YaChudo

Маргіт Шлахта

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Маргіт Шлахта
Народилася18 вересня 1884[4][1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кошиці, Угорське королівство, Транслейтанія, Австро-Угорщина[5][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла6 січня 1974[1][2][3] (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Баффало, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьчерниця, педагог, редакторка, громадська активістка, політична діячка, founder of Catholic religious community Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська і угорська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен Національних зборів Угорщини, член Національних зборів Угорщини[6], член Національних зборів Угорщини[6] і член Національних зборів Угорщини[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяParty of Christian National Unityd[8], Christian Women's Leagued[8] і Civic Democratic Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицька церква[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
праведник народів світу

Маргіт Шлахта[9] (угор. Slachta Margit; 18 вересня 1884 — 6 січня 1974) — угорська громадська діячка. У 1920 році стала першою жінкою, обраною в угорський Парламент, в 1923 році заснувала інститут Сестер соціального обслуговування і Католицький релігійний інститут жінок.[10]

Життєпис

Маргіт Шлахта народилася в місті Касса (на той час Угорщина) в 1884 році. Батьки Маргіт мали аристократичні корені. Предки її батька, Кальмана Шлахта (1857-1936) належали до польської знаті, її мати, Борбала Шароссі фон Шарош (1855-1936) була дочкою поміщика.

У молодому віці Маргіт і її батьки на якийсь час виїхали жити в США.[11] Після повернення в Угорщину, Маргіт вчилася в католицькій школі в Будапешті, працювала вчителькою французької та німецької мов.

Політична кар'єра Маргіт Шлахта почалася після закінчення Першої світової війни, коли вона проводила боротьбу за допуск жінок до голосування в Угорщині.

Створила Спілку католицьких жінок — організацію за розв'язання жіночого питання в Угорщині, в 1920 році стала першою жінкою, обраною в угорський Парламент.[12][13] У 1908 році Шлахта приєдналася до релігійної громади Суспільство соціальної місії. У 1923 році заснувала інститут Сестер служебниць. Служебниці були добре відомі у всій Угорщині, оскільки вони надавали допомогу людям як медсестри, акушерки й провадили притулки для бездомних.[14] Союз сприяв розвитку професійної освіти в галузі соціальної роботи в Будапешті й Клужі. В роботі релігійної громади брало участь багато студентів.

У 1938 році в Угорщині прийняті Перші антиєврейські закони. З того часу Шлахта в опублікованих статтях своєї газети Голос Духа виступала на захист євреїв. В 1943 році уряд закрив її газету, але Шлахта продовжувала публікуватися підпільно.

У 1940 році Угорщина приєдналася до держав «осі». Восени 1940 року почалися утиски євреїв. Шлахта відреагувала негайно, повідомляючи у 1940 році про це. Процес утисків закінчився 9 грудня, коли прийшла телеграма з Міністерства оборони з наказом звільнити затриманих.

У роки Другої Світової війни прихильники Шлахти укривали гнаних євреїв, виступали проти примусової праці й антисемітських законів, їздили до Риму в 1943 році для заохочення папських починань, що засуджували антиєврейські гоніння.[15]

Після вторгнення в Радянський Союз у червні 1941 року, в якому брала участь і Угорщина, Шлахта протестувала проти багатотисячного примусового вербування євреїв в так звану трудову службу в угорській армії. Євреї були змушені виконувати роботи, пов'язані з високим ризиком травматизму та смерті.

