YaChudo

Мехмед III

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мехмед.
Мехмед III
осман. محمد ثالث
тур. Üçüncü Mehmet Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
 13-й Османський султан
15 січня 1595 – 22 грудня 1603
Попередник: Мурад III
Наступник: Ахмед I
 
Народження: 26 травня 1566 Редагувати інформацію у Вікіданих
Маніса, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 22 грудня 1603[1][2] (37 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Константинополь Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Tomb of Mehmed IIId Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Османська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: іслам Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Османи[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Мурад III Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Сафіє Султан Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Ахмед I, Мустафа I, Шехзаде Махмуд, Ділруба Султан, Hatice Sultand, Шехзаде Селім, Ayşe Sultand і Beyhan Sultand Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мехмед III Справедливий (осман. محمد ثالث - Mehmed-i slis; тур. Üçüncü Mehmet або Adli Mehmet; 26 травня 1566, Стамбул — 22 грудня 1603, Стамбул) — тринадцятий османський султан, син Мурада III від Сафіє Султан.

Біографія

Мехмед народився в травні 1566 в Стамбулі в сім'ї майбутнього османського султана Мурада III і його наложниці Сафіє-султан. Це сталося за правління великого прадіда — султана Сулеймана I Кануні, який помер через 3,5 місяці. Сулейман дав йому ім'я Мехмед[4], так само як і своєму другому синові[5].

Першим вчителем був Ібрагім Ефенді, а пізніше він навчав Хусейна Ефенді та Мехмеда Азмі Ефенді. 29 травня 1582 у віці 16 років був обрізаний згідно мусульманської традиції. В грудні 1583 призначений батьком санджак-беєм в Манісі, за традицією, що тоді існувала[6].

Правління

Вступив на престол у 1595 і відразу ж, по прибуттю в палац Топкапи, 28 січня наказав стратити 19 своїх молодших братів, посилаючись на Закон Фатіха[7], побоюючись змови з їхнього боку. Їм сказали, що їх ведуть на обрізання, але врешті-решт усіх задушили[8][9][10]. Той же страх став причиною введення Мехмедом згубного звичаю не давати шехзаде брати участь в управлінні державою за життя батька (як це робилося до тих пір), а тримати їх в Топкапи, на території султанського палацу[11].

На початку правління Мехмеда III в Стамбулі був затриманий, а потім і безслідно зник, московський посол Данило Ісленьев[12]. Правління султана Мехмеда відзначено повстанням джелялі в Анатолії, причиною якого стало в основному скрутне становище населення через політику Високої Порти.

У 1593 починається Тринадцятилітня війна в Угорщині, приводом до якої послужив розгром австрійським військом турецького загону під фортецею Сисак. Успіхи австрійців на Дунаї, а заодно і вдалий виступ проти Османської імперії волоського князя Міхая Хороброго, викликали в Константинополі повстання народу і яничарів. За наполяганням великого візира Дамат Ібрагіма-паші і шейх-уль-ісламу Мехмед III у 1596 році рушив з військом до Угорщини, здобув перемогу в Керестецькій битві, але не зумів нею скористатися і повернувся в Константинополь до свого звичайного життя[13]. У 1600 році після довгих і невдалих переговорів турки прорвали оборонну лінію Габсбургів, взявши стратегічно важливу фортецю Надьканіжа. Над Віднем знову нависла загроза облоги, і 1601 року Габсбурги спробували повернути Надьканіжа, але безуспішно, проте австрійській армії вдалося взяти Секешфегервар, який турки повернули в 1602 році.

В азійських областях відбувалися визвольні повстання, туди ж вторгалися і перси. Внутрішнє управління було на низькому рівні, так само як і управління військами. У роки правління Мехмеда III прискорюється занепад Османської імперії, і це виразилося в тому, що фактична влада в державі опинилася в руках валіде-султан (матері Мехмеда III — Сафіє). Як писав англійський посол в 1603 році:

… батько [Мехмед III] перебуває під владою старої султанші, його бабусі [Сафіє-султан], і держава валиться, бо вона ніщо не поважає так, як власне бажання отримувати гроші[14].

У 1600 році збунтувалися сипахи через знецінення монет, якими їм платили платні. Мехмед III наказав таємно стратити їхнього командира Абді-агу і бунт тим самим припинився. Проте в січні 1603 р. збунтувалися яничари, які обєдналися з великим візиром Йемішчі Хасан-паша[en][15] (В жовтні 1603 Мехмед III його стратив[16]), і вбили кизлар-агу Газанфера, слугу Сафіє-султан[17]. Ага яничар погрожував переворотом і солдати могли скинути та змінити падишаха на престолі[17].

Смерть

Султан Мехмед III помер в ніч з 21 на 22 грудня 1603 р.[18] Саме з його смерті починається нестабільність та період занепаду Османської держави, що тривав до 1630-х років.

