YaChudo

Месія Дюни

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Месія Дюни
Dune Messiah
Обкладинка українського видання
Жанрнаукова фантастика Редагувати інформацію у Вікіданих
Формароман[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АвторФренк Герберт
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Написано1969
Опубліковано1969 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавництвоG. P. Putnam's Sons Редагувати інформацію у Вікіданих
Видання1969
Опубліковано українською2018
ПерекладНаталія Михайловська
Художник обкладинкиДжек Гоен[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЦиклХроніки Дюни Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередній твірДюна
Наступний твірДіти Дюни
ISBN-13:978-0593201732
ISBN-10:0593201736
CMNS: Цей твір у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Цей твір у Вікіцитатах

«Месія Дюни» (англ. Dune Messiah) — науково-фантастичний роман американського письменника Френка Герберта, опублікований у 1969 році. Це друга книга в серії «Дюна», продовження роману «Дюна» (1965). Події роману розгортаються через 12 років після подій першого роману та зосереджуються на долі Пола Атріда, який став Муад'Дібом і правителем імперії. Здобувши владу над всім людством, Пол Муад'Діб передбачає руйнівні наслідки того, що став для народу месією. Він знає майбутнє, проте не може його відвернути, чим користуються змовники, аби схилити його до зречення трону. Муад'Дібу лишається виконати свою місію попри всі перепони.

Сюжет

Пол Муад'Діб вже 12 років править усім відомим Всесвітом як імператор з планети Арракіс, контролюючи єдине джерело «прянощів», необхідних для міжзоряних польотів. Початий ним джихад майже закінчився, об'єднавши людство. Тепер багато людей шанують Муад'Діба як пророка. Його прибічник Корба став лідером церкви Муад'Діба. Пол, однак, переймається через наслідки породженого ним фанатизму. Тому він розробляє план розвитку людства, що приведе до застою, зате встановить повсюдний мир. Однак проти Пола готується змова Бене Ґессерит, ДАПТу та Тлейлаксу.

Преподобна матір Бене Ґессерит, Гай Гелен Могіям, схиляє на свій бік дружину Пола, імператрицю Ірулан, з якою Пол відмовився мати дітей. Ірулан потай підсипає коханій наложниці Пола, Чані, контрацептиви, щоб вона не народила спадкоємця. Пол знає про це, але не втручається, бо у видіннях бачить, що Чані помре при пологах. Едрік з Гільдії навігаторів ДАПТу допомагає змові, приховуючи її від ясновидіння Муад'Діба. Скителі з ордена Тлейлаксу підсилає йому подарунок — гхолу (клона) його героїчно загиблого вчителя Дункана Айдахо, на ім'я Гайт. Цей гхола призначений посіяти сумніви в розумі Пола і тим самим підірвати його здатність правити імперією.

Імператора переслідує видіння падаючого місяця, котре він не може витлумачити. Згодом корінне населення Арракіса, фримени, починає втрачати довіру Муад'Дібові, бачачи біля нього «нечисте» творіння Тлейлаксу. Чані переходить на традиційну фрименську дієту та невдовзі вагітніє. Отейм вказує Полу на недовіру фрименів і дарує йому карлика Біджаза, що сам володіє ясновидінням. Коли солдати нападають на бунтівних фрименів, ті застосовують атомну зброю «каменепал». Пол виживає, проте втрачає зір. Тепер він цілком покладається на ясновидіння, хоча розуміє, що не може змінити майбутнє, яке вже знає. До того ж він відмовляється виконати звичай фрименів, згідно з яким сліпого слід лишити на смерть у пустелі.

Розслідування змови показує, що лідер церкви Муад'Діба на ім'я Корба теж зрадник, тож його вбивають. Гайт підозрює злі наміри Біджаза і допитує його. Але карлик інтонацією голосу змушує гхолу почати виконувати програму Тлейлаксу. Той повинен запропонувати Полу угоду — коли Чані помре, буде створено її гхолу в обмін на відречення від трону. Якщо ж той не погодиться — вбити імператора. Але поступово пам'ять Дункана бере гору та блокує програму.

При пологах Чані помирає, символом скорботи за нею стає падаючий місяць. Програма змушує Гайта спробувати вбити Муад'Діба, але він пересилює і повністю відроджується як Дункан Айдахо. На свій подив, Пол дізнається, що Чані народила двійню — хлопчика і дівчинку, хоча у видіннях була одна дитина. До того ж обоє, як і Алія, ще до народження були свідомими і можуть знати пам'ять предків. Скителі сам пропонує Полу відродити Чані як гхолу, але імператор відмовляється, передбачаючи, що гхола буде певним чином запрограмована проти нього. Тоді Скителі погрожує дітям ножем, вимагаючи відректися від влади. Пол встановлює телепатичний зв'язок із сином і, дивлячись його очима, вбиває Скителі кидком кинджала.

