YaChudo

Маштоц (книга)

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Текст з хазовими нотаціями, рукопис «Маштоца» X століття

Маштоц (вірм. Մաշտոց) — богослужбова книга Вірменської апостольської церкви, яка містить канони церковних обрядів, чинослідування таїнств та інших священнодійств, а також спеціальні молитви і благословення[1][2]. Аналог «Требника»[3].

Був складений в кінці IX століття католикосом Маштоцом Єгівардеці[4][5][6]. До подальшого збагачення змісту долучились Григор Мартиролюб, Нерсес Шноралі, Григор Татеваці та інші. Крім проповідей і молитов вірменських авторів до збірки увійшли також переклади творів Василія Кесарійського, Григорія Назіанзина, Єфрема Сирина та Кирила Єрусалимського[7]. За змістом розрізняють три види[8][2]

  1. «Покр Маштоц» (вірм. Փոքր Մաշտոց, Малий Маштоц) або «Ардзерн Маштоц» (вірм. Առձեռն Մաշտոց, Маштоц під рукою) — включає обряди, що здійснюються ієреями (хрещення, миропомазання, шлюб, поховання померлих, звичайні благословення тощо).
  2. «Майр Маштоц» (вірм. Մայր Մաշտոց, Мати Маштоц) — включає здійснювані єпископами обряди і благословення (хіротонії, освячення церков, поховання священнослужителів тощо).
  3. «Айр Маштоц» (вірм. Հայր Մաշտոց, Батько Маштоц) — включає обряди і благословення католикосів (помазання царів, рукопокладення в єпископи, благословення мира тощо).

«Майр Маштоц» і «Айр Маштоц» разом іменуються також «Мец Маштоц» (вірм. Մեծ Մաշտոց, Великий Маштоц) або «Маштоц Дзернадрутян» (вірм. Մաշտոց Ձեռնադրության, «Маштоц рукопокладення»).

Оклад «Маштоца» 1905 року

У Маштоцах міститься багатий музичний матеріал, висхідний до Псалтиря[4]. Зазнавши протягом століть значної еволюції, у XIV—XV століттях збірник включав вже не тільки псалми і шаракани, але, поряд з аналогічними духовними піснеспівами, в ньому з'явилися таги, гандзи і вохби світського змісту. В рукописах основний текст, як правило, переривається нотованими піснями і гімнами[7].

Зберігся в численних рукописах, найкращим з яких, з художньої точки зору, вважається ілюстрований Торосом Росліном рукопис 1266 року[9]. Вперше опублікований Абгар Дпіром 1569 року в Константинополі, існують також кілька ранніх видань XVII століття.

Примітки

  1. ↑ Paul F. Bradshaw. New SCM Dictionary of Liturgy and Worship. — Hymns Ancient and Modern Ltd, 2013. — С. 68. — 508 с. — ISBN 0334049326.
  2. ↑ а б Ken Parry. The Blackwell Companion to Eastern Christianity. — John Wiley & Sons, 2010. — С. 38. — 528 с. — ISBN 1444333615.
  3. ↑ Православная Энциклопедия: Армянский обряд [Архівовано 2 травня 2020 у Wayback Machine.], Т. 3, С. 356—374
  4. ↑ а б Аревшатян А. С. Этапы формирования и эволюции армянского Требника // Историко-филологический журнал АН АрмССР. — 1982. — № 3. — С. 144—150.
  5. ↑ M. Kartashyan, Die Sakralkunst Armeniens [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], zum Blockseminar: «Kirchengeschichte Armeniens und Georgiens: Von den Anfängen bis zu Gegenwart», Universität Bern, 2010
  6. ↑ Хоч деякі середньовічні джерела називають укладачем книги Месропа Маштоца, сучасна вірменістика вважає достовірним повідомлення Кіракоса Гандзакеці, який приписує укладення першої такої збірки Маштоцу Єгівардеці і пов'язує назву з його ім'ям.
  7. ↑ а б Маштоц : [арх. 1 жовтня 2015] = Մաշտոց // Энциклопедия «Христианская Армения». — Ер., 2002. — С. 685—686.
  8. ↑ Маштоц = Մաշտոց // Вірменська радянська енциклопедія. — Єреван, 1981. — Т. 7. — С. 261.
  9. ↑ Зберігається в Єрусалимі, в бібліотеці Собору Св. Якова, рукопис № 2027

Посилання

Видання «Маштоца» 1667 року [Архівовано 31 травня 2019 у Wayback Machine.], Амстердам, вид-во Воскана Єреванці

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).