YaChudo

Математична індукція

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Математи́чна інду́кція — це застосування принципу індукції для доведення теорем у математиці. Зазвичай полягає в доведенні правильності твердження стосовно одного з натуральних чисел, а потім всіх наступних.

Принцип індукції полягає в тому, що нескінченна послідовність тверджень P i {\displaystyle P_{i}} , i = 1 , … , ∞ {\displaystyle i=1,\dots ,\infty } , правильна якщо:

  1. P 1 {\displaystyle P_{1}}  — правильне, та
  2. із правильності P k {\displaystyle P_{k}} випливає правильність (істинність) P k + 1 {\displaystyle P_{k+1}} для всіх k.

Індуктивне доведення наочно може бути представлене у вигляді т.зв. принципу доміно. Нехай довільне число кісточок доміно виставлено в ряд таким чином, що кожна кісточка, падаючи, обов'язково перекине наступну за нею кісточку (це індукційний перехід). Тоді, якщо ми штовхнемо першу кісточку (це база індукції), то всі кісточки в ряду впадуть.

На практиці використовується, щоб довести істинність певного твердження для всіх натуральних чисел. Для цього спочатку перевіряється істинність твердження за номером 1 - база (базис) індукції, а потім доводиться, що, якщо правдиве твердження з номером n, то правдиве й наступне твердження за номером n + 1 - крок індукції, або індукційний перехід.

Формулювання

Припустимо, що потрібно встановити справедливість нескінченної послідовності тверджень, пронумерованих натуральними числами: P 1 , P 2 , … , P n , P n + 1 , … {\displaystyle P_{1},P_{2},\ldots ,P_{n},P_{n+1},\ldots } .

Припустимо, що

  1. Встановлено, що P 1 {\displaystyle P_{1}} є істинним. (Це твердження називається базою індукції.)
  2. Для будь-якого n доведено, що якщо є істинним P n {\displaystyle P_{n}} , то є істинним P n + 1 {\displaystyle P_{n+1}} . (Це твердження називається індукційним переходом.)

Тоді всі твердження нашої послідовності є істинними.

Логічною підставою для цього методу докази слугує так звана аксіома індукції, п'ята з аксіом Пеано, що визначають натуральні числа. Правильність методу індукції еквівалентна тому, що в будь-якій непорожній підмножині натуральних чисел існує мінімальний елемент.

Принцип повної математичної індукції

Існує також варіація, так званий принцип повної математичної індукції. Ось його строге формулювання:

Нехай є послідовність тверджень P 1 {\displaystyle P_{1}} , P 2 {\displaystyle P_{2}} , P 3 {\displaystyle P_{3}} , … {\displaystyle \ldots } . Якщо для будь-якого натурального n {\displaystyle n} з того, що істинні всі P 1 {\displaystyle P_{1}} , P 2 {\displaystyle P_{2}} , P 3 {\displaystyle P_{3}} , … {\displaystyle \ldots } , P n − 1 {\displaystyle P_{n-1}} , випливає також істинність P n {\displaystyle P_{n}} , то всі твердження в цій послідовності істинні, тобто ( ∀ n ∈ N ) ( ( ∀ i ∈ { 1 ; … ; n − 1 } ) P i ⟶ P n ) ⟶ ( ∀ n ∈ N ) P n {\displaystyle (\forall n\in {\mathbb {N} }){\Big (}(\forall i\in \{1;\dots ;n-1\})P_{i}\longrightarrow P_{n}{\Big )}\longrightarrow (\forall n\in {\mathbb {N} })P_{n}} .

У цій варіації база індукції виявляється зайвою, оскільки є тривіальним окремим випадком індукційного переходу. Дійсно, при n = 1 {\displaystyle n=1} імплікація ( ∀ i ∈ { 1 ; … ; n − 1 } ) P i ⟶ P n {\displaystyle (\forall i\in \{1;\dots ;n-1\})P_{i}\longrightarrow P_{n}} еквівалентна P 1 {\displaystyle P_{1}} . Принцип повної математичної індукції є прямим застосуванням сильнішої трансфінітної індукції.

Принцип повної математичної індукції також еквівалентний аксіомі індукції в аксіомах Пеано.

Історія

Усвідомлення методу математичної індукції окремим методом походить від Блеза Паскаля і Герсоніда, хоча окремі випадки використання цього методу відомі ще в Платона (Діалог Парменід — можливо, міститься на початку приклад неявного індуктивного доведення), Прокла і Евкліда. Сучасну назву методу запровадив британський математик Ауґустус де Морган у 1838 році.

Приклади

Задача. Довести, що, якими б не були натуральне n і дійсне q ≠ 1, справджується рівність

1 + q + q 2 + ⋯ + q n = 1 − q n + 1 1 − q . {\displaystyle 1+q+q^{2}+\cdots +q^{n}={\frac {1-q^{n+1}}{1-q}}.}

Доведення. Індукція по n.

База, n = 1:

1 + q = ( 1 − q ) ( 1 + q ) 1 − q = 1 − q 1 + 1 1 − q . {\displaystyle 1+q={\frac {(1-q)(1+q)}{1-q}}={\frac {1-q^{1+1}}{1-q}}.}

Перехід: припустимо, що

1 + q + ⋯ + q n = 1 − q n + 1 1 − q , {\displaystyle 1+q+\cdots +q^{n}={\frac {1-q^{n+1}}{1-q}},}

тоді

1 + q + ⋯ + q n + q n + 1 = 1 − q n + 1 1 − q + q n + 1 = {\displaystyle 1+q+\cdots +q^{n}+q^{n+1}={\frac {1-q^{n+1}}{1-q}}+q^{n+1}=}
= 1 − q n + 1 + ( 1 − q ) q n + 1 1 − q = 1 − q n + 1 + q n + 1 − q ( n + 1 ) + 1 1 − q = 1 − q ( n + 1 ) + 1 1 − q {\displaystyle ={\frac {1-q^{n+1}+(1-q)q^{n+1}}{1-q}}={\frac {1-q^{n+1}+q^{n+1}-q^{(n+1)+1}}{1-q}}={\frac {1-q^{(n+1)+1}}{1-q}}} ,

що й потрібно було довести.

Коментар: істинність твердження P n {\displaystyle P_{n}} в цьому доведенні — те саме, що й істинність рівності

1 + q + ⋯ + q n = 1 − q n + 1 1 − q . {\displaystyle 1+q+\cdots +q^{n}={\frac {1-q^{n+1}}{1-q}}.}

Варіації та узагальнення

Див. також

Джерела

Відеоматеріали


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).