YaChudo

Мері Льюїс (сопрано)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Мері Льюїс
Основна інформація
Дата народження29 січня 1897[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняГот-Спрінґс, Арканзас, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті31 грудня 1941[1][2] (44 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіНью-Йорк, Нью-Йорк, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняPinecrest Memorial Park and Garden Mausoleumd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїоперна співачка Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіWilliam Thornerd і Jean Périerd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMichael Bohnend[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Льюїс.

Мері Сібіл Кідд Мейнард Льюїс[4] (англ. Mary Sybil Kidd Maynard Lewis; 7 січня 1900[4][5][note 1] — 31 грудня 1941) — американська співачка (сопрано) й акторка, яка активно виступала у мюзиклах, операх, водевілях і кіно протягом першої половини XX століття. Після початку кар'єри співачки у танцювально-хоровому ансамблі у 1919 році підписала контракт з кінокомпанією Christie на роль у серії комедійних німих фільмів; особливо знана за «Сором'язливим двоєженцем» 1921 року. Пізніше вона з'явилася у «Vitaphone Varieties» — одному з найперших звукових фільмів Warner Bros. Її першою великою сценічною роллю була співачка у бродвейському музичному ревю «Безумства Зігфелда» 1921 року. У 1923 році переорієнтувала кар'єру на оперу, починаючи з оперного дебюту у Віденській державній опері. Після кількох років виступів у європейських оперних театрах вона повернулася до США та стала провідною співачкою (сопрано) у Метрополітен-опера у 1925 році, якій залишалася відданою до 1930 року.

Ранні роки

Мері Кідд[6], дочка Чарльза Кідда та Гетті Льюїс[4] народилася у Гот-Спрінгс, Арканзас[5] або Далласі, Техас[7]. У неї був брат Джо. Після смерті батька дітей у 1899 році мати не змогла піклуватися про них і віддала їх у сиротинець[4].

Дівчинка знайшла новий дім, коли чекала зустрічі біля церкви з другом після закінчення служби[8]. Її названими батьками стали Вільям (також Френк Ф. Фітч)[8] й Анна Фітчі[4]. Він був методистським служителем і вчителем музики, який навчив її гри на фортепіано[9]. Дорослою Льюїс сказала, що отримала «хорошу музичну освіту» в «суворому методистському домі»[9]. Батько бив її, коли, на його думку, вона недостатньо тренувалася. Вона танцювала без музики у своїй кімнаті, хоча «танці були суворо заборонені»[9]. Її також «добряче відшмагали» за те, що вона грала джазову музику на фортепіано[8]. Названа мати часто ловила її на танцях і щоразу карала. «Вона думала, що я прямую прямісінько до диявола», — сказала пізніше Льюїс. «Вона дивилася на сцену з жахом»[9].

У 1912 році Льюїс втекла з дому Фітчів і до 1915 року жила з Г. Ф. і Керрі Отенами, у яких були діти приблизно такого ж віку, як і Льюїс. Протягом цього часу вона ходила до школи у Літл-Рок. Вона також займалася музикою. Уроки гри на органі допомогли їй стати органісткою у Другій баптистській церкві[4].

Кар'єра

У 1919 році Льюїс приєдналася до гастрольної компанії, яка застрягла у Сан-Франциско, і почала співати в тамтешньому кабаре[9]. Також працювала на півдні Каліфорнії у групі жінок, які сиділи колом і співали пісні, а нафтовики кидали їм гроші. Вона залишила цю роботу і повернулася до Сан-Франциско, де приєдналася до водевільної компанії Fanchon and Marco. Ел Крісті побачив її виступи та запропонував знятися у своїх кінокомедіях[8].

Льюїс приєдналася до хору «The Greenwich Village Follies 1920»[10], і до моменту відкриття шоу її назвали його примадонною. У 1921 році вона стала провідною співачкою «Безумств Зігфельда»[5]. Її розклад в опівнічному шоу «Безумств» давав їй час на вивчення французької й італійської мов[9] і музики під керівництвом Вільяма Торнера[11]. Вона також брала участь у випусках «Безумств Зігфельда» 1922 та 1923 років[10].

