YaChudo

Гессен Марія Олександрівна

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Гессен Марія Олександрівна
рос. Маша Гессен Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнірос. Мария Александровна Гессен Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився13 січня 1967[1][2] (59 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія[3]
 США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняНью-Йорк Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, перекладач, політичний активіст, науково-педагогічний працівник, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСШ №57 (Москва)d Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЕмгерстський коледж і Нью-Йоркер[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[5] і англійська[6][5][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAlexander Gessend Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиYelena Minkinad Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриKeith Gessend Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

премія Курта Тухольскогоd (2013)

Національна книжкова премія за нехудожній твірd (2017)

Лейпцизька книжкова премія за внесок до європейського взаєморозуміння (2019)

грант Гуггенгайма (2017)

Премія Ганни Арендт (2023)

медаль Валенбергаd (2015)

Carnegie Fellowd (2015)

John Chancellor Awardd (2022)

 Пулітцерівська премія
CMNS: Гессен Марія Олександрівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Марія Олександрівна Гессен (нар. 13 січня 1967, Москва) — російська та американська журналістка, письменниця, колишня директорка російської служби «Радіо Свобода»[9][10], авторка низки книг, активістка ЛГБТ-руху.

Біографія

Народилася в Москві у єврейській родині. Батько Олександр Борисович Гессен (нар. 1944) — програміст, згодом підприємець (другим шлюбом з 1999 року одружений з акторкою Тетяною Веселовою). Мати Олена Самуїлівна Мінкіна (1942—1992) — перекладачка та літературна критикиня. Її бабуся за батьком, Естер Яківна Гольдберг (у шлюбі Гессен; 1923—2014)[11] — перекладачка та мемуаристка, працювала в журналі «Радянська література», вдова Бориса Арнольдовича Гессена (1919—1980), сина пушкініста А.І. Гессена.[12] Її бабуся по матері, Розалія Моїсеївна Солодовник (1920—2015) — за освітою вчителька історії, в післявоєнні роки працювала цензоркою телеграм на Центральному телеграфі в Москві[13], пізніше перекладачка художньої прози з англійської та німецької мов; вдова загиблого на фронті лейтенанта Самуїла Львовича Мінкіна (1919—1942)[14].

1981 року емігрувала з батьками до США, там навчалася на архітекторку, але не закінчила освіту, 1991 року повернулася до Москви. З 1993 оселилася в Москві[15]. Її брат Кіт Гессен (нар. 1975) також прозаїк та журналіст. Є також молодший брат Данило (нар. 2000).

У січні 2004 року у Гессен було виявлено мутацію в гені BRCA1 (англ. breast cancer — рак грудей, через яку ген не міг виконувати своєї функції — зупиняти безконтрольне розмноження клітин тканини молочної залози, яке за наявності мутації починається рано чи пізно в 87% випадків, розвивається швидко і закінчується смертю. Її мати померла в 49 років, тітка — в 52. У серпні 2005 Гессен перенесла мастектомію, про що (і про соціальне значення генетики) в 2008 вона написала книгу.[16].

Пише російською та англійською мовами, її статті публікувалися в США у виданнях The New Republic, New Statesman, Granta і Slate, в Росії — в журналах «Новий час», «Підсумки», «Великое місто», «Прапор». У 2000—2001 роках Гессен очолювала корпункт американського тижневика US News & World Report. Була керівницею порталу Політ.ру (2002—2003), заступницею головного редактора журналу «Велике місто» (2004—2005), головною редакторкою журналу «Gala» в Росії (2007—2008), однією з головних редакторок проєкту «Сноб» (2008—2011)[17].У 2011 році повідомлялось, що Гессен написала книгу англійською під назвою «Людина без обличчя: неймовірне сходження Володимира Путіна» (англ. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin), Riverhead Books в США[18].

19 травня 2013 року Гессен заявила про намір покинути Росію і переїхати до Нью-Йорка з міркувань безпеки[19].

З 2014 року Гессен публікувалася в журналі The New Yorker. 2017 року вона стала його штатною авторкою. Запрошена професорка політології в Емгерському коледжі (2017—2018).[20] Викладає також на відділенні російських та східноєвропейських досліджень Оберлінського коледжу[21].

Особисте життя та погляди

Маша Гессен не приховує своєї гомосексуальності і виступає за захист прав сексуальних меншин[22]. Виховує трьох дітей (один усиновлений та двоє рідних)[23]. Син Вова (1997 року народження) був усиновлений у Калінінграді. Дочка Йолка (2001 року народження) — рідна. Під час декретної відпустки Марія поїхала народжувати до США.

