Меніппея

Меніппе́я — вид серйозно-сміхового жанру. Термін вперше ввів М. М. Бахтін у «Проблемах поетики Достоєвського» як узагальнення античного жанру меніппової сатири. Але часто ці поняття ототожнюють.

За М. М. Бахтіним меніппея, на відміну від меніппової сатири, охоплює літературні явища різних епох: це новели Відродження, середньовічні сатири і філософські повісті. Риси меніппеї є в давньоруському блазенстві, сатирах XVII—XVIII століть. М. М. Бахтін визначає чотирнадцять конкретних ознак меніппеї. Меніппова сатира античних романів Петронія і Апулея розвивається в романах Франсуа Рабла і Джонатана Свіфта. Елементи меніппеї простежуються в літературі XX століття (Томас Манн, М. О. Булгаков).

Навколо поняття меніппеї ведеться постійна полеміка серед літературознавців та філологів.^{[джерело?]}

Посилання

Меніппея // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 27.
Меніппея // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 322. — 634 с.
Юрко ІЗДРИК Ізоморфність ландшафту(укр.)
Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского.(рос.)