Мандеїзм
| Мандеїзм | |
|---|---|
| ࡌࡀࡍࡃࡀࡉࡉࡀ المندائيّة (арабська) | |
 Копія Ґінзи Рабби в арабському перекладі | |
| Тип | Етнічна релігія[1] |
| Класифікація | Гностицизм[1] |
| Писання | Ґінза Рабба, Коласта, Мандейська книга Івана |
| Теологія | Монотеїзм |
| Рішама | Сатар Джабар Хіло[2] |
| Регіон | Ірак, Іран і діаспорні громади |
| Мова | Мандейська[3] |
| Початок | 1-ше століття н.е. Палестинський регіон[4][5] |
| Інші імена | Назореїзм, Сабіанізм[a] |
| Гностицизм | |
| |
|
Перський гностицизм | |
|
Курдський гностицизм | |
|
Сіро-єгипетські гностики | |
|
Відомі гностичні автори | |
|
Середньовічний гностицизм | |
|
Гностичні писання | |
Мандаїзм або мандеїзм (мандейск. ࡌࡀࡍࡃࡀࡉࡉࡀ; араб. مِنْدَائِيَّة, досл. «минда̄ʾийя»; також сабіанізм від араб. صَابِئِيَّة, досл. «с̣а̄биʾӣя») — гностична етнічна монотеїстична релігія[6]:4[7]:1. Її назва походить від арам. מַנְדַּע і мандейськ. ࡋࡀࡅࡐࡀ manda — «знання», що практично відповідає давньогрецькому γνῶσις, тобто слово «мандеї» означає «гностики». Послідовники називаються мандеями. В наш час[коли?] існують в основному в містах: Насирія, Багдад і Басра (Ірак) і налічують близько 10 тисяч послідовників (інші статистичні дані свідчать про 30 000), займаються головним чином обробкою ювелірних виробів. Виступають проти будь-яких форм боротьби і кровопролиття.
Важко визначити збитки, завдані мандеям під час війни в Іраку. Невелика група мігрувала в Австралію, де вони намагаються далі розвивати свої традиції.
Вчення
За вченням мандеїв, вище божество «Велике життя» еманує із себе небесні істоти, або еони (символом еманації є Йордан). Цими істотами були біблійні предки та пророки. Останнім серед еонів був Іоанн, син Захарії (Яхья бар Зкарія). Ісуса Христа та Мухаммада мандеї вважають лжепророками. Вшановують Адама, Авеля, Сифа, Еноша, Сіма, Арама, але відкидають Авраама та Мойсея.
Мандеї, подібно ессеям Кумрана, практикують регулярні священні обмивання і ритуальні трапези. На думку багатьох вчених, релігія мандеїв могла виникнути із злиття гностичних сект Вавилонії з групами учнів Іоанна Хрестителя, які переселилися в Месопотамія із Іудеї (натяк на такі групи вбачають в Діяннях апостолів (18:24-19:7). Рудольф Бультман і Рихард Райценштайн намагалися довести, що в літературі мандеїв міститься гностичний дохристиянський міф про "Спасителя", що вплинув на богослов'я Євангелія від Івана. Однак їхні опоненти (Ганс Ліцман, Морис Гогель та ін.) стверджували, що в епоху виникнення християнства мандеї швидше за все не існували. Мандеї практикують хрещення померлих.
Витоки мандеїв пов'язують також із юдеохристиянською сектою елкасаїтів, з якої походив засновник маніхейства пророк Мані. Єлкасаїти, що жили в Юдеї та Ассирії, були схожі з ебіонітами; практикували хрещення водою і носили білі шати, як і мандеї. Ібн ан-Надім описував сабійську секту в південній Месопотамії, яка, мабуть, відповідає елкасаїтам, які ведуть свою історію від Елкасаю, який проповідував у Парфії.
Фундаментальні принципи
- У вищому безформному Початку міститься джерело всіх духовних, ефірних, матеріальних світів та істот. Творіння здійснюється творцями, що походять з Вищого Початку. Космос створений за подобою Предвічної Людини, втілюючи її форму та структуру.
- У всьому існує дуалізм: Світло і Темрява, космічні Батько і Мати, матеріальне та духовне, Праве та Ліве, сизигія космічного та мікрокосмічного…
- Як особливість цього дуалізму, протилежності матеріальних речей (дмути) існують у світі ідей (Мшунія Кушта).
- Душа є бранкою матеріального світу, але зрештою повертається до свого початку — Вищого Початку.
- Планети та зірки впливають на долю людей та на посмертну відплату.
- Дух-рятівник або духи-рятівники допомагають душі в її мандрівках по життю і після нього, спрямовуючи її до Світів світла.