Муад'Діб вирішує наслідувати звичай фрименів, що сліпий мусить бути лишений в пустелі. Він іде в добровільне вигнання в пустелю, чим повертає повагу фрименів. Своїх дітей він називає Лето і Ганіма, лишивши Алію їхнім регентом. Зникнувши, Пол вважається мертвим, але зберігає владу свого дому Атрідів над імперією.

Теми та аналіз

Герберт порівняв першу трилогію романів («Дюна», «Месія Дюни» та «Діти Дюни») з фугою, і якщо «Дюна» була героїчною мелодією, то «Месія Дюни» була її інверсією. Пол приходить до влади в «Дюні», захопивши контроль над єдиним критично важливим ресурсом у всесвіті — меланжем. Його вороги мертві або повалені, і він готовий взяти владу в свої руки та принести всесвіту важкий, але просвітлений мир. У наступних книгах Герберт вирішив підірвати тріумф Пола низкою невдач і філософських парадоксів. Герберт критикує релігійний фанатизм і показує, як ідеї можуть бути спотворені масами[3].

Публікації

Частини роману «Месія Дюни» (та його продовження «Діти Дюни») були написані до завершення самого роману «Дюна».[4] Роман спочатку з'явився у вигляді п'яти частин в журналі Galaxy Science Fiction. Публікація тривала з червня (журнал із датою випуску липень) по жовтень (журнал із датою випуску листопад) 1969 року. Ілюстрації до журнальної серії створив Джек Гоен, відомий художник наукової фантастики.

У жовтні 1969 року роман вийшов окремою книгою у твердій палітурці від видавництва Putnam. Американське та британське видання містять різні прологи, в яких підсумовуються події «Дюни». «Месія Дюни» та «Діти Дюни» були опубліковані в одному томі Science Fiction Book Club у 2002 році[5], а в 1979 році видавництвом Gollancz разом із «Дюною» під назвою «Велика трилогія Дюни»[6].

Критичні відгуки

Обкладинка першого видання

Гарретт Еппс в огляді 1970 року для газети The Harvard Crimson відзначає, що роман відходить від видовищності першої Дюни, зміщуючи фокус на психологію, пророчі здібності і моральні дилеми. Багато з подій в «Месії Дюни» будуть незрозумілі без знання про джихад, але текст утворює «тривожну, незабутню атмосферу»[7]. Джессі Гадсон в критичному огляді на fantasyliterature.com зосереджений на тому, що роман відчувається більше як ідея, ніж історія: діалоги зводяться до афоризмів, багато рефлексій, але менше дії, «пропущених містків» між подіями «Дюни» та «Месії Дюни» залишає багато питань[8].

Журнал Galaxy Science Fiction назвав «Месію Дюни» «блискучою… Це було все, чим була „Дюна“, і, можливо, навіть трохи більше»[9]. Критик Спайдер Робінсон насолоджувався книгою, «навіть коли [він] виявляв логічні прогалини в ній, тому що вона мала ту саму величну розмаїтість, що й попередня книга»[10]. В огляді журналу Challenging Destiny роман названо «захоплюючим ідеальним доповненням до „Дюни“»[9].

Критик Тайсон Адамс в огляді більш прихильний: він визнає, що роман сповнений моральної напруги, теми відповідальности та влади, і багато внутрішніх конфліктів. Але також зазначає, що через зосередження на цих темах роман інколи відчувається «меншим» — менше зовнішніх пригод, більше психології і політики[11].

Більш сучасна рецензія 2023 року журналу Wired говорить про те, що роман здається «недовершеним», з великим потенціалом і сильними концептами, але з недопрацьованими моментами: темп, бувають слабші сцени, незбалансованість персонажів (особливо жінок), надмірні монологи та прогнози, які зменшують драму[12].

Адаптації

  • Під час виробництва фільму «Дюна» (1984) режисер Девід Лінч планував екранізувати продовження, попередньо назване «Дюна II», на основі «Месії Дюни». Сценарій для цього фільму, створений Лінчем за участі Френка Герберта, містив деякі відхилення від оригінального сюжету роману, подібно до того, як перша екранізація «Дюни» відрізнялася від книги. Однак через критичний і комерційний провал фільму «Дюна» проєкт сиквела не був реалізований. Улітку 2023 року в архівах Френка Герберта в Каліфорнійському державному університеті у Фуллертоні було виявлено частковий сценарій «Дюни II» разом із нотатками Герберта[13][14].
  • «Месія Дюни» та продовження «Діти Дюни» (1976) були спільно екранізовані Sci-Fi Channel у 2003 році в мінісеріалі під назвою «Діти Дюни» (англ. Frank Herbert's Children of Dune)[15]. Перша частина трисерійного шестигодинного мінісеріалу охоплює основну частину сюжету «Месії Дюни». Друга і третя частини адаптують «Дітей Дюни»[16].
  • Перед випуском своєї кіноадаптації «Дюна» 2021 року режисер Дені Вільнев підтвердив на Венеційському кінофестивалі 2021 року, що планується зняти фільм за мотивами «Месії Дюни», який стане третьою частиною трилогії[17]. Після того, як у жовтні 2021 року було офіційно затверджено зйомки «Дюни: Частина друга» (що охоплює другу половину першого роману), Вільнев повторив своє бажання продовжити серію третім фільмом за мотивами «Месії Дюни»[18][19]. У квітні 2024 року, після критичного та комерційного успіху «Дюни: Частина друга», Legendary Pictures підтвердила, що адаптація «Месії Дюни» перебуває в розробці, а Вільньов повернеться на посаду режисера[20]. Основні зйомки фільму під назвою «Дюна: Частина третя» розпочалися 7 липня 2025 року[21][19]

