Мацзяяо
| Мацзяяо | |
|---|---|
 | |
 Мацзяяо у Вікісховищі  |
Мацзяяо (кит. трад. 馬傢窰, спр. 马家窑, піньїнь: Mǎjiāyáo) - неолітична культура IV-III тис. до н. е., на території сучасного КНР, одна з трьох (поряд з Цюйцзялін і Яншао), що існували практично паралельно і відіграли найбільшу роль у процесі формування китайського етносу неолітичних культур басейну річки Хуанхе і прилеглих територій на місці сучасних провінцій Ганьсу і Цин.
Область поширення цієї культури - верхня течія річки Хуанхе, північно-західніше ареалу культури Цюйцзялін. Ця культура належить вченими до типових східноазійських культур розписної кераміки. Відмінністю цієї культури є те, що глиняний посуд розфарбовувався після випалу печі. Головною сільськогосподарською культурою була чумиза (сорт проса). Основними домашніми тваринами були собаки та свині. У селищах культури Мацзяяо знайдено вироби з міді та бронзи[1].
Існує версія, що носії цієї культури говорили мовами тибето-бірманської групи[2].
У середині 3 тис. до н. е. культуру Мацзяяо змінила пізньонеолітична культура чорної кераміки Луншань (龍山, 龙山). Згідно з прийнятими в КНР теоріями, культура Луншань прийшла на зміну попереднім культурам вже в V тис. до н. е.
Примітки
- ↑ Statemaster Encyclopedia. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 17 лютого 2010.
- ↑ Reconstruction of Y-chromosome phylogeny reveals two neolithic expansions of Tibeto-Burman populations. Архів оригіналу за 9 серпня 2022. Процитовано 9 серпня 2022.
Література
- Liu, Li. The Chinese Neolithic: Trajectories to Early States, ISBN 0-521-81184-8
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).