Марлік

Марлік — стародавнє поселення поблизу Рудбара в Гілані, на півночі Ірану . Марлік, також відомий як Чераг-Алі-Тепе^[1], розташований у долині Гоар-Руд (річки-самовика), притоки Сепід-Руд у провінції Гілян на півночі Ірану, Марлік. Марлік — це місце, де знаходився королівський цвинтар, а артефакти, знайдені на цьому місці, датуються 3000 роками тому. Деякі артефакти мають дивовижну якість обробки золота.^[2] Марлік названий на честь народу амард.

Курган у Марліку — це скелястий виступ, покритий кількома метрами осадових порід. Він оточений оливковими гаями та фруктовими садами, що належать місцевим жителям та утримуються ними, з яких відкривається вид на рисові поля на нижніх схилах долини. Місце вже було частково розграбовано мисливцями за скарбами, а археологічним групам перешкоджала місцева корупція.^[1][3]

Було знайдено низку гробниць. У початковому звіті археологів зазначалося: «Загалом у Марліку було виявлено п'ятдесят три гробниці. Гробниці були викопані в осадових породах кургану, іноді проникаючи в нижню корінну породу. Конструкції гробниць варіюються від грубо викопаних ям, викладених каменем, до досить добре збудованих екземплярів зі стінами з кам'яних плит, скріплених глиняним розчином. Камінь, який використовувався в гробницях, здебільшого місцевий, але в деяких гробницях можна було побачити жовтуваті плити, привезені з верхів'їв Гоухарруду, приблизно за 15 км на південь. Кілька, очевидно, важливіших, гробниць повністю зроблені з цього імпортного каменю, що потенційно свідчить про соціальне значення мешканця. Розміри гробниць варіюються від досить малих (1,5x1x1 м [Гробниця 4]) до відносно великих (7x4,5x2,5 м [Гробниця 52]). У більшості гробниць було знайдено дуже мало або взагалі не було знайдено великих скелетних останків, можливо, в результаті природного руйнування органічного матеріалу та діяльності гризунів. У кількох гробницях, де збереглися часткові скелетні останки, тіло, здавалося...» були покладені на бік на велику, вирівняну плиту, оточені похоронним приладдям».

Загалом вважається, що ці археологічні знахідки належали народній групі, яка розмовляла іранською мовою та мігрувала до Ірану з Центральної Азії на початку-середині II тисячоліття до нашої ери. Велика кількість зброї , кінської збруї (а також кінських поховань) та жерлястих посудин серед похоронного інвентарю вважається чіткими іранськими підписами (Курочкін). Однак точна атрибуція цих людей залишається значною мірою здогадкою.^[4]

• 
  Кубок Двоголовий орел, Лувр
• 
  Глиняна чаша, знайдена на пагорбі Марлік, Єгипетський музей розенкрейцерів, Сан-Хосе, Каліфорнія. Цей тип чаші міг містити пайок поденного робітника, якого змушували працювати.
• 
  Глиняний посуд у формі корови
• 
  Ваза з тваринами, Національний музей східного мистецтва, Рим
• 
  Бронзовий браслет
• 
  Дископодібне намисто, Національний музей східного мистецтва, Рим

• Марди

1. ↑ ^{а б} https://web.archive.org/web/20200706171147/http://i-cias.com/e.o/marlik.htm
2. ↑ https://archive.org/details/encyclopediaworl00will/page/17
3. ↑ Марлік: повний звіт про розкопки: Археологічний звіт (Університетський музей, Університет Пенсильванії, 1994) с. 15-24.
4. ↑ Е.-А. Негабан, «Чудовий золотий скарб Марліка», Illustrated London News, 28 квітня 1962 р., с. 663-64.