Махута Тафіао
| Махута Тафіао маор. Mahuta Tāwhiao | |
|---|---|
 | |
 3-й Король Маорі маор. Kiingi
| |
| Попередник: | Тафіао |
| Спадкоємець: | Те Рата Махута |
| Народження: | 1854[1]  Ваїкато, Нова Зеландія |
| Смерть: | 9 листопада 1912 Ваахі, Нова Зеландія |
| Поховання: | Taupirid |
| Країна: |  Нова Зеландія |
| Рід: | Те Фероферо з племені таінуї регіону Ваїкато |
| Батько: | Тафіао |
| Мати: | Гера Нгапора |
| Шлюб: | Те Марає |
| Діти: | Те Рата, Тайпу, Тумате, Тонга, Те Рауангаанга |
 Махута Тафіао у Вікісховищі | |
Махута Тафіао (маор. Mahuta Tāwhiao; близько 1854/1855 — 9 листопада 1912) — третій король маорі (1894—1912), новозеландський політик, член Законодавчої ради Нової Зеландії (1903—1910).
Життєпис
Махута народився в регіоні Ваїкато приблизно в 1854 чи 1855 році. Він був старшим сином короля маорі Тафіао та його першої дружини Гери Нгапора. Під час Новозеландських земельних війн у 1860-х роках королівська родина евакуювалась до Нгаті-Маніапото - краю, що сьогодні відомий як «Земля Короля» (англ. King Country). Саме там Махута виріс у традиційній культурі маорі[2].
У 20-річному віці Махута одружився з Те Марає, дочкою Амукете Те Кереі, маорійського вождя, вбитого у битві при Рангірірі у 1863 році[3]. Махута мав п'ятьох синів: Те Рата (успадкував королівський титул), Тайпу, Тумате, Тонга та Те Рауангаанга.
Правління
Тафіао, батько Махути, помер у серпні 1894 року і 15 вересня того ж року Махута став королем маорі.
На межі XIX та XX століть маорі спіткала низка криз, передусім демографічних й економічних, зумовлених нестачею земель. Завдяки ряду угод з колоніальною владою (в тому числі й через долучення до роботи Законодавчої ради), Махута відновив авторитет королівського титулу серед маорі.
Махута був членом Законодавчої ради Нової Зеландії з 22 травня 1903 року до 21 травня 1910 року. Ліберальний уряд двічі призначав його міністром без портфеля та членом Виконавчої ради (у міністерстві Седдона з 22 червня 1903 року до 21 червня 1906 року та в тимчасовому міністерстві Голла-Джонса з 21 червня 1906 року до 6 серпня 1906 року)[4]. На час своєї роботи у Законодавчій раді Махута тимчасово делегував свій королівський титул молодшому брату Те Фероферо Тафіао[5].
Під час правління Махути були створені перші суди Маорійського королівського руху за участі суддів, секретарів та реєстраторів.
Останні ж роки правління Махути були сповнені родинних проблем у маорійській королівській сім'ї.
Помер Махута у Ваахі 9 листопада 1912 року і був похований на горі Таупірі (як його батько і дід)[2].
Примітки
- ↑ Oliver W. H., Orange C. Dictionary of New Zealand Biography — Auckland University Press, 1990.
- ↑ а б Ballara, Angela (1 вересня 2010). Mahuta Tawhiao Potatau Te Wherowhero. Dictionary of New Zealand Biography. Ministry for Culture and Heritage. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 13 травня 2012.
- ↑ Ballara, Angela (1 вересня 2010). Te Rata Mahuta Potatau Te Wherowhero. Dictionary of New Zealand Biography. Ministry for Culture and Heritage. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 13 травня 2012.
- ↑ Wilson, James Oakley. New Zealand parliamentary record, 1840-1984. — 4. — Wellington : V.R. Ward, Govt. Printer, 1985. — С. 73,166.
- ↑ Ballara, Angela (1 вересня 2010). Te Wherowhero, Piupiu. Dictionary of New Zealand Biography. Ministry for Culture and Heritage. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 13 травня 2012.
Посилання
- Біографія Махути [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).