YaChudo

Маша Меріль

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Маша Меріль
Ім'я при народженнірос. Мария-Магдалина Владимировна Гагарина
угор. Marija-Magdalina Vlagyimirovna Gagarina
фр. Maria-Magdalena Vladimirovna Gagarina Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоMacha Méril Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася3 вересня 1940[1][2][…] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рабат, Французьке Марокко Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноакторка, акторка театру, кінопродюсерка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[4], англійська, італійська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1959 — тепер. час
Титулпринцеса Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправослав'я Редагувати інформацію у Вікіданих
РідGagarin familyd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоVladimir Gagarind Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMarie Gagarined Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМішель Леґран і Gian Vittorio Baldid Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону офіцер ордену «За заслуги» кавалер ордена Сільськогосподарських заслуг офіцер ордена Мистецтв та літератури
IMDbID 0617736 Редагувати інформацію у Вікіданих

Марія-Магдалина Гагаріна, відома як Марія (Маша) Меріль — французька акторка театру і кіно, письменниця, продюсерка. Власниця продюсерської компанії «Machafilm».

Життєпис

Народилася 3 вересня 1940 р.у Рабат (Марокко) у родині російського князя Володимира Гагаріна (1888—1946) і українки Марії Бельської.

Навчалася в Сорбонні на філологічному факультеті, в акторській школі Шарля Дюллена, відвідувала курси при акторській студії Л Страсберга в Нью-Йорці (1960—1962).

У 1959 дебютувала у фільмі Жерара Урі «Гаряча рука». Популярність отримала у 1964 р., виконавши головну роль у фільмі Жана-Люка Годара «Заміжня жінка». Через три роки організувала власну продюсерську компанію «Machafilm». В цей час була вагітна від Андрона Кончаловського, але зробила аборт[5].

18 вересня 2014 року у Олександро-Невський собор у Парижі на вулиці Дарю повінчалася з французьким композитором і музикантом Мішелем Леграном. Вінчання провів єпископ Телміський Іов (Геча)[6].

Пізніше одружилася з італійським режисером і продюсером Джаном Вітторіо Бальді. У 43 роки князівна захопилася 33-річним актором Стефаном Фрессом. Вони прожили разом 7 років, і Меріль, за її словами, взяла на себе роль Пігмаліона, зробивши з Фресса справжнього артиста.

У 50 років дебютувала як письменниця. Марія Меріль опублікувала півтора десятка книг — романи, спогади, п'єси. Сьогодні відразу три видавництва запропонували їй повідати історію її стосунків з Мішелем Леграном. 

Незмінна учасниця популярної сатиричної радіопередачі «Розумні голови», де беруть участь відомі французькі гострослови.[6] 

Фільмографія

Знялася у близько 60 фільмах:

  • 1962 — Відпочинок воїна
  • 1962 — Гарненька брехуха — Софі
  • 1963 — Хто спав на моєму ліжку?
  • 1964 — Заміжня жінка
  • 1964 — Жан Марк, або Подружнє життя / (Jean-Marc ou la Vie conjugale) — Ніколь
  • 1965 — Нафтовий король
  • 1967 — Денна красуня — Рене
  • 1968 — Не шуткуйте з марсіанами
  • 1968 — На зрізаному розі
  • 1974 — Китайці у Парижі
  • 1975 — Криваво-червоний
  • 1975 — Вбивство у нічному поїзді
  • 1976 — Китайська рулетка
  • 1980 — Ніжні кузіни
  • 1981 — Ті чи інші
  • 1981 — Вітчим
  • 1983 — Смертельна поїздка
  • 1985 —Світ жаху Даріо Ардженто
  • 1985 — Дітлахи
  • 1985 — Королі жартів
  • 1985 — Без даху, без закону
  • 1986 — Дует для солістки
  • 1991 — Гроші
  • 1992 — Подвійний зір
  • 1995 — Син Гасконі
  • 1998 — Дочка солдата ніколи не плаче
  • 1999 — Вітер пристрасті [ТВ-серіал] — Б'янка
  • 2000 — Круговерть
  • 2006 — Мадемуазель Жіжі
  • 2009 — Трезор
  • 2010 — Двоє з хвилі
  • 2012 — Кохання з перешкодами

Громадська позиція

У 2018 підтримала звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1013504283 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ GeneaStar
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Французская актриса Маша Мериль: «Мы с Андроном занимались любовью, когда другие просматривали... (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  6. ↑ а б Винница.info | Історія кохання Мішеля Леграна — це приклад, що і у 82 можна знайти кохання свого життя!. www.vinnitsa.info. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  7. ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).