Сім'я

  • Хандан Султан[20] — наложниця. Народила як мінімум одного сина — Ахмеда I.
  • Також, як стверджує Ентоні Алдерсон, була ще одна наложниця Мехмеда — Махпейкер[21]

Діти

Сини:

  • Шехзаде Селім (бл.1585[22] — помер 20 квітня 1597 від скарлатини[23])
  • Шехзаде Махмуд (бл. 1587 — 1/7 червня 1603) — спадкоємець престолу (з квітня 1597). Мав велику популярність серед яничар з 15-ти років. Через це та пророцтво, що його батько помре через півроку і старший син Мехмеда III зійде на престол, Мехмед III наказав стратити сина чотирьом глухонімим катам[24][25].
  • Ахмед I
  • Мустафа I

Дочки:

  • дочка (пом. 1628)
  • дочка — була одружена з Тириакі Хасаном-пашою (пом. 1611).
  • дочка — з листопада 1604 року було одружена з Мірахуром Мустафою-пашею (пом. 1610)[26].
  • дочка — з 10 лютого 1612 року було одружена з Махмудом-пашею (пом. 1643), сином Джігалазаде Юсуфа Синана-паші і його другої дружини — дочки Айше Хюмашах-султан[27].
  • Дільруба Султан — (бл. 1594—1623) Повнорідна сестра султана Мустафи I. З 1617 року була одружена з Кара Давут-пашею[28] (пом. 8 січня 1623), який прославився вбивством онука Мехмеда III — султана Османа II. У шлюбі народився син, якого, за деякими даними, планували зробити султаном, змістивши душевнохворого Мустафу I[29].
  • дочка — була одружена з Алі-пашею (пом. 1617)[30].

У культурі

Султан Мехмед III частково згадується на початку першої серії турецького серіалу «Величне століття. Нова володарка». Зображено його масове братовбивство та страта шехзаде Махмуда. Пізніше, в серіалі згадується, що султана отруїли[31].

Примітки

  1. ↑ https://pantheon.world/profile/person/Mehmed_III
  2. ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  3. ↑ https://ttk.gov.tr/osmanli-padisahlari/
  4. ↑ "Легенда свідчить, що ім’ям було названо його прадіда Сулеймана Пишного, який отримав звістку про народження під час походу на Сігетвар". Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 13 січня 2022.
  5. ↑ Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler (тур.). Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-975-329-623-6. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 12 січня 2022.
  6. ↑ MEHMED III - TDV İslâm Ansiklopedisi. TDV İslam Ansiklopedisi (тур.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 13 січня 2022.
  7. ↑ Sakaoğlu, Necdet. Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. — Oğlak Yayıncılık, 2008. — С. 211. — 574 p. —. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 12 січня 2022.
  8. ↑ Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF). — Oxford: Clarendon Press, 1956. — 186 p.
  9. ↑ Bostanzade Yahya Efendi, Tuhfet ül-ahbâb, Milliyet Yayınları, s. 111
  10. ↑ Quataert, Donald (2000). The Ottoman Empire, 1700-1922. Cambridge University Press. p. 90. ISBN 0-521-63328-1.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  11. ↑ Іналджик Г. Османська імперія: класична доба, 1300-1600 / пер. з англ. Олександр Галенко; Ін-т сходознавства ім. А. Кримського НАН України. — К.: Критика, 1998. — 286,[32] с. ISBN 966-02-0564-3.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  12. ↑ ЭСБЕ/Исленьев, Данило — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  13. ↑ К. Финкель. История Османской империи. Видение Османа. — АСТ, 2010. — 243 с.
  14. ↑ Peirce, 1993. p. 231. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  15. ↑ MEHMED III - TDV İslâm Ansiklopedisi. TDV İslam Ansiklopedisi (тур.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 26 січня 2022.
  16. ↑ Evgeni Radushev, Svetlana Ivanova, Rumen Kovachev (2003), с. 225 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
  17. ↑ а б Börekçi, Günhan. Borekci_Gunhan_Factions and Favorites at the Courts of Ahmed I and his Immediate Predecessors_PhD Diss. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 13 січня 2022.
  18. ↑ Studies, Dîvân: Di̇si̇pli̇nlerarasi Çalişmalar Dergi̇si̇ / Dîvân: Journal of Interdisciplinary. İnkırâzın Eşiğinde Bir Hanedan: III. Mehmed, I. Ahmed, I. Mustafa ve 17. Yüzyıl Osmanlı Siyasî Krizi - A Dynasty at the Threshold of Extinction: Mehmed III, Ahmed I, Mustafa I and the 17th-Century Ottoman Political Crisis - Günhan BÖREKÇİ. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 13 січня 2022.
  19. ↑ Peirce, Leslie P, — Oxford: Oxford University Press, 1993. — P. 311. — 374 p. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. ISBN 0195086775. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  20. ↑ Peirce, Leslie P., — Oxford: Oxford University Press, 1993. — P. 311. — 374 p. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. ISBN 0195086775. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  21. ↑ Alderson, Anthony Dolphin, Oxf.: Clarendon Press, 1956. — С. 169. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF).
  22. ↑ Seneca, Federico. Il Doge Leonardo Donà: la sua vita e la sua prepara-zione politica prima del dogado. — Editrice Antenore, 1959. — С. 286. — 286 p.
  23. ↑ Aycibin, Zeynep. Kâtip Çelebi, Fezleke: Tahlil ve Metin (тур.): докторская диссертация. — Mimar Sinan Üniversitesi, 2007. — S. 452.
  24. ↑ Emecen, 2003, s. 412 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2021. Процитовано 12 січня 2022.
  25. ↑ Börekçi, 2009, p. 66 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2020. Процитовано 12 січня 2022.
  26. ↑ Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF). — Oxf.: Clarendon Press, 1956. — С. 169.
  27. ↑ Ghisalberti, Alberto M. Dizionario Biografico degli Italiani. — Rom: Istituto della Enciclopedia Italiana, 1981. — Т. 25. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
  28. ↑ Encyclopedia of Islam / eds. M. Th. Houtsma, A. J. Wensinck, T. W. Arnold. — Brill Publishers, 1927. — P. 183.
  29. ↑ DÂVUD PAŞA, Kara - TDV İslâm Ansiklopedisi. web.archive.org. 23 червня 2019. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 12 січня 2022.
  30. ↑ Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF). — Oxf.: Clarendon Press, 1956. — С. 169.
  31. ↑ Мехмед III. Великолепный Век вики (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).