YaChudo

Мевіс Бейті

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Мевіс Бейті
англ. Mavis Batey Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Mavis Lillian Lever Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася5 травня 1921[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Даличd, Саутерк Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла12 листопада 2013 (у віці 92 роки)
Петвет, Чичестер, Західний Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькриптоаналітикиня, математикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситетський коледж Лондона Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоGarden History Societyd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зKeith Bateyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (3 Редагувати інформацію у Вікіданих)3
Нагороди
IMDbID 1873793 Редагувати інформацію у Вікіданих

Мейвіс Ліліан Левер, у шлюбі Бейті, ОБІ (Mavis Lilian Batey) — британська дешифрувальниця кодів під час Другої світової війни. Одна з провідних жінок-дешифрувальниць у Блетчлі-парку. [4] Пізніше стала історикинею садівництва, яка проводила кампанію за збереження історичних парків і садів, а також письменницею. [5] Була нагороджена Меморіальною медаллю Вейча в 1985 році, а в 1987 році стала членом Ордена Британської імперії (MBE) в обох випадках за її роботу по збереженню садів. [6]

Раннє життя

Мейвіс Ліліан Левер народилася 5 травня 1921 року [5] в Далвічі в сім’ї швачки та поштового працівника. Вона виховувалась у Норбері та ходила до жіночої школи монастиря Колома в Кройдоні. [7] На початку Другої світової війни вона вивчала німецьку мову в Університетському коледжі Лондона:

Я зосереджувалась на німецькому романтизмі, а потім зрозуміла, що «німецький романтизм» незабаром буде у нас над головами, і подумала, що мені справді варто зробити щось краще для військових зусиль.[8]

Вона вирішила перервати навчання в університеті. Спочатку вона подала документи на посаду медсестри, але виявила, що її лінгвістичні навички дуже затребувані. [9]

Зломщиця кодів

Спочатку її найняли в лондонську секцію, щоб перевіряти особисті колонки The Times на предмет зашифрованих шпигунських повідомлень. [10] Потім, у 1940 році, її найняли на роботу дешифрувальниці в Блетчлі Парк. [5] Вона працювала асистенткою Діллі Нокс і брала активну участь у розшифровці перед битвою при Матапані. [11] [12] [13] Як повідомляє The Daily Telegraph, вона настільки знайома зі стилями окремих ворожих операторів, що змогла визначити, що у двох із них є дівчина на ім’я Роза. Бейті розробила успішну техніку, яку можна було б використовувати деінде. [14]

Хоча Бейті було лише 19 років, вона почала працювати над італійською машиною Naval Enigma, і наприкінці березня 1941 року вона фактично зламала їхню систему, розшифрувавши повідомлення, яке звучало так: «Сьогодні день мінус три». Вона та її колеги працювали три дні та ночі та виявили, що італійці мали намір напасти на конвой Королівського флоту, який перевозив товари з Каїра до Греції.[9] [4] Повідомлення, які вони розшифрували, містили детальний план італійського нападу [15], який призвів до знищення силами союзників більшої частини італійських військово-морських сил біля мису Матапан, на узбережжі Греції. Керівник нападу на Матапан, адмірал Ендрю Каннінгем, пізніше відвідав Блетчлі-парк, щоб подякувати Нокс, Бейті та її колегам-зламницям шифрів за те, що зробили його перемогу можливою. [16]

Крім того, що вона була талановитою у розшифрувані шифрів (вона зламала телеграму Ціммермана під час Першої світової війни), вчений-класик Нокс написав вірш, щоб прославити успіх союзників під Матапаном. Він включив строфу, присвячену Мейвіс Бейті та її ключовій ролі в перемозі:

«Коли Каннінгем переміг у Матапані, З ласки Божої та Мейвіс, «Nigro simillima cygno est», хвала небесам, Дуже «rara avis». » («Вона, хвала небу, як і чорний лебідь, дуже рідкісний птах».) Пізніше вона сказала, що це була «дуже п’янка річ для 19-річної дівчини». [17]

У грудні 1941 року вона зламала повідомлення між Белградом і Берліном, яке дало змогу групі Нокса розібратися в підключенні Енігми абверу, машини Енігма, яку раніше вважали незламною. [7] Пізніше Бейт зламала ще одну машину Абверу — GGG. Це дало змогу британцям прочитати повідомлення Абверу та підтвердити, що німці вірили в розвідку Double-Cross, яку вони отримували від подвійних агентів, яких Британія завербувала як шпигунів. [4]

У Блетчлі-парку вона познайомилася з Кітом Бейті, математиком і колегою-зламувачем кодів, з яким одружилася у 1942 році. [5] [18]

Публікації

Мейвіс Бейті написала біографію Діллі Нокс: «Діллі: Людина, яка розбивала загадки». У книзі наведено короткий виклад урядових кодів і операції зі зламу кодів школи шифрування в Блетчлі-парку. У ньому також описано її розшифровку італійської Енігми, яка сприяла успіху британського флоту в битві біля мису Матапан. [15]