Льюїс виступала у Європі з 1923 до 1925 рік[5]. Вона навчалася у Жана Пер'є з Національного театру комічної опери у Парижі, і її великий оперний дебют відбувся, коли зіграла Маргариту у постановці «Фауста» у Віденській опері 19 жовтня 1923 року[11]. Після цієї вистави виконала ролі Мімі у «Богемі» 26 жовтня 1923 року та Мікаели у «Кармен» 29 жовтня 1923 року[12]. Її оперний дебют відбувся «трохи більше ніж за рік після того, як вона вперше почала вивчати велику оперу»[9]. Вона також виступала у «Веселій вдові» у Парижі, три місяці гастролювала Англією, співала у Монте-Карло[5]. Один з її виступів у Лондоні в «Казках Гофмана» викликав такі тривалі аплодисменти, що дирекція театру вимкнула світло до тих пір, поки «оплески не вщухли, щоб було чути оркестр і відновилася опера»[7]. Льюїс зіграла роль Мері у «Г'ю-перегоннику» (1924) у прем'єрній виставі[13]. Найяскравіші моменти з цієї опери були серед записів, які вона зробила для Gramophone Company[11].

5 листопада 1925 року Metropolitan Opera Company оголосила, що Льюїс співатиме партії у сезоні 1925—1926. Плани передбачали такий контракт на наступний сезон, але пропозиція Льюїс від Chicago Opera Company спонукала Метрополітен діяти швидше[14]. 28 січня 1926 року виступила з дебютною роллю у Метрополітен Мімі у «Богемі». Тоді під час її виходу на поклін їй «кидали букети, фіалки з передніх сидінь навколо оркестрової ями»[15].

Після дебюту у Метрополітен-опера Льюїс отримала «широкий концертний тур» і записувала арії та пісні для Victor Talking Machine Company[16]. Серед пізніших ролей у Метрополітен Антонія, Джильда, Гільетта, Джульєтта, Лоретта, Маргеріт і Таїс. Вона залишила організацію у 1927 році, після одруження[17].

Судовий процес через кіноконтракт

Заплановане друге підприємство Льюїс у кіно зіткнулося з перешкодою у 1931 році, коли Pathe Studios скасувала контракт з нею, звинувативши у порушенні морального пункту контракту. Через це Льюїс не знялась у фільмі Pathe й отримала 2500 доларів США з 25 000 доларів за контрактом[18].

Льюїс направила зустрічний позов проти Pathe про порушення контракту, вимагаючи решту 22 500 доларів. У відповіді студії сказано, що Льюїс «не поводилася належним чином й з'явилася у стані алкогольного сп'яніння та втягнулася в скандал»[19]. Також сказано, що скандал зменшив її популярність і «зменшив здатність до залучення»[19]. У відповіді не уточнюються подробиці звинувачень. У ньому сказано, що 2500 доларів, отримані Льюїс, були позикою, «щоб дозволити їй уникнути інтерв'ю журналістів щодо інцидентів»[20].

Коментуючи костюми, Льюїс (яка гастролювала в опері Європою) описала себе як «хорошу дівчину» і сказала: «Нещодавно я отримала проміжне рішення про розірвання шлюбу, і я отримаю остаточне рішення у серпні. Але запитайте мого чоловіка, чи я аморальна. Він навіть не хоче розлучатися»[21].

Контракт вперше привернув увагу у 1930 році, коли він був записаний на звукову плівку[22] — вперше така документація була використана замість письмової угоди[23]. Подальший конфлікт привернув увагу інших акторів, оскільки це був один із перших юридичних заходів щодо дотримання морального положення, яке нещодавно стало стандартною частиною контрактів більшості зірок[24].

Інші участі

Льюїс співала у водевілях, зокрема у театрі Palace у Детройті у листопаді 1930 року. Серед її виступів «На прекрасному блакитному Дунаї» Штрауса та фрагменти з «Фауста»[25].

