Марні
«Марні» | |
|---|---|
| Marnie | |
 | |
| Жанр | трилер, драма, мелодрама, детектив |
| Режисер | Альфред Гічкок |
| Продюсер | Альфред Гічкок |
| Сценарист | Джей Прессон Аллен, Вінстон Грехем |
| На основі | Marnied  |
| У головних ролях | |
| Оператор | Роберт Беркс |
| Композитор | Бернард Геррманн |
| Монтаж | Джордж Томазіні |
| Художник | Роберт Ф. Бойл, Джордж Міло |
| Кінокомпанія | Universal Pictures |
| Дистриб'ютор | Universal Pictures і Netflix |
| Тривалість | 130 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |  США |
| Рік | 1964 |
| Кошторис | $3 000 000 |
| Касові збори | $7 000 000[1] |
| IMDb | ID 0058329 |
 «Марні» у Вікісховищі | |
«Марні» (англ. Marnie) — американський психологічний трилер Альфреда Гічкока, прем'єра якого відбулася 22 липня 1964 року. Екранізація однойменного роману Вінстона Грема (1961). Завершує трилогію фільмів про жертв психопатичних відхилень, розпочату фільмами «Психо» (1960) і «Птахи» (1963).
Сюжет
Головна героїня фільму Марні Едгар — живе тим, що під вигаданим ім'ям влаштовується на роботу в різні фірми і потім, пропрацювавши там деякий час, зникає з грошима компанії, не залишаючи при цьому ніяких слідів. Довгий час вона була невловима, але діловий партнер однієї з колишніх жертв Марні викриває її, коли вона влаштовується до нього на роботу. Однак він не здає її поліції, а шантажує, змушуючи її одружитися з нею. Він дізнається про її комплекси: страх перед чоловіками, сексом, грозами і червоним кольором.
Режисер визначав зміст фільму наступним чином: «Це розповідь про дівчину, яка не знає, хто вона така. Вона психопатка, клептоманка, у неї фобія сексу, зрештою вона розуміє, чому».
У ролях
| Актор | Роль |
|---|---|
| Тіппі Гедрен | Марні Едгар |
| Шон Коннері | Марк Ратленд |
| Діана Бейкер | Ліл Мейнуорінг |
| Луїза Летем | Берніс Едгар |
| Мартін Габел | Сідні Стратт |
| Боб Суїні | кузен Боб |
| Мілтон Селзер | чоловік на дорозі |
| Маріетт Гартлі | Сюзан Клебон |
| Алан Нап'єр | містер Ратленд |
| Брюс Дерн | моряк |
| Генрі Бекман | перший детектив |
| С. Джон Лаунер | Сем Ворд |
| Едіт Евансон | Ріта (прибиральниця) |
| Мег Віллі | місіс Тарпін |
| Мелоді Томас Скотт | Марні (в дитинстві) |
| Альфред Гічкок | чоловік, який залишає готельний номер |
Критика
З часом ставлення до «Марні» в стані кінознавців помітно покращився, а в тому, що вважалося недоліками фільму, стали бачити свого роду художню родзинку. Наприклад, Дейв Кер знаходить у побудові кадру щось від абстракціонізму в живописі: режисера тягнуть важкі, масивні форми, невиразні кольори і навмисно нереальні. Ці прикмети художнього світу фільму немов передають зрушення у психічній рівновазі головної героїні.
Кер також проводить паралель між «Марні» і фільмами Фассбіндера про діалектику влади і підпорядкування у стосунках чоловіка і жінки. На його думку, «Марні» на порядок глибше: замість чіткого протиставлення сильної і слабкої Гічкок створює густе і рухливе поле мазохізму, класового антагонізму та релігійної трансгресії.
Примітки
- ↑ Marnie (1964) – Financial Information. The Numbers. Процитовано 25 травня 2023.
Посилання
- Marnie [Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті TCM Movie Database
- Marnie [Архівовано 2 квітня 2014 у Wayback Machine.] на сайті American Film Institute Catalog
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).