YaChudo

Мері Джексон

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джексон.
Мері Джексон
Ім'я при народженніангл. Mary Jackson Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася9 квітня 1921[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гемптон, Вірджинія, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла11 лютого 2005[1] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гемптон, Вірджинія, США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняBethel AME Church Cemeteryd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьматематикиня, бортінженерка, інформатикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьматематика[5] і космічні дослідження[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГемптонський універитетd (1942)[6], Phoenix High Schoold і Phenix High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДослідний центр Ленгліd[6], Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору[7], Національний консультативний комітет з повітроплавання[6] і Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАльфа Каппа Альфаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Мері Вінстон Джексон (англ. Mary Winston Jackson; 9 квітня 1921, Гемптон — 11 лютого 2005, там же) — американська математик та аерокосмічна інженерка у Національному консультативному комітеті з повітроплавання (NACA), який у 1958 році був замінений Національним управлінням з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA). Більшу частину своєї кар'єри працювала в Науково-дослідному центрі Ленглі в Гемптоні, Вірджинія. Починала обчислювачем у сегрегованому Західному обчислювальному відділі, згодом пройшла вищі інженерні курси і в 1958 році стала першою чорношкірою жінкою-інженером НАСА.

За 34 роки роботи в НАСА Джексон дослужилася до найвищої старшої інженерної посади з можливих. Вона зрозуміла, що не може просуватися далі по кар'єрних сходах, не ставши керівником. Вона погодилася на зниження посади, щоб стати менеджером у двох програмах: у Федеральній жіночій програмі Офісу НАСА з програм рівних можливостей та в Програмі позитивних дій. У цій ролі вона працювала над зрушенням ситуації з наймом та просуванням жінок на наукові, інженерні та математичні посади в НАСА.

Історія Джексон описана у науково-популярній книзі «Приховані фігури: Історія афроамериканських жінок, які допомогли виграти космічну гонку» (2016). Вона є однією з трьох протагоністок в екранізації «Приховані фігури» того ж року.

Особисте життя

Мері Вінстон народилася 9 квітня 1921 року у сім'ї Елли (уроджена Скотт) і Френка Вінстонів.[8] Виросла в Гемптоні, штат Вірджинія, де з відзнакою закінчила «чорношкіру» школу Джорджа П. Фенікса.[9]

Мері Джексон отримала ступінь бакалавра математики і фізики у Гемптонському університеті в 1942 році.[10][11] Під час навчання була членкинею Альфа-Каппа-Альфа.[10]

Понад 30 років Джексон була лідером дівчат-скаутів.[9] У 1970-х роках відзначали її допомогу афро-американським дітям у своїй громаді створити мініатюрну аеродинамічну трубу для випробування літаків.[11][12][9]

Джексон була у шлюбі з Леві Джексоном-старшим[11], у пари двоє дітей, Леві Джексон-молодший і Керолін Марі Льюїс. Померла 11 лютого 2005 року у віці 83 років.[10]

Кар'єра

Після закінчення школи Мері Джексон упродовж року викладала математику в афро-американській школі в окрузі Калверт, штат Меріленд.[9] У той час державні школи Півдня все ще були сегреговані. Вона також почала займатися репетиторством зі школярами і студентами, що продовжувала упродовж всього життя.[13]

У 1943 році вона повернулася в Гемптон, де стала бухгалтером у Національному центрі католицької громади. Згодом працювала секретарем і діловодом у Департамент іохорони здоров'я Гемптонського інституту. У цей час вона була вагітна і зрештою повернулася додому до народження сина. У 1951 році вона стала клерком у канцелярії начальника у Форт-Монро.[9][13]

Black and white photograph of Mary Jackson holding a model in a wind tunnel
Джексон тримає модель аеродинамічної труби
Black and white photograph of Mary Jackson standing in front of large instruments, holding a clipboard and pencil
Джексон на роботі у Дослідному інституті Ленглі

У 1951 році Джексон був найнята Національним консультативним комітетом з аеронавтики (NACA), наступником якого в 1958 році стало Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA).[11][12][14] Вона починала як штатний математик, або обчислювач, у Дослідному центрі Ленглі у своєму рідному місті Гемптон, штат Вірджинія. Вона працювала під керівництвом Дороті Вон у сегрегованому Західному обчислювальному відділі.[9]

У 1953 році вона прийняла пропозицію працювати на інженера Казімєжа Чарнецького у Тунелі надзвукового тиску. Ця аеродинамічна труба, розмірами 1,2 на 1,2 м і потужністю 45 000 kW, використовується для вивчення сил на моделі шляхом генерації вітру, швидкість якого майже в два рази перевищує швидкість звуку.[9] Чарнецький заохотив Джексон пройти навчання, щоб її можна було підвищити до інженера. Їй потрібно було пройти базовий курс з математики та фізики, щоб могти претендувати на посаду. Можливість пройти такий курс була у вечірній програмі Університету Вірджинії, яка читалася у «білошкірій» Гемптонській школі. Джексон подала петицію до міської влади Гемптона, щоб їй дозволили відвідувати заняття. Після закінчення курсів у 1958 році їй було присвоєно звання авіаційного інженера, і Мері Джексон стала першою чорношкірою жінкою-інженером НАСА.[15][12][9] Вона аналізувала дані експериментів аеродинамічної труби та реальних льотних експериментів Відділення теоретичної аеродинаміки Відділу дозвукової-трансзвукової аеродинаміки в Ленглі.[11] Її мета в тому, щоб зрозуміти потоки повітря, включно з силами тяги й опору, для покращення літаків Сполучених Штатів.[11]