Шлахта говорила, що заповіти віри вимагають, щоб вони захищали євреїв, навіть якщо це могло призвести до їх власної загибелі. Нацисти окупували Угорщину в 1944 році, почалися масові депортації євреїв. Сестри Шлахта влаштували молебень в надії, що це позбавить людей від депортації, відправляли харчові продукти в єврейські гетто, давали притулок людям в монастирях. Сестру Сару Шалкагазі озброєні ультраправі розстріляли разом зі знайденими євреями, а самій Шлахті вдалося уникнути смерті, попри реальну загрозу. Сестри врятували понад 2000 угорських євреїв.[16] У 1985 році[17] Яд ва-Шем визнав Маргіт Шлахта Праведником народів світу.[18]

Шлахта продовжила роботу в парламенті після виборів 1945 року. Її обрали за списком від Громадянської демократичної партії. Однак, вона вийшла з партії в січні 1946 року і працювала, як незалежний кандидат.[19] Згодом Християнська жіноча Ліга стала самостійним учасником виборів 1947 року, набравши чотири місця.[20]

У 1949 році, побоюючись арешту, Шлахта сховалася в монастирі домініканців. Попри загрозу тюремного ув'язнення, вона з'явилася 15 травня 1949 року на виборах. Влітку 1949 року вона виїхала з країни. Подорожувала під ім'ям Etelka Tóth по Сполучених Штатах.

У США Шлахта працювала під псевдонімом Борбала Немеш на Радіо Вільна Європа, вела листування під псевдонімом Маргіт Немеш. У 1951 році вирушила до Відня в надії на повернення в Угорщину. Коли ж її надії не справдились, вона повернулася 5 травня 1953 року назад у США, цього разу під своїм справжнім ім'ям.

Померла Маргіт Шлахта 6 січня 1974 року в місті Баффало, штат Нью-Йорк.

Праці

  • A puszták rejtekéből az élet centrumába (Budapest, 1918)
  • Elkapott sugarak (Budapest, 1927) (útiélmények az Egyesült Államokból)
  • Pünkösdi tűz (Budapest, 1944)
  • Sugárzó élet. Válogatás Slachta Margit testvér gondolataiból. (Budapest, 1993)

Бібліографія

  • Мона, Илона. (1997). Шлахта Маргит

Примітки

  1. ↑ а б в г д WeChangEd
  2. ↑ а б в GeneaStar
  3. ↑ а б в The Righteous Among the Nations Database
  4. ↑ http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC13280/13550.htm
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129963984 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ а б István V. Az 1945. évi Nemzetgyűlés almanachja — Budapest: 1999. — С. 519. — 747 с. — ISBN 963-03-7084-0
  7. ↑ Az 1947. évi Országgyűlés almanachja / за ред. M. K. József, V. István — Budapest: 2005. — С. 368. — 887 с. — ISBN 963-03-3856-4
  8. ↑ а б Történelmi Tár — 2010.
  9. ↑ Венгрия. Новейшая история. Маргит Шлахта. на сайте http://aboutmagyar.ru. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 25 березня 2017. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  10. ↑ Bartov, O. & Mack, P. (2001).
  11. ↑ Sheetz-Nguyen, Jessica. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 25 березня 2017.
  12. ↑ Rogow, S.M. (2005).
  13. ↑ Phayer, M. (2000) The Catholic Church and the Holocaust, 1930—1965. p. 117 (ISBN 9780253337252)
  14. ↑ Sheetz, Jessica A., «Margit Slachta and the early rescue of Jewish families, 1939-42» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2013. Процитовано 25 березня 2017.
  15. ↑ Wallenberg Emblekbizottsag. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 25 березня 2017.
  16. ↑ Michael Phayer; The Catholic Church and the Holocaust, 1930—1965; Indiana University Press; p.117-
  17. ↑ Mona, Ilona. (1997).
  18. ↑ The Righteous Among The Nations - Slachta Margit (1884-1974). Yad Vashem The Righteous Among The Nations Database. 19 жовтня 2013. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 25 березня 2017.
  19. ↑ Mária Palasik (2011) Chess Game for Democracy: Hungary Between East and West, 1944—1947, McGill-Queen’s Press, p. 39
  20. ↑ Nohlen, D & Stöver, P (2010) Elections in Europe: A data handbook, p931 ISBN 978-3-8329-5609-7

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).