Манів
| Село | |
|---|---|
Манів пол. Maniów | |
 Церква св. Миколая у Манові, споруджена 1841 або 1842 році, зруйнована після 1945 р. | |
| Координати 49°13′23″ пн. ш. 22°11′41″ сх. д. / 49.22306° пн. ш. 22.19472° сх. д. | |
| Країна | |
| Воєводство | Підкарпатське |
| Повіт | Сяноцький |
| Ґміна | Команча |
| Дата заснування | 1551 |
| Висота центру | 651 м |
| Населення | 28 осіб  |
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 |
| Телефонний код | (+48) 13 |
| Поштовий індекс | 38-543 |
| Автомобільний код | RSA |
| SIMC | 0354376 |
| GeoNames | 765276 |
| OSM | ↑2905012 ·R (Ґміна Команча) |
  Манів Манів (Польща) | |
 | |
 Манів у Вікісховищі | |
Манів (пол. Maniów) — лемківське село у Підкарпатському воєводстві Республіки Польща, Сяноцькому повіті, гміна Команча. У 1975–1998 роках входило до складу Кроснянського воєводства.
Розташування
Знаходиться біля кордону із Словаччиною, неподалік сіл Банничка, Воля Мигова та Щербанівка.
Через село пролягає воєводська дорога № 897 і Бескидська вузькоколійка.
Історія
За податковим реєстром 1565 р. в селі було 14 кметів на 9,5 ланах зі звільненням від податків і повинностей від часу закріпачення в 1551 р.[1] До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства.
У результаті першого поділу Речі Посполитої у 1772 році село увійшло до складу Ліського повіту Самбірського краю, а в подальшому Ліського повіту Королівства Галичини та Володимирії у складі Австро-Угорщини.
В 1841 р. збудовано дерев'яну церкву св. о. Миколая.
У 1918–1919 роках село разом з іншими 33 селами увійшло до складу Команчанської Республіки.
В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 510 жителів села — 485 українців, 20 поляків і 5 євреїв[2]. Село входило до ґміни Воля Мигова Ліського повіту Львівського воєводства Польщі.
До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла у селі була греко-католицька парафія Лупківського деканату Перемиської єпархії[3]. 8 листопада 2023 року Томаш Завістовський і Мацей Шиманський під рештками дзвіниці розкопали з землі церковний дзвін діаметром 83 см і масою коло 350 кг.[4]
Примітки
- ↑ Жерела до історії України-Руси. Том 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької. — с. 283 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 43.
- ↑ Шематизм Перемиськои єпархії. – Перемишль, 1936. – с. 64. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 4 вересня 2016.
- ↑ Marian Struś. Wykopano dzwon, który milczał przez 70-80 lat.
Література
- Maniów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 97. (пол.) (пол.)
- Maniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 300. (пол.) (пол.)
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).