Маріо Ботта
| Маріо Ботта | |
|---|---|
| італ. Mario Botta італ. Mario Botta  | |
 | |
| Народження | 1 квітня 1943 (83 роки) |
| Країна |  Швейцарія |
| Навчання | IUAV University of Veniced |
| Діяльність | архітектор, реставратор, викладач університету, педагог, дизайнер, театральний дизайнер |
| Праця в містах | Виллербанн, Париж, Сан-Франциско, Базель, Тель-Авів, Роверето, Дортмунд, Бергамо, Львів |
| Архітектурний стиль | функціоналізм, постмодернізм |
| Найважливіші споруди | Музей (Сан-Франциско та Базель), бібліотека (Дортмунд), церква Івана Хрестителя (Моньо, Швейцарія), катедральний собор (Еврі під Парижем) |
| Членство | Académie d'architectured[3], Академія Святого Луки[4], Папська академія витончених мистецтв і літературиd, Istituto Veneto di Scienze, Lettere ed Artid, Академія витончених мистецтв і Національна академія дей-Лінчей[5] |
| Заклад | Федеральна політехнічна школа Лозанни |
| Нагороди | |
| Сайт | botta |
 Маріо Ботта у Вікісховищі | |
Маріо Ботта (італ. Mario Botta; нар. 1 квітня 1943, Мендрізіо, Тічино, Швейцарія) — швейцарський архітектор.
Біографія
Ботта спроєктував свою першу будівлю у шістнадцятилітньому віці, після чого навчався у Мілані та Венеції. Ще тоді він познайомився з Ле Корбюзьє і Луїсом Каном, які справили на нього значний вплив. Після закінчення університету Ботта відкрив архітектурне бюро, яке займалося будівництвом вілл. Великі замовлення почали надходити у 1980-х. Тоді Ботта спроєктував будівлі медіатеки у Віллербанні (1984—1988) та катедрального собору у Еврі під Парижем. Незадовго до цього він пробує себе і в дизайні.
Розквіт творчості Ботта припав на межу XX і XXI століть. В цей час він створив багато культових та культурних споруд, вільно змішуючи традиції античної та середньовічної архітектури зі знахідками сучасності, не забуваючи і про теоретичні побудови — у цей час він відвідував з лекціями безліч навчальних закладів у Європі та Америці. Серед створених за проєктами Ботта будівель — музеї у Сан-Франциско (1990—1994), Базелі (1993—1996) і Роверето (1988—2002), синагога в Тель-Авіві (1996—1998), бібліотека в Дортмунді (1995-99) і Бергамо (2004), церкви і каплиці в Монте-Тамаро (1990—1996) і Моньо (1986—1998).
В Україні Ботта спроєктував Монастир отців-оріоністів святих Петра і Андрія у Львові (збудований) та нову церкву біля монастиря (проєкт)[6].
Роботи
-
Банк Готтардо, Лугано. -
Церква Івана Хрестителя, Моньо, зручна і незвична конструкція дзвіниці і сходи до дзвонів -
Бібліотека, Дортмунд -
Так звана «Фортеця», Маастріхт -
Музей сучасного мистецтва, Сан-Франциско -
Церква Івана Хрестителя, Моньо, загальний вигляд
Див. також
Примітки
- ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ http://academie-architecture.fr/academiciens/
- ↑ http://www.accademiasanluca.eu/it/accademici/id/164/
- ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
- ↑ ТОП-10 Очікуваних об'єктів архітектури Львова
Джерела
- Emilio Battisti Mario Botta: architetture e progetti negli anni 70. — Mailand: Electa, 1981. (італ.)
- Harriet S. Bee Mario Botta: exhibition. — New York: MOMA, 1987. — ISBN 0-87070-258-0. (англ.)
- Helena Bernal Mario Botta / Andreas Kotte // Theaterlexikon der Schweiz — Dizionario Teatrale Svizzero. Band 1 — , Zürich: Chronos 2005. — S. 251. — ISBN 3-0340-0715-9. (італ.)
Посилання
- Ботта, Маріо. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).