Брала участь у радіопрограмах «The Atwater Kent Hour» на NBC[26] і «Melody Moments» на Blue Network[27].

У 1933 році була солісткою Нью-Йоркського громадського оркестру на концерті у Бруклінському музеї[28]. У 1934 році співала на концерті, спонсорованому Бруклінським інститутом мистецтв і наук при Академії музики[29], а також на концерті у Патерсоні, Нью-Джерсі[30].

У 1936 році Льюїс співала у радіопрограмі Бена Берні на радіо NBC[31] і виступила у нічному клубі Нью-Йорка, виконавши дві популярні пісні та три оперні партії[32].

У 1937 році Льюїс знялася у радіопрограмі «Concert Hall of the Air», де Розаріо Бурдон керувала концертним оркестром[33]. Вона записала 52 електричні транскрипції[34].

Записи та книга

«Mary Lewis: The Golden Haired Soprano» — набір з двох компакт-дисків (Marston 52047) вийшов у 2009 році. Ворд Марстон займався продюсуванням. Містить «усі відомі акустичні й електронні записи Льюїс»[13], включно з шістьма раніше не опублікованих творів[35].

Еліс Фітч Земан написала біографію «Mary Lewis, the Golden Haired Beauty With the Golden Voice» («Мері Льюїс, золотоволоса красуня із золотим голосом»), опубліковану Rose Publishing у Літл-Року, штат Арканзас[13].

Особисте життя та смерть

У 1915 році одружилася з Дж. Кіном Льюїсом, своїм коханим зі шкільних років. Вони розлучилися у 1920 році, і він попросив її не згадувати про нього в жодному разі[4]. Вона одружилася з Майклом Боненом, бас-баритоном Метрополітен-опери, 14 квітня 1927 року у Нью-Йорку[6]. Цей шлюб закінчився розлученням 16 серпня 1930 року у Лос-Анджелесі[36]. Пізніше вона пошлюбила керівника нафтової компанії Роберта Л. Гейга, який помер у 1939 році[5].

Льюїс померла 31 грудня 1941 року у санаторії Ле Руа у Нью-Йорку у віці 41 року[5].

Виноски

  1. ↑ «У записах про хрещення Льюїс у католицькій церкві святої Марії у Гот-Спрінгс, штат Арканзас, вказано 29 січня 1897 року як дату її народження».