У 1990-х роках Марія Гессен була однією з провідних ЛГБТ-активісток Росії. Разом з Євгенією Дебрянською вона брала участь в організації всеросійської ЛГБТ-організації «Трикутник», брала участь у боротьбі за відміну кримінальної статті, яка переслідує геїв[24][24][25]. Гессен продовжує виступати за права ЛГБТ, зокрема вона виступає проти законів про заборону «пропаганди гомосексуалізму»[26].

У 2004 році в США був зареєстрований шлюб Маші Гессен з громадянкою Росії Світланою Генераловою (більш відомою як Свеня Генералова), яка п'ять років пропрацювала в громадських організаціях за права геїв і лесбійок, потім займалася вдома з дітьми, фотографка, робила знімки для редагованого Гессен журналу «Snob» та журналу московської єврейської громади «Лехаїм», а також для інтернет-видань; має також спеціальність будівельниці[27][28]. Другий шлюб був зареєстрований із Дар'єю Орєшкіною, картографкою та графічною дизайнеркою, кандидаткою географічних наук (2006).

В інтерв'ю Карену Шаіняну, опублікованому в YouTube 18 лютого 2020 року, Маша Гессен вперше в російськомовному просторі зробила камінг-аут як небінарна персона і заявила, що вже кілька років приймає гормональну замісну терапію на основі препаратів тестостерону. В англомовному просторі Гессен використовує займенники they/them[29][30].

Критика

Аналізуючи статтю Гессен The Dying Russians[31] від 2 вересня 2014 року, журналіст Forbes Марк Адоманіс приходить до висновку, що стаття «засмічена фактологічними помилками» (littered with factual errors)[32]. На думку Адоманіса, після прочитання статті Гессен у людини, яка не є фахівцем, «може скластися хибна картина про демографію Росії».[33]

Бібліографія

Марія Гессен – авторка понад десятка книг, серед яких популярність набули «Довершена строгість» (про математику Григорія Перельмана, 2009), «Людина без обличчя: Неймовірний зліт Володимира Путіна» (2012) та «Слова зруйнують цемент: Пристрасті за Pussy Riot»). Всі її книги були написані англійською мовою, деякі перекладені рядом іноземних мов. Книга про Путіна вийшла також у форматі аудіокниги, де текст читає канадська актриса Джастін Ейр (англ. Justine Eyre)[34].

У 2017 році була удостоєна Національної книжкової премії за книгу The Future Is History: How Totalitarianism Reclaimed Russia (Майбутнє — це історія: як тоталітаризм знову завоював Росію)[35][36]. Лауреатка Премії Хелен Бернштейн у галузі журналістики (2018).

Статті

Книги

  • Masha Gessen. The Rights of Lesbians and Gay Men in the Russian Republic. — International Gay & Lesbian Human Rights Comm, 1993. — С. 60. — ISBN 9781884955136.
  • Half a Revolution: Contemporary Fiction by Russian Women / Masha Gessen. — Cleis Press, 1995. — С. 269. — ISBN 9781573440066.
  • Masha Gessen. Dead Again: The Russian Intelligentsia after Communism. — Verso, 1997. — С. 211. — ISBN 9781859841471.
  • Masha Gessen. Ester and Ruzya: How My Grandmothers Survived Hitler's War and Stalin's Peace. — Bloomsbury Publishing PLC, 2004. — С. 320. — ISBN 9780747564096. (переиздана в 2005 году под названием «Two Babushkas»)
  • Masha Gessen. Blood Matters: From Inherited Illness to Designer Babies, How the World and I Found Ourselves in the Future of the Gene. — Houghton Mifflin Harcourt, 2008. — С. 336. — ISBN 9780151013623. (a New York Times Notable Book of the year, переиздана издательством Granta Books под названием «Blood Matters: A Journey Along the Genetic Frontier»)
  • Masha Gessen. Perfect Rigor: A Genius and the Mathematical Breakthrough of the Century. — Houghton Mifflin Harcourt, 2009. — С. 256. — ISBN 978-0151014064.; в переводе на русский язык: Совершенная строгость. — М.: Астрель: Corpus, 2011. — 272 с. — ISBN 978-5-271-33232-6
  • Masha Gessen. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin. — New York : Riverhead Books, 2012. — ISBN 9781594488429.
  • Masha Gessen. Words Will Break Cement: The Passion of Pussy Riot. — Riverhead Hardcover, 2014. — С. 320. — ISBN 978-1-59463-219-8.
  • Masha Gessen. The Brothers: The Road to an American Tragedy. — Penguin, 2015. — С. 290.
  • Masha Gessen. Where the Jews Aren't: The Sad and Absurd Story of Birobidzhan, Russia's Jewish Autonomous Region. — Random House & Schocken, 2016. — С. 192.
  • Masha Gessen. The Future Is History: How Totalitarianism Reclaimed Russia. — Riverhead Books, 2017. — С. 400. — ISBN 978-1-59463-453-6. London: Granta Books, 2017. — National Book Award (2017)
  • Essay by Masha Gessen. Photography by Misha Friedman. Never Remember: Searching for Stalin's Gulags in Putin's Russia. — Columbia Global Reports, 2018. — С. 176. — ISBN 978-0-99772-296-3.
  • Masha Gessen. Surviving Autocracy. — Riverhead Books, 2020. — С. 272. — ISBN 978-0-59318-893-4.

