдані мав широкі знання та оцінював їх на подібність до класичної арабської[5].

Нині існує два провідних діалекти: єменський (південна мехрі) та оманський (дофарська мехрі чи нагдська мехрі). Оманським діалектом говорить менша частина носіїв та немає значних внутрішніх відмінностей, однак єменська мехрі поділяється на західний та східний діалект[6].

Фонологія

На відміну від інших сучасних південноаравійських мов, емфатичні приголосні мехрійської можуть бути не лише абруптивними. Вони можуть також бути фарингалізовані, як в арабській, тому можливо засвідчити, що в мехрі також відбувся зсув від прасемітських абруптивних до фарингалізованих емфатичних, наявних у багатьох сучасних семітських мовах[7].

У мехрійській є такі приголосні:

Губні Передньоязикові Задньоязикові Увулярні Глоткові Гортанні
Ламінальні Бокові Сибілянти Заясенні
Носові m n
Оклюзивні Дзвінкі b~pʼ d (dʒ~tʃʼ) ɡ
Глухі t k ʔ
Емфатичні tˁ~tʼ kʼ
Континуанти Дзвінкі ð z ɣ~ʁ ʕ
Глухі f θ ɬ̠ s ʃ x~χ ħ h
Емфатичні θ̬ˁ~θʼ ɬ̬ˁ~ɬ̠ʼ s̬ˁ~sʼ ʃ̬ˁ~ʃʼ
Ротичні r~ɾ
Напівголосні w l j
  • /ɡ/ може вимовлятись як африкат [dʒ] чи проривний середньопіднебінний [ɟ] у єменському діалекті.
  • У діалекті Махрійот, поширеному у Хавфі та серед молодших носіїв у аль-Рубу'ах, <ḏ̣> вимовляється, як [ʫ̪ˁ], а жінки-носії цих діалектів натомість вимовляють цю фонему, як африкат, у тому числі як глухий африкат [t͡ʪ].[8]

У мехрійській є такі голосні:

Передні Середні Задні
Високі iː uː
Середні eː ə oː
ɛ ɛː
Низькі a aː

Дзвінкі обструенти, чи принаймні дзвінкі проривні оглушуються перед паузами. У такій позиції дзвінкі та емфатичні приголосні стають абруптивними, та втрачається розрізнення на три категорії (/kʼ/ — абруптивний в усіх положеннях). В інших позиціях, емфатичні проривні та, опціонально, дзвінкі проривні, стають фарингалізованими. Емфатичні (але не дзвінкі) фрикативні мають подібні явища. У положеннях не перед паузами вони частково дзвінкі.

Різниця між артикуляцією бокових не є достатньо дослідженою. Можливо, боковий апроксимант є зубно-ясенним, подібно до ясенних оклюзивних, а бокові фрикативні — апікальні, або ж твердопіднебінно-ясенні чи ясенно-твердопіднебінні. Фрикативні зазвичай транслітеруються, як ś чи подібним чином.

/dʒ/ є лише у запозиченнях з арабської. Не досліджено, чи ротичний звук є дрижачим чи одноударним.

Морфологія

У мехрі є наступні особові займенники:

Однина Двоїна Множина
1 особа hōh kīh nḥah
2 особа MASC hēt tīh tām
FEM hīt tān
3 особа MASC hēh hīh hām
FEM sēh sān

Відповідні займенникам присвійні суфікси:

Однина Двоїна Множина
1 особа -ī -kī -(a)n
2 особа MASC -(a)k -kam
FEM -(a)š -kan
3 особа MASC -(a)h -hī -ham
FEM -(a)s -san

Самостійні займенники можуть бути розміщені після експоненти родового відмінка (ð-), аби зробити з них присвійні займенники («мій», «твій», тощо)[9].

Писемність

Подібно до інших сучасних південноаравійських мов, мехрі має багату усну традицію, але не писемну[10][11]. Є два підходи до того, щоб записувати мову: або стандартним арабським письмом, або арабським письмом із модифікаціями, аби позначати фонеми, яких нема в арабській[12].

Найчастіше для запису використовується звичайне арабське письмо, але це призводить до того, що на позначення різних фонем може використовуватись одна літера. Ця проблема не стосується голосних, що переважно не позначаються на письмі[12].