Джексон працювала інженером у ряді підрозділів НАСА: Відділі дослідження стисливості, Відділі повномасштабних досліджень; Відділі дозвукової-трансзвукової аеродинаміки. В кінцевому рахунку вона є автором або співавтором 12 технічних документи для NACA і NASA.[13][16][17][18] Вона працювала над тим, щоб допомогти жінкам та іншим меншинам просуватися по кар'єрних сходинках, у тому числі радячи їм, яке навчання проходити, щоб претендувати на підвищення.[19]

До 1979 року Джексон досягла найвищої посади в інженерному департаменті. Вона вирішила прийняти пониження в посаді до адміністратора. Після проходження навчання у штаб-квартирі НАСА, вона повернулася в Ленглі. Вона працювала над змінами і відзначенням жінок та представників інших меншин, які чогось досягли в галузі. Вона була одночасно керівником Федеральної жіночої програми Офісу НАСА з програм рівних можливостей та Програми позитивних дій, і вона докладала зусиль, щоб вплинути на розвиток кар'єри жінок на посадах в науці, інженерії та математиці в НАСА.[9][19] Мері Джексон продовжувала працювати в НАСА до виходу на пенсію в 1985 році.[10]

Спадщина

Фільм «Приховані фігури» 2016 року розповідає про кар'єру в НАСА Мері Джексон, Кетрін Джонсон і Дороті Вон, зокрема про їхню роботу над проектом Меркурій під час космічної гонки. Фільм заснований на однойменній книзі Марго Лі Шеттерлі. Ролі Джексон у фільмі зіграла Жанель Моне.[20]

У 2018 році шкільна рада Солт-Лейк-Сіті проголосувала за те, щоб початкова школа імені Джексона в Солт-Лейк-Сіті була офіційно названа на честь Мері Джексон, а не президента Ендрю Джексон, як раніше.[21]

Нагороди та почесні звання

  • Apollo Group Achievement Award, 1969[9][13]
  • Daniels Alumni Award for Outstanding Service to Disadvantaged Youth[13]
  • National Council of Negro Women, Inc. Certificate of Recognition for Outstanding Service to the Community[13]
  • Distinguished Service Award for her work with the Combined Federal Campaign representing Humanitarian Agencies, 1972[13]
  • Langley Research Center Outstanding Volunteer Award, 1975[13]
  • Langley Research Center Volunteer of the Year, 1976[9]
  • Iota Lambda Sorority Award for the Peninsula Outstanding Woman Scientist, 1976[13]
  • King Street Community Center Outstanding Award[13]
  • National Technical Association's Tribute Award, 1976[13]
  • Hampton Roads Chapter «Book of Golden Deeds» for service[13]
  • Langley Research Center Certificate of Appreciation, 1976—1977[13]

Публікації

Примітки

  1. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20161217165828/https://www.nasa.gov/content/mary-jackson-biography
  3. ↑ Mary Winston Jackson
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б в Black Women Scientists in the United States — Indiana University Press, 1999. — С. 126. — ISBN 978-0-253-33603-3
  7. ↑ https://www.nasa.gov/content/mary-jackson-biography
  8. ↑ Timmons, Greg (6 грудня 2016). Mary Winston-Jackson. Biography.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 16 січня 2017.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м Shetterly, Margot Lee. Mary Jackson Biography. NASA. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 15 січня 2017.
  10. ↑ а б в г Mary Winston Jackson. Legacy. Daily Press. 13 лютого 2015. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 16 серпня 2016.
  11. ↑ а б в г д е Warren, Wini (1999). Black Women Scientists in the United States. Bloomington, Indiana, USA: Indiana University Press. с. 126. ISBN 978-0-253-33603-3.
  12. ↑ а б в Lewis, Shawn D. (Серпень 1977). The Professional Woman: Her Fields Have Widened. Ebony. Johnson Publishing Company. 32 (10). ISSN 0012-9011.
  13. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Mary W. Jackson (PDF), National Aeronautics and Space Administration, Жовтень 1979, архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2015, процитовано 16 серпня 2016
  14. ↑ Mary Winston Jackson. Human Computers at NASA. Macalester College. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 16 серпня 2016.
  15. ↑ Loff, Sarah (22 листопада 2016). Mary Jackson Biography. NASA (англ.). Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 2 лютого 2017.
  16. ↑ Czarnecki, K. R.; Jackson, Mary W. (Вересень 1958), Effects of Nose Angle and Mach Number on Transition on Cones at Supersonic Speeds (NACA TN 4388), National Advisory Committee for Aeronautics, архів оригіналу за 4 січня 2017, процитовано 3 січня 2017
  17. ↑ Czarnecki, K. R.; Jackson, Mary W. (Січень 1961), Effects of Cone Angle, Mach Number, and Nose Blunting on Transition at Supersonic Speeds (NASA TN D-634), NASA Langley Research Center, архів оригіналу за 4 січня 2017, процитовано 3 січня 2017
  18. ↑ Jackson, Mary W.; Czarnecki, K. R. (Липень 1961), Boundary-Layer Transition on a Group of Blunt Nose Shapes at a Mach Number of 2.20 (NASA TN D-932), NASA Langley Research Center, архів оригіналу за 4 січня 2017, процитовано 3 січня 2017
  19. ↑ а б Champine, Gloria R. Mary Jackson (PDF). NASA. Архів оригіналу (PDF) за 16 серпня 2014. Процитовано 16 серпня 2016.
  20. ↑ Buckley, Cara (20 травня 2016). Uncovering a Tale of Rocket Science, Race and the ’60s. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 16 серпня 2016.
  21. ↑ 8:02 AM ET. A School Goes From Andrew Jackson To Mary Jackson. NPR. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 11 лютого 2018.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).