Примітки

  1. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б в г Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  3. ↑ https://www.nytimes.com/1927/04/15/archives/mary-lewis-bride-of-opera-baritone-metropolitan-soprano-married-to.html
  4. ↑ а б в г д е ж Jones-Branch, Cherisse; Edwards, Gary T. (2018). Arkansas Women: Their Lives and Times. University of Georgia Press. с. 275—285. ISBN 978-0-8203-5332-6. Процитовано 5 травня 2022.
  5. ↑ а б в г д е ж Mary Lewis Dead; Ex-Star in Opera. The New York Times. 1 січня 1942. с. 25. Процитовано 4 травня 2022.
  6. ↑ а б Mary Lewis bride of opera baritone. The New York Times. 15 квітня 1927. с. 1. Процитовано 5 травня 2022.
  7. ↑ а б $30-a-month Arkansas choir singer acclaimed by London as prima donna. St. Louis Post-Dispatch. 29 червня 1924. с. 60. Процитовано 5 травня 2022.
  8. ↑ а б в г Dougan, Michael B. (Осінь 1977). 'A Touching Enigma:' The Opera Career of Mary Lewis. The Arkansas Historical Quarterly. 36 (3): 258—279. doi:10.2307/40018535. JSTOR 40018535.
  9. ↑ а б в г д е ж Ex-Follies singer to star in opera. The New York Times. 6 листопада 1925. с. 1. Процитовано 5 травня 2022.
  10. ↑ а б Mary Lewis на сайті Internet Broadway Database (англ.)
  11. ↑ а б в Dougan, Michael B. Lewis, Mary. American National Biography. Oxford University Press. doi:10.1093/anb/9780198606697.article.1803046.
  12. ↑ Mary Lewis in Opera. The New York Times. 2 жовтня 1923. с. 10. Процитовано 5 травня 2022.
  13. ↑ а б в Van Sant, J. A. Who Was Mary Lewis?. Opera Today. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 7 травня 2022.
  14. ↑ Ex-Follies singer to star in opera. The New York Times. 6 листопада 1925. с. 1. Процитовано 5 травня 2022.
  15. ↑ Mary Lewis wins plaudits in opera. The New York Times. 29 січня 1926. с. 18. Процитовано 5 травня 2022.
  16. ↑ Dougan, Michael B. Lewis, Mary. American National Biography. Oxford University Press. doi:10.1093/anb/9780198606697.article.1803046.
  17. ↑ Mary Lewis Dead; Ex-Star in Opera. The New York Times. 1 січня 1942. с. 25. Процитовано 4 травня 2022.
  18. ↑ Mary Lewis Is 'Shocked'. Windsor Star. United Press. 25 лютого 1931. с. 1. Процитовано 6 травня 2022.
  19. ↑ а б Mary Lewis Is 'Shocked'. Windsor Star. United Press. 25 лютого 1931. с. 1. Процитовано 6 травня 2022.
  20. ↑ Fired on Morality Clause, Mary Lewis Asks $22,500. New York Daily News. 25 лютого 1931. с. 18. Процитовано 6 травня 2022.
  21. ↑ Mary Lewis Is 'Shocked'. Windsor Star. United Press. 25 лютого 1931. с. 1. Процитовано 6 травня 2022.
  22. ↑ Sound film is used to record contract. Popular Science. Липень 1930. с. 67. Процитовано 6 травня 2022.
  23. ↑ Sound Film Records Singer's Screen Contract. The Salt Lake Tribune. 16 березня 1930. с. 47. Процитовано 6 травня 2022.
  24. ↑ Mary Lewis Is 'Shocked'. Windsor Star. United Press. 25 лютого 1931. с. 1. Процитовано 6 травня 2022.
  25. ↑ Key, Pierre V. R. (30 листопада 1930). Music makes good showing. Detroit Free Press. с. Part Four – 5. Процитовано 6 травня 2022.
  26. ↑ Miss Lewis sings over WRC tonight. Washington Evening Star. Washington, D.C. 4 травня 1930. с. Part Four – 15. Процитовано 6 травня 2022.
  27. ↑ Doran, Dorothy (13 квітня 1932). Democratic Leaders In 2-Hour Program. Akron Beacon Journal. с. 19. Процитовано 6 травня 2022.
  28. ↑ Mary Lewis at the Museum. Brooklyn Times-Union. 10 вересня 1933. с. 9. Процитовано 6 травня 2022.
  29. ↑ Music of the Day. The Brooklyn Daily Eagle. 19 березня 1934. с. 17. Процитовано 7 травня 2022.
  30. ↑ Mary Lewis Will Sing at Y. M. H. A. The Paterson Morning Call. Paterson, New Jersey. 13 березня 1934. с. 13. Процитовано 7 травня 2022.
  31. ↑ Crime forum will open tomorrow. The Berkshire Eagle. Pittsfield, Massachusetts. 10 березня 1936. с. 16. Процитовано 7 травня 2022.
  32. ↑ Ross, George (17 листопада 1936). In New York. The News-Herald. Franklin, Pennsylvania. с. 4. Процитовано 7 травня 2022.
  33. ↑ Appears On Zenith Program. The Honolulu Advertiser. 10 січня 1937. с. 2. Процитовано 7 травня 2022.
  34. ↑ Main Street (PDF). Radio Daily. 10 лютого 1937. с. 4. Процитовано 5 травня 2022.
  35. ↑ Mary Lewis: The Golden Haired Soprano. Marston. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2022.
  36. ↑ Mary Lewis Divorced in 10 Minutes. Star Tribune. Minneapolis, Minnesota. 16 серпня 1930. с. 1. Процитовано 6 травня 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).