Є різні модифікації арабського письма, жодне з яких не є стандартизованим[13][14][15]. Нижче наведено таблицю з найпоширенішими у використанні (у листуваннях, переписках тощо) додатковими арабськими літерами: пропозиція Центру сучасних південноаравійських мов у Університеті Лідса[16] для арабської абетки для систематичного запису загрожених семітських мов (зокрема Мехрі); а також пропозицію ресурсу Almahrah.net (разом із фонетичною транскрипцією МФА та романізацією відповідних літер).

Романізація МФА Літери-замінники[16][17] Пропозиція

університету Лідса[16][17]

Пропозиція Almahrah.net[14]
ś ɬ ث‎ پ‎ ڛ‎
ṣ̌ ʃˤ ض‎ ڞ‎
ṯ̣ / ḏ̣ θ̬ˤ~θʼ ظ‎ ڟ‎
ź ɬ̬ˤ~ɬ̠ʼ~ʒ ذ‎ چ‎ / ڌ‎ چ‎
g ɡ ج‎
ḳ kʼ ق‎
ē / ɛ̄ ɛ(ː) ي‎ ێ‎

Див. також

Примітки

  1. ↑ Мехрі у Ethnologue (28-ме вид., 2025) публікація із закритим доступом
  2. ↑ а б Watson, Janet C. E. (2012). The Structure of Mehri (англ.). Harrassowitz. с. 1. ISBN 978-3-447-06736-2.
  3. ↑ United Nations Educational, Scientific and Cultural Organisation (UNESCO), "Atlas of the World's Languages in Danger" pp. 186–7, 2010.
  4. ↑ Walter Dostal (1967). Die Beduinen in Südarabien. Eine ethnologische Studie zur Entwicklung der Kamelhirtenkultur in Arabien (нім.). Vienna: Ferdinand Berger and Söhne OHG. с. 133. fig. 19
  5. ↑ Abu Muhammad al-Hasan Hamdani, Sifat Jazirat al-'Arab (probably ed. 1884), 134 tr. Chaim Rabin (1951). Ancient West-Arabian. London: Taylor's Foreign Press. с. 43.
  6. ↑ Rubin, Aaron (2010). The Mehri Language of Oman. BRILL. с. 1—2. ISBN 9789004182639. Процитовано 24 березня 2015.
  7. ↑ Watson & Bellem, «Glottalisation and neutralisation», in Hassan & Heselwood, eds, Instrumental Studies in Arabic Phonetics, 2011.
  8. ↑ Janet Watson (Січень 2011). Lateral fricatives and lateral emphatics in southern Saudi Arabia and Mehri. academia.edu.
  9. ↑ Rubin 2010, 33.
  10. ↑ SIMEONE-SENELLE, Marie-Claude (Листопад 2013). Mehri and Hobyot Spoken in Oman and Yemen. LLACAN - Langage, Langues et Cultures d'Afrique Noire: 1 — через HALSHS.
  11. ↑ Rubin, Aaron (17 травня 2010). The Mehri Language of Oman (англ.). BRILL. с. 12. ISBN 978-9004182639.
  12. ↑ а б OBEID ABDULLA ALFADLY, HASSAN. The Morphology of Mehri Qishn dialect in Yemen (PDF).
  13. ↑ Almakrami, Mohsen Hebah (22 листопада 2015). Number, Gender and Tense in Aljudhi Dialect of Mehri Language in Saudi Arabia. Theory and Practice in Language Studies (англ.). 5 (11): 2230—2241. doi:10.17507/tpls.0511.06. ISSN 1799-2591.
  14. ↑ а б Mehri Arabic Alphabet.
  15. ↑ The Shahri language and its relationship with Classical Arabic. Архів оригіналу за 19 лютого 2018.
  16. ↑ а б в Modern South Arabian Languages Centre, «Orthographic Characters» (University of Leeds, 2019‑05‑15).
  17. ↑ а б James Dickins, «Bibliography of the Modern South Arabian Languages» (University of Leeds Modern South Arabian Languages Centre, 2019‑05‑15).

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).