- Культова мова символів і метафор. Ідеї та якості персоніфіковані.
- Причастя допомагає долучитися до таємниць, очищає душу, сприяє відродженню духовного тіла та підйому до вищих світів зі світу невизначеності, якою є матеріальний світ. Традиційні обряди засновані на інтерпретації та повторенні історії створення світу, особливо Предвічної Людини, яка виступає як цар-священик.
- Велика таємниця, що міститься в 1, 2, 8 пунктах, розкривається тільки посвяченим, які здатні розуміти і зберігати істинне знання.
Галерея
-
Драбша (стяг) у мандейському храмі в Багдаді, Ірак -
Сувій Абатура XVIII століття в Бодліанській бібліотеці в Оксфорді. -
Зображення Абатура із Сувою Абатура -
Зображення Абатура на вагах з Сувою Абатура -
Драбша, символ віри мандеїв -
Чаша з заклинанням для Буктуї та родини мандейською мовою, Південна Месопотамія, бл. 200-600 рр. н. е. — Експонат у Королівському музеї Онтаріо, Торонто, Канада. -
Мандейський храм в Насирії, південний Ірак, 2016 р.
Примітки-пояснення
- ↑ Термін назорей уживають для посвячених серед мандеїв. Щодо інших релігійних груп, що послуговуються цим терміном, дивіться назареї.
Термін сабіанізм отримано від таємничих сабіїв згаданих в Корані, це ім'я приписували собі кілька релігійних груп. Про інші релігії іноді називані сабіанізмом див. язичники-сабіяни.
Примітки
- ↑ а б Buckley, 2002.
- ↑ His Holiness Sattar Jabbar Hilo. Global Imams Council. 20 листопада 2021. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 30 січня 2023.
Його святість Ганзевра Сатар Джабар Хіло аль Захроні, світовий голова сабійських мандеїв є членом Міжвірової мережі Всесвітньої ради імамів.[відсутнє в джерелі] - ↑ Етель Стефана Драуер, The Mandaeans of Iraq and Iran (Leiden: Brill, 1937; reprint 1962); Kurt Rudolph, Die Mandäer II. Der Kult (Vandenhoeck & Ruprecht; Göttingen, 1961; Kurt Rudolph, Mandaeans (Leiden: Brill, 1967); Christa Müller-Kessler, "Sacred Meals and Rituals of the Mandaeans", in David Hellholm, Dieter Sänger (eds.), Sacred Meal, Communal Meal, Table Fellowship, and the Eucharist: Late Antiquity, Early Judaism, and Early Christianity, Vol. 3 (Tübingen: Mohr, 2017), pp. 1715–1726, pls.
- ↑ Porter, Tom (22 грудня 2021). Religion Scholar Jorunn Buckley Honored by Library of Congress. Bowdoin. Процитовано 10 січня 2022.
- ↑ Mandaeanism | religion. Britannica. Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Buckley, Jorunn Jacobsen (2002). Part I: Beginnings - Introduction: The Mandaean World. The Mandaeans: Ancient Texts and Modern People. New York: Oxford University Press on behalf of the American Academy of Religion. с. 1—20. doi:10.1093/0195153855.003.0001. ISBN 9780195153859. OCLC 57385973.
- ↑ Ginza Rba. Переклад: Al-Saadi, Qais; Al-Saadi, Hamed (вид. 2nd). Germany: Drabsha. 2019.
Джерела
- Buckley, Jorunn J. (2002). The Mandaeans: Ancient Texts and Modern People. New York: Oxford University Press.
Літературв
Першоджерела
- Buckley, Jorunn J. (1993). The Scroll of Exalted Kingship: Diwan Malkuta 'Laita (Mandean Manuscript No. 34 in the Drower Collection, Bodleian Library, Oxford). New Haven: American Oriental Society.
- Drower, Ethel Stephana (1950a). Diwan Abatur, or Progress Through the Purgatories: Text with Translation Notes and Appendices. Città del Vaticano: Biblioteca Apostolica Vaticana.
- Drower, Ethel Stephana (1950b). Šarḥ ḏ Qabin ḏ šišlam Rba (D. C. 38). Explanatory Commentary on the Marriage-Ceremony of the great Šišlam. Roma: Pontificio Istituto Biblico.
- Drower, Ethel Stephana (1960a). The Thousand and Twelve Questions (Alf trisar šuialia). Berlin: Akademie-Verlag.
- Drower, Ethel Stephana (1962). The Coronation of the Great Šišlam, Being a Description of the Rite of the Coronation of a Mandaean Priest according to the Ancient Canon. Leiden: Brill.