Подальше життя та нагороди

Батей деякий час після 1945 року провела на дипломатичній службі, а потім виховала трьох дітей: двох дочок і сина. [19] Вона опублікувала низку книг з історії садівництва, а також деякі, що стосуються Блетчлі-Парку, і була президентом Товариства історії саду, секретаркою якого вона стала в 1971 році.[19] [20]

У 1985 році вона була нагороджена Меморіальною медаллю Вейча, а в 1987 році стала членом Ордена Британської імперії (MBE) в обох випадках за роботу зі збереження садів. [21] [6]

Померла 12 листопада 2013 року, у віці 92 років. [4] [7] [22]

У 2005 році The Gardens Trust провів першу щорічну премію Mavis Batey Essay Prize, конкурс, орієнтований на іноземних студентів, які навчаються в університетах, вищих навчальних закладах або які нещодавно закінчили їх. [23] Нагорода відзначає досягнення та пропаганду Бейті в садівництві. У 2020 році конкурс проводився вшістнадцяте. [24]

Роботи

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  4. ↑ а б в г Mavis Batey. The Daily Telegraph. 13 листопада 2013. Процитовано 7 грудня 2013.
  5. ↑ а б в г Jackson, Sarah. Mavis Batey: from codebreaker to campaigner for historic parks and gardens – Parks & Gardens UK. www.parksandgardens.org. с. 1. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2018.
  6. ↑ а б Jackson, Sarah. Mavis Batey: from codebreaker to campaigner for historic parks and gardens – Parks & Gardens UK. www.parksandgardens.org. с. 4. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 18 березня 2018.
  7. ↑ а б в Smith, Michael (20 листопада 2013). Mavis Batey. The Guardian. Guardian News and Media Limited. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 27 листопада 2013.
  8. ↑ Smith, Michael. The Secrets of Station X: How the Bletchley Park codebreakers helped win the war (p. 107). Biteback Publishing. Kindle Edition.
  9. ↑ а б BIOGRAPHY: Mavis Batey – Code-Breaker – The Heroine Collective. The Heroine Collective. 2 вересня 2016. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 18 березня 2018.
  10. ↑ Barwick, Sandra. A cracking time at Bletchley The Daily Telegraph, 16 January 1999
  11. ↑ Friedrich Ludwig Bauer (Січень 2002). Decrypted Secrets: Methods and Maxims of Cryptology. Springer. с. 432. ISBN 978-3-540-42674-5. Процитовано 25 липня 2013.
  12. ↑ Hugh Sebag-Montefiore (21 липня 2011). Enigma. Orion. с. 254. ISBN 978-1-78022-123-6. Процитовано 25 липня 2013.
  13. ↑ Alex Frame (2007). Flying Boats: My Father's War in the Mediterranean. Victoria University Press. с. 183–4 note 91. ISBN 978-0-86473-562-1. Процитовано 25 липня 2013.
  14. ↑ Tom Chivers (12 жовтня 2014). Could you have been a codebreaker at Bletchley Park?. Daily Telegraph. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.
  15. ↑ а б Hamer, David H. (2009). Review ofFrom Bletchley with Loveby Mavis Batey. Cryptologia. 33 (3): 274—275. doi:10.1080/01611190902788825.
  16. ↑ Michael Smith. The Secrets of Station X: How the Bletchley Park codebreakers helped win the war. Biteback Publishing 2011. p. 110. Kindle Edition.
  17. ↑ Michael Smith, "Mavis Batey obituary: Garden historian who was one of the top codebreakers at Bletchley Park during the second world war", The Guardian, 20 November 2013.
  18. ↑ Francis H. Hinsley; Alan Stripp (2001). Codebreakers: The Inside Story of Bletchley Park. Oxford University Press. с. 129. ISBN 978-0-19-280132-6. Процитовано 25 липня 2013.
  19. ↑ а б Edward Fawcett, The Genius of the Scene, Garden History Vol. 24, No. 1 (Summer, 1996), pp. 1–2. Published by: The Garden History Society. Stable URL: https://www.jstor.org/stable/1587088
  20. ↑ Mavis Batey (1996). Essays in Honour of Mavis Batey: President of the Garden History Society, Presented in Celebration of Her 75th Birthday. Maney. Процитовано 25 липня 2013.
  21. ↑ Mrs Mavis Lilian Batey – Summary. www.parksandgardens.org. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
  22. ↑ Martin, Douglas (22 листопада 2013). Mavis Batey, Allied Code Breaker in World War II, Dies at 92. New York Times.
  23. ↑ Mavis Batey Essay Prize. The Gardens Trust. Процитовано 8 лютого 2020.
  24. ↑ 16th Annual Mavis Batey Essay Prize. www.torch.ox.ac.uk (англ.). Процитовано 8 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).