Мартинківці

село Мартинківці
Герб Прапор
Дамба на р.Збруч
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Тер. громада	Сатанівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA68040350180065055
Основні дані
Засноване	1756
Населення	124
Площа	0,537 км²
Густота населення	230,91 осіб/км²
Поштовий індекс	32014
Телефонний код	+380 3251
Географічні дані
Географічні координати	49°18′24″ пн. ш. 26°15′29″ сх. д. / 49.30667° пн. ш. 26.25806° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	264 м
Місцева влада
Адреса ради	32034, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Сатанів, вул. Бузкова, 135-Ж
Карта
Мартинківці
Мартинківці
Мапа
Мартинківці у Вікісховищі

Марти́нківці — село в Україні, у Сатанівській селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 124 осіб. В селі на річці Збруч знаходиться Мартинківська ГЕС.

За однією з версій, у V тис. до н.е. спільнота села Мартинківці однією з перших на теренах сучасного Городоцького району Хмельницької області приручила коней, а сама назва села утворена від поєднання санскритських слів мард+атя+іна+їв+ці, що означає «полюванням на коней багато живуть»^[1].

Згідно з камеральним і топографічним описом поселень Проскурівського повіту Подільської губернії 1797-1799 рр., село мало назву Мартынковцы і належало одній із найвідоміших жінок в Речі Посполитій XVIII століття, княгині Ізабелі Любомирській. В селі знаходилась дерев’яна православна церква Святого Архистратига Михаїла^[2].

Зараз у селі є каплиця, а по дорозі на Сатанів — три кургани^[3].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», село увійшло до складу Сатанівської селищної територіальної громади^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, село увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району^[5].

Розподіл населення за рідною мовою за даними ^[6]:

Герб та прапор затверджені 22 грудня 2017 р. рішенням №14 XIV сесії сільської ради VII скликання. Автор — П.Б.Войталюк.

Щит поділений срібною нитяною ламаною в три згини кроквою. У першій синій частині золоте шістнадцятипроменеве сонце, у нижній золоте кільце, від якого розходяться три золотих хрести. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "МАРТИНКІВЦІ".

Ламана кроква — стилізована перша літера назви села, золоте сонце — символ Поділля, пробите кільце з хрестами — родовий символ Ліпінських, колишніх власників села.

Село Мартинківці — бальнеологічний пункт у межах Збручанського бальнеологічного підрайону, де ключовим курортом є смт Сатанів^[7]. Сюди приїжджають заради мінеральної води «Збручанська» типу "Нафтуся". Тут також знаходяться відпочинкові комплекси "Мартинківці", "Софія" і "Заграва". Є невелике водосховище, де можна порибалити чи покататися на катамаранах^[8].

У 2022 р. в рамках проєкту «Будуємо Україну разом» у Мартинківцях відремонтовано покинутий дитячий табір "Над Збручем" для відпочинку родин-переселенців^[9].

• Анатолій Заблуда (нар. 1953) — український художник-графік, літератор.

• 
  Знак при в'їзді в село
• 
  Сільський пейзаж
• 
  Сільська вулиця
• 
  Сільська вулиця
• 
  Водосховище біля села
• 
  Водосховище біля села
• 
  Дамба на р.Збруч
• 
  Місцева каплиця
• 
  Вхід до табору "Над Збручем"
• 
  Краєвид на річці Збруч
• 
  Водосховище
• 
  Автобусна зупинка біля села

• Погода в селі Мартинківці [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.