Мармуліївка

село Мармуліївка
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Володарська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32020030180054854
Основні дані
Населення	460
Площа	298,2 км²
Поштовий індекс	09341
Телефонний код	+380 8-4469
Географічні дані
Географічні координати	49°30′7″ пн. ш. 29°36′23″ сх. д. / 49.50194° пн. ш. 29.60639° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	185 м
Водойми	Рось, Злодіївка (колишні назви: Червоний Став, Струг)
Місцева влада
Адреса ради	Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мармуліївка, вул. Центральна, 1
Карта
	Мармуліївка
	Мармуліївка
Мапа
	Мармуліївка у Вікісховищі

Мармулі́ївка — село в Україні, у Володарській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване при впадінні річки Злодіївка у річку Рось за 29 км на захід від смт Володарка. Населення становить 460 осіб.

Етимологія

За народною етимологією село отримало назву від Мормили — «давнього дворянського прізвища українського». До XX ст. село називалось Мормиліївка або Мормоліївка^[1] Також зустрічається назва Мормоловка. ^[2]

За іншою версією, в основі назви села лежить діалектне слово мармул, яке, своєю чергою, походить від давньоверхньонімецького слова marmul, що означає мармур.

Історія

На території села виявлено:

— поселення II тис. до н. е. (під лінією електропередач на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось);

— поселення VII-VI ст.до н. е. (1,5-1,2 км на схід від околиці колгоспного саду, обмежене пересохлим струмком);

— поселення III-IV ст. н. е. черняхівської культури (на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось, 0,5 км на схід від кар'єру, на околиці колгоспного саду);

— поселення III-IV ст. черняхівської культури (1,5 км на схід від околиці села, біля саду).

Археологічні розкопки на території села свідчать про давність поселення людей. Проте село було засноване на рубежі XVII-XVIII століття.

1864 року Лаврентій Похилевич зазначав:

«Село лежить при впадінні з лівого боку річки Струг в Рось, навпроти села Кошева, відділеного Россю. Частина села, що лежить вище уздовж річки Струг відстанню в половину версти, називається Капустинці. Жителів обох статей: православних — 983, римських католиків — 59, євреїв — 2. При селищі, над річкою Рось, є стародавнє земляне замковище, що має в окружності 50 сажнів. У ньому залишилися печери або ями, з яких одна в 80 сажнів завдовжки й 7 сажень завширшки. Інші завдовжки по 8 сажнів».^[1]^[2]

За адміністративно-територіальним поділом XIX століття село входило до Сквирського повіту. У XX столітті відійшло до території Володарського району.

За повідомленням Л.Похилевича «церква Свято-Михайлівська, дерев'яна, стара, 6-го класу, яка має землі 57 десятин; побудована 1734 року колишнім керуючим маєтком Заблодським»^[1] (за іншою версією — Забродським)^[2]. 1847 року її суттєво перебудували. У радянську добу храм частково зруйнували, зокрема знесли баню.

Галерея

Вулиця Центральна
Сільська рада
Школа
Будинок культури
Фельдшерський пункт
Ставок на річці Злодіївка
Михайлівська церква (1847 р.)
Водяний млин
Пам’ятник на честь воїнів-односельців
Пам’ятник жертвам Голодомору

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

↑ ^а ^б ^в Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 171.
↑ ^а ^б ^в Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. VI. — Warszawa, 1885. — S. 680 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].

Посилання

облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Погода у селі [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Володарського району.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Похилевич-1] а ^б ^в Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 171.

[Slownik-2] а ^б ^в Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. VI. — Warszawa, 1885. — S. 680 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].

[1]

[2]