YaChudo

Межа Бремерманна

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Межа Бремерманна, названий на честь Ганса-Йоахіма Бремерманна, — максимальна швидкість обчислень автономної системи в матеріальному всесвіті. Виводиться з ейнштейнівської еквівалентності маси-енергії і співвідношення невизначеності Гейзенберга і становить c 2 / h = 1.36 × 10 50 {\displaystyle c^{2}/h=1.36\times 10^{50}} біт в секунду на кілограмм[1][2].

Ця величина грає важливу роль при розробці криптографічних алгоритмів, оскільки дозволяє визначити мінімальний розмір ключів шифрування або геш-значень, необхідних для створення алгоритму шифрування, який не може бути зламаний шляхом перебору.

Наприклад, комп'ютер з масою, що дорівнює масі Землі, що працює на межі Бремерманна, міг би виконувати близько 1075 операцій в секунду. Якщо припустити, що криптографічний ключ може бути перевірений тільки однією операцією, то типовий 128-бітний ключ такий комп'ютер міг би зламати за проміжок часу 10−36 секунд. Але злом 256-бітного ключа (який вже використовується в деяких системах) навіть у такого комп'ютера займе близько двох хвилин, а використання 512-бітного ключа призведе до збільшення часу злому до 1072 років.

У більш пізніх роботах межа Бремерманна інтерпретується як максимальна швидкість, з якою система з енергетичним розкидом Δ E {\displaystyle \Delta E} може трансформуватися з одного помітного стану в інший, Δ t = π ℏ / 2 Δ E {\displaystyle \Delta t=\pi \hbar /2\Delta E} [3][4]. Зокрема, Марголус і Левітін показали, що квантовій системі з середньою енергією Е потрібний мінімальний час Δ t = π ℏ / 2 E {\displaystyle \Delta t=\pi \hbar /2E} , щоб перейти з одного стану в інший, ортогональний початковому.[5] (див. Теорема Марголуса — Левітіна) Однак було показано, що доступ до квантової пам'яті в принципі дозволяє обчислювальні алгоритми, які вимагають довільно малої кількості енергії / часу на один елементарний крок обчислення.[6][7]

Примітки

  1. ↑ Bremermann, H. J. (1962) Optimization through evolution and recombination [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.] In: Self-Organizing systems 1962, edited M. C. Yovitts et al., Spartan Books, Washington, D.C. pp. 93—106.
  2. ↑ Bremermann, H. J. (1965) Quantum noise and information [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.]. 5th Berkeley Symposium on Mathematical Statistics and Probability; Univ. of California Press, Berkeley, California.
  3. ↑ Y. Aharonov, D. Bohm. Time in the Quantum Theory and the Uncertainty Relation for Time and Energy : [арх. 4 березня 2016] : [англ.] // Physical Review : journal. — 1961. — Vol. 122, № 5. — С. 1649—1658. — Bibcode: 1961PhRv..122.1649A. — doi:10.1103/PhysRev.122.1649.
  4. ↑ Seth Lloyd. Ultimate physical limits to computation : [англ.] // Nature. — 2000. — Vol. 406, № 6799. — С. 1047—1054. — arXiv:quant-ph/9908043. — doi:10.1038/35023282. — PMID 10984064.
  5. ↑ N. Margolus, L. B. Levitin. The maximum speed of dynamical evolution : [англ.] // Physica D: Nonlinear Phenomena : journal. — 1998. — Vol. 120 (вересень). — С. 188—195. — arXiv:quant-ph/9710043. — Bibcode: 1998PhyD..120..188M. — doi:10.1016/S0167-2789(98)00054-2.
  6. ↑ Jordan, Stephen P. (2017). Fast quantum computation at arbitrarily low energy. Phys. Rev. A. 95 (3): 032305. arXiv:1701.01175. Bibcode:2017PhRvA..95c2305J. doi:10.1103/PhysRevA.95.032305.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання)
  7. ↑ Sinitsyn, Nikolai A. (2018). Is there a quantum limit on speed of computation?. Physics Letters A. 382 (7): 477—481. arXiv:1701.05550. Bibcode:2018PhLA..382..477S. doi:10.1016/j.physleta.2017.12.042.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).