Переклади та видання українською

  • Френк Герберт. Месія Дюни. — Харків: КСД, 2018. — 256 стор. Переклад з англійської: Наталія Михаловська.
  • Френк Герберт. Месія Дюни. — Харків: КСД, 2024. — 256 стор. Переклад з англійської: Наталія Михаловська; передмова Браян Герберт.[22]

Примітки

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ https://www.hermitagebooks.com/pages/books/225957/frank-herbert/dune-messiah?srsltid=AfmBOoqyfgNRF1_RMnDkkjCikcB1rnOZndrGAW81TD4wMEdPzlhqnORR
  3. ↑ Herbert, Frank (Липень 1980). DuneGenesis. Omni. FrankHerbert.org. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 14 лютого 2014. Of course there are other themes and fugal interplays in Dune and throughout the trilogy. Dune Messiah performs a classic inversion of the theme. Children of Dune expands the number of themes interplaying ... That fits the pattern of the fugue.
  4. ↑ Herbert, Frank (1976). When I Was Writing Dune. Children of Dune (вид. 2008). Penguin Publishing Group. ISBN 9781440630514. Процитовано 24 травня 2020.
  5. ↑ Herbert, Frank (2002). Dune Messiah and Children of Dune (вид. 1st SFBC Printing). Science Fiction Book Club. ISBN 0-7394-2399-1..
  6. ↑ The Great Dune Trilogy. Gollancz (англ.). Процитовано 15 жовтня 2025.
  7. ↑ Sei-Fi Dune Messiah | News | The Harvard Crimson. www.thecrimson.com. Процитовано 15 жовтня 2025.
  8. ↑ Dune Messiah: Disappointing sequel | Fantasy Literature: Fantasy and Science Fiction Book and Audiobook Reviews (амер.). 13 жовтня 2025. Процитовано 15 жовтня 2025.
  9. ↑ а б Herbert, Frank (1976). Praise for the Dune Chronicles. Children of Dune (вид. 2008). Penguin Publishing Group. ISBN 9781440630514. Процитовано 24 травня 2020.
  10. ↑ Robinson, Spider (Вересень 1976). Galaxy Bookshelf. Galaxy Science Fiction: 110.
  11. ↑ Adams, Tyson (21 січня 2021). Book review: Dune Messiah by Frank Herbert. Tyson Adams (англ.). Процитовано 15 жовтня 2025.
  12. ↑ Galaxy, Geek's Guide to the. 'Dune Messiah' Feels Like a First Draft. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 15 жовтня 2025.
  13. ↑ Evry, Max (10 січня 2024). I Found David Lynch's Lost Dune II Script. Wired. Архів оригіналу за 10 січня 2024. Процитовано 10 січня 2024.
  14. ↑ Prestinary, Patrisia. LibGuides: Frank Herbert's Dune - A guide for further study — через Libraryguides.fullerton.edu.
  15. ↑ Fritz, Steve (4 грудня 2000). Dune: Remaking the Classic Novel. Cinescape. Архів оригіналу за 16 березня 2008. Процитовано 14 березня 2010.
  16. ↑ Asher-Perrin, Emmet (19 вересня 2017). SyFy's Children of Dune Miniseries Delivers On Emotion When Philosophy Falls Flat. Tor.com. Процитовано 20 лютого 2019.
  17. ↑ DUNE Director Denis Villeneuve Teases Trilogy Plans. Nerdist (амер.). 3 вересня 2021. Процитовано 15 жовтня 2025.
  18. ↑ Davids, Brian (28 жовтня 2021). Denis Villeneuve on ‘Dune’ Success and the Road to ‘Part Two’. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 15 жовтня 2025.
  19. ↑ а б Jolin, Dan. Denis Villeneuve talks “taxing” ‘Dune’ shoot, identifying with Paul Atreides, sequel plans. Screen (англ.). Процитовано 15 жовтня 2025.
  20. ↑ Thompson, Jaden (4 квітня 2024). Denis Villeneuve and Legendary Developing ‘Dune 3’ and ‘Nuclear War: A Scenario’ Film Adaptation. Variety (амер.). Процитовано 15 жовтня 2025.
  21. ↑ Konwar, Nibir (7 липня 2025). Denis Villeneuve’s Dune 3 officially starts filming today in Budapest. www.soapcentral.com (амер.). Процитовано 15 жовтня 2025.
  22. ↑ Герберт, Френк (2024). Месія Дюни. Харків: КСД. с. 256. ISBN 978-617-15-0373-1.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).