За редакцією та у перекладі Маші Гессен

  • Valeriia Narbikova . In the Here and There. Перекладається по Masha Gessen. Ardis, 1999. - 145 p.
  • Gay Propaganda: Russian Love Stories. Edited by Masha Gessen. OR Books, 2014. - 224 p.; Російське видання - Історії кохання: пропаганда гомосексуалізму в Росії. OR Books, 2014. -289 с. - ISBN 978-1-939293-35-0

Примітки

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б https://www.newyorker.com/news/q-and-a/why-masha-gessen-resigned-from-the-pen-america-board
  4. ↑ https://www.carnegie.org/awards/honoree/masha-gessen/
  5. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  9. ↑ Маша Гессен подтверждает, что стала директором русской службы «Радио Свобода» — Интерфакс. Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 14 вересня 2012.
  10. ↑ Изменения на Радио Свобода. // svoboda.org. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 30 квітня 2013.
  11. ↑ Гессен Эстер Яковлевна. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 14 листопада 2016.
  12. ↑ Ксения Старосельская «Без предвзятости». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 25 травня 2012.
  13. ↑ Ester and Ruzya. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 21 листопада 2014.
  14. ↑ Минкин Самуил Львович. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 27 червня 2017.
  15. ↑ Про меня — Маша Гессен. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 29 квітня 2011.
  16. ↑ М. Гессен. Бегство от смерти, «Российская газета», 06.12.2007 [Архівовано 2011-11-05 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Гессен, Мария — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
  18. ↑ Маша Гессен написала биографию Путина, Lenta.ru, 24.10.2011. Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 4 лютого 2012.
  19. ↑ Журналистка Маша Гессен решила покинуть Россию | Forbes.ru, 22.05.2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 23 травня 2013.
  20. ↑ Masha Gessen, political science. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  21. ↑ Oberlin College: Masha Gessen. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 17 листопада 2017.
  22. ↑ Маша Гессен — стыдные вопросы про Америку / вДудь (рос.). Процитовано 20 вересня 2022.
  23. ↑ Russian Gay Activist’s Plea: ‘Get Us the Hell Out of Here’. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  24. ↑ а б Без семьи [Архівовано 2012-09-20 у Wayback Machine.]. Огонёк
  25. ↑ «Органическая леди», № 5, 2004.
  26. ↑ Маша Гессен: Борьба с гомосексуализмом возвращает нас в СССР [Архівовано 2012-02-10 у Wayback Machine.]. Телеканал «Дождь».
  27. ↑ Семья Генераловых (участники ОСВВП) [Архівовано 2012-02-12 у Wayback Machine.]. Эхо Москвы, 09.06.2002.
  28. ↑ Маша Гессен против закона «О пропаганде гомосексуализма» на YouTube
  29. ↑ Gessen, Masha [@mashagessen] (23 червня 2020). I avoided the topic of pronouns for a while (Твіт). Процитовано 7 серпня 2020 — через Твіттер.
  30. ↑ Маша Гессен: о Трампе, тестостероне и терроре. Youtube. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 9 березня 2020.
  31. ↑ The Dying Russians. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 8 вересня 2014.
  32. ↑ 8 Things Masha Gessen Got Wrong About Russian Demography [Архівовано 2021-10-15 у Wayback Machine.] // Forbes, 3.09.2014
  33. ↑ Адоманис: Маша Гессен не заметила, что население России растет [Архівовано 2014-09-08 у Wayback Machine.], 4.09.2014, RT
  34. ↑ Masha Gessen. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin (Audio CD) / Narrator: Justine Eyre. — Blackstone Audiobooks, 1 Mar 2012. — ISBN 1455153125.
  35. ↑ Masha Gessen, Jesmyn Ward, Robin Benway and Frank Bidart win National Book Awards. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  36. ↑ These Are the Winners of the 2017 National Book Awards. Архів оригіналу за 18 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).