Марія Хімич
| Марія Хімич | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Сівоха Марія Петрівна  |
| Народилася | 18 серпня 1985 (41 рік) Бердичів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Місце проживання | Тетерівка Ред-Дір |
| Діяльність | письменниця, поетеса, журналістка |
| Alma mater | Інститут філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка (2007) |
| Знання мов | українська |
| Членство | Національна спілка письменників України і Національна спілка журналістів України |
| Нагороди | |
Марія Хімич (18 серпня 1985, Бердичів, Житомирська область) — українська письменниця, поетеса та журналістка, членкиня Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.
Із життєпису
Проживала у с. Тетерівка. У 2007 році закінчила філологічний факультет Житомирського державного університету ім. Івана Франка, за рік там же — магістратуру. Працювала журналісткою обласної газети Житомирщина.
Друкувалася в альманасі «Оксія», журналах «Люблю+Слово», «Світло спілкування», «Березіль», «Дніпро», «Кур'єр Кривбасу», газетах «Літературна Україна», «Українська літературна газета». У вересні 2014 року очолила Житомирську обласну літературно-мистецьку студію ім. Михайла Клименка. Співорганізаторка та учасниця літературних заходів та конкурсів у Житомирі[1].
3 квітня 2015 року емігрувала до Канади, проживає з чоловіком та донькою у місті Ред-Дір[2].
Творчість
- Збірка віршів та прози «Півні-Ч» (2012);
- Збірка поезій «Білі шкарпеточки» (видавництво «Смолоскип», 2014)[1];
- Роман «Байстрючка» (2016)[3].
Відзнаки та нагороди
- Перше місце на фестивалі-конкурсі молодих поетів Житомирщини пам'яті Юрка Ґудзя «Клекотень осені-2012».
- Переможниця міського фестивалю художнього читання «Поезія житомирських авторів» (2012).
- Премія ім. Василя Юхимовича у номінації «Проза» (м. Коростень) та переможниця обласного щорічного конкурсу «Краща книга року» в номінації «Кращий літературний дебют» (м. Житомир) за збірку віршів та прози «Півні-Ч» (2012).
- Лавреатка літературних конкурсів «Майстерня чудес-2012» та «Майстерня чудес-2013» літературного об'єднання Кобзар[1].
- Друга премія у номінації «Поезія», третя премія у номінації «Проза» літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2013)[4].
- Лавреатка Міжнародної україно-німецької премії ім. Олеся Гончара у номінації «Велика проза» (2013).
- Лавреатка «Корнейчуковської премії» та літературного конкурсу імені Платона Кускова (2013)[1].
Примітки
- ↑ а б в г Інфотека - письменники. Хімич Марія. Буквоїд. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Трохимчук О. «Байстрючка» – дуже особистий твір, який мені болить, як відкрита рана, – житомирська письменниця Марія Хімич. Вголос.ZT. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Трофименко Т. Що замість жіночого роману?. Новинарня. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ «Смолоскип» назвав лауреатів 2013 року. УНІАН. Процитовано 29 січня 2023.
Посилання
- Біографічна довідка // Національна спілка письменників України : Біобібліографічний довідник / Головн. ред. Василь Клічак. — К. : Український письменник, 2023. — 1008 с., — ISBN 978-966-579-571-1. — С. 115.
- «Свою першу книгу я видала за власні кошти та при допомозі друзів», — письменниця Марія Хімич.
- «Художня література, як і їжа, має бути різноманітною».
- «Найбільше вразила „рецензія“ на „Байстрючку“ від моєї мами».
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).