Метод Гартрі

Метод Гартрі - процедура самоузгодженого розв'язку багатоелектронної квантовомеханічної задачі шляхом зведення її до одноелектронної задачі з ефективним потенціалом, що враховує взаємодію з іншими електронами квантовомеханічної системи. Метод запропонував англійський фізик Дуґлас Гартрі в 1928 році.

У методі Гартрі хвильова функція багатоелектронної системи шукається у вигляді добутку одноелектронних хвильових функцій.

${\displaystyle \mathrm{\Psi }({𝐫}_1,{𝐫}_2,\dots ,{𝐫}_i,\dots )=\prod _i{\psi }_i({𝐫}_i)}$.

Метод Гартрі не враховує обмінної взаємодії, яка важлива для пояснення утворення ковалентних зв'язків між атомами, тому поступився місцем узагальненому методу Гартрі — Фока, який використовує як пробну функцію детермінант Слейтера.