Мартинківці
| село Мартинківці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна | |||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Хмельницький район | ||||
| Тер. громада | Сатанівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68040350180065055 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1756 | ||||
| Населення | 124 | ||||
| Площа | 0,537 км² | ||||
| Густота населення | 230,91 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32014 | ||||
| Телефонний код | +380 3251 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°18′24″ пн. ш. 26°15′29″ сх. д. / 49.30667° пн. ш. 26.25806° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
264 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32034, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Сатанів, вул. Бузкова, 135-Ж | ||||
| Карта | |||||
Мартинківці | |||||
Мартинківці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Марти́нківці — село в Україні, у Сатанівській селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 124 осіб. В селі на річці Збруч знаходиться Мартинківська ГЕС.
Історія
За однією з версій, у V тис. до н.е. спільнота села Мартинківці однією з перших на теренах сучасного Городоцького району Хмельницької області приручила коней, а сама назва села утворена від поєднання санскритських слів мард+атя+іна+їв+ці, що означає «полюванням на коней багато живуть»[1].
Згідно з камеральним і топографічним описом поселень Проскурівського повіту Подільської губернії 1797-1799 рр., село мало назву Мартынковцы і належало одній із найвідоміших жінок в Речі Посполитій XVIII століття, княгині Ізабелі Любомирській. В селі знаходилась дерев’яна православна церква Святого Архистратига Михаїла[2].
Зараз у селі є каплиця, а по дорозі на Сатанів — три кургани[3].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», село увійшло до складу Сатанівської селищної територіальної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, село увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району[5].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними [6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 124 | 100% |
Символіка
Герб та прапор затверджені 22 грудня 2017 р. рішенням №14 XIV сесії сільської ради VII скликання. Автор — П.Б.Войталюк.
Щит поділений срібною нитяною ламаною в три згини кроквою. У першій синій частині золоте шістнадцятипроменеве сонце, у нижній золоте кільце, від якого розходяться три золотих хрести. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "МАРТИНКІВЦІ".
Ламана кроква — стилізована перша літера назви села, золоте сонце — символ Поділля, пробите кільце з хрестами — родовий символ Ліпінських, колишніх власників села.
Туризм
Село Мартинківці — бальнеологічний пункт у межах Збручанського бальнеологічного підрайону, де ключовим курортом є смт Сатанів[7]. Сюди приїжджають заради мінеральної води «Збручанська» типу "Нафтуся". Тут також знаходяться відпочинкові комплекси "Мартинківці", "Софія" і "Заграва". Є невелике водосховище, де можна порибалити чи покататися на катамаранах[8].
У 2022 р. в рамках проєкту «Будуємо Україну разом» у Мартинківцях відремонтовано покинутий дитячий табір "Над Збручем" для відпочинку родин-переселенців[9].
Відомі люди
Народилися
- Анатолій Заблуда (нар. 1953) — український художник-графік, літератор.
Галерея
-
Знак при в'їзді в село -
Сільський пейзаж -
Сільська вулиця -
Сільська вулиця -
Водосховище біля села -
Водосховище біля села -
Дамба на р.Збруч -
Місцева каплиця -
Вхід до табору "Над Збручем" -
Краєвид на річці Збруч -
Водосховище -
Автобусна зупинка біля села
Посилання
- Погода в селі Мартинківці [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
- ↑ Осецький, Й.П. (2017). Закономірності становлення і господарсько-екологічної діяльності доісторичних спільнот на землях Городоччини: дані системного аналізу. 2. Подільська старовина. с. 169—175.
- ↑ Дячок, В.В. (2016). Поселення Проскурівського повіту в кінці XVIII століття (за камеральним і топографічним Подільської губернії) (PDF). Т. 9. Хмельницькі краєзнавчі студії: науково-краєзнавчий збірник.
- ↑ Археологія та стародавня історія Городоцького району. www.zamky.com.ua. Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Бронецький, Роман (2009). Курорт Сатанів: сучасний функціональний стан та перспективи розвитку. 2. Наукові записки.
- ↑ Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 23 червня 2018. Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ Жук, Тетяна (3 серпня 2022). Переселенці для переселенців. Як на Хмельниччині будують табір для відпочинку ВПО.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