- Drower, Ethel Stephana (1963). A Pair of Naṣoraean Commentaries (Two Priestly Documents): The Great First World and The Lesser First World. Leiden: Brill.
- Häberl, Charles G. (2022). The Book of Kings and the Explanations of This World: A Universal History from the Late Sasanian Empire. Translated Texts for Historians. Т. 80. Liverpool: Liverpool University Press. ISBN 978-1-800-85627-1.
- Häberl, Charles G. (2019). McGrath, James F. (ред.). The Mandaean Book of John. Critical Edition, Translation, and Commentary. Berlin and Boston: De Gruyter. doi:10.1515/9783110487862. ISBN 9783110487862.
- Häberl, Charles G. (2020). McGrath, James F. (ред.). The Mandaean Book of John: Text and Translation. Berlin: De Gruyter. с. vii–222. doi:10.1515/9783110487862. ISBN 9783110487862. (open access, Häberl та McGrath, 2019)
Вторинні джерела
- Aldihisi, Sabah (2013). The Story of Creation in the Mandaean Holy Book the Ginza Rabba (PDF). ProQuest LLC. OCLC 1063456888.
- Buckley, Jorunn J. (2002). The Mandaeans: Ancient Texts and Modern People. New York: Oxford University Press.
- Buckley, Jorunn J. (2005). The Great Stem of Souls: Reconstruction Mandaean History. Piscataway: Gorgias Press.
- Chwolsohn, Daniel (1856). Die Ssabier und die Ssabismus [The Sabians and the Sabianism]. Vols. 1–2. (нім.). St. Petersburg: Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. OCLC 64850836.
- Deutsch, Nathaniel (1995). The Gnostic Imagination: Gnosticism, Mandaeism and Merkabah Mysticism (англ.). Brill. ISBN 9789004672505.
- Deutsch, Nathaniel (1998). Guardians of the Gate-Angelic Vice Regency in Late Antiquity. Brill.
- Deutsch, Nathaniel (1999). Guardians of the Gate: Angelic Vice-regency in the Late Antiquity (англ.). Brill. ISBN 9789004679245.
- Drower, Ethel Stephana (1937). The Mandaeans of Iraq and Iran: Their Cults, Customs, Magic Legends, and Folklore. Oxford: Clarendon Press. (Gorgias Press, 2002)
- Drower, Ethel Stephana (1960b). The Secret Adam: A Study of Nasoraean Gnosis. Oxford: Clarendon Press. OCLC 654318531.
- Green, Tamara M. (1992). The City of the Moon God: Religious Traditions of Harran. Religions in the Graeco-Roman World. Т. 114. Leiden: Brill. ISBN 978-90-04-09513-7.
- Gündüz, Şinasi (1994). The Knowledge of Life: The Origins and Early History of the Mandaeans and Their Relation to the Sabians of the Qur'ān and to the Harranians. Journal of Semitic Studies Supplement. Т. 3. Oxford: Oxford University Press. ISBN 9780199221936.
- Hämeen-Anttila, Jaakko (2006). The Last Pagans of Iraq: Ibn Waḥshiyya and His Nabatean Agriculture. Leiden: Brill. ISBN 978-90-04-15010-2.
- Lightfoot, Joseph Barber (1875). On Some Points Connected with the Essenes. St. Paul's epistles to the Colossians and to Philemon: a revised text with introductions, notes, and dissertations. London: Macmillan Publishers. OCLC 6150927.
- Lupieri, Edmondo (2001). The Mandaeans: The Last Gnostics. Grand Rapids: Eerdmans.
- Macuch, Rudolf; Drower, E. S. (1963). A Mandaic Dictionary. Oxford: Clarendon Press.
- Petermann, J. Heinrich (2007). The Great Treasure of the Mandaeans. Piscataway: Gorgias Press. (Thesaurus s. Liber Magni)
- Rudolph, Kurt (Квітень 1964). War Der Verfasser Der Oden Salomos Ein "Qumran-Christ"? Ein Beitrag zur Diskussion um die Anfänge der Gnosis [Was the author of the Odes of Solomon a "Qumran Christian"? A contribution to the discussion about the beginnings of Gnosis]. Revue de Qumrân (нім.). Peeters. 4: 523—555.
- Rudolph, Kurt (1977). Mandaeism. Iconography of Religions: An Introduction. Т. 21. Chris Robertson. ISBN 9780800604882.
- Rudolph, Kurt (2001). Gnosis: The Nature and History of Gnosticism (англ.). A&C Black. с. 343—366. ISBN 9780567086402.
- Segelberg, Eric (1958). Maşbūtā. Studies in the Ritual of the Mandæan Baptism. Uppsala: Almqvist & Wiksells.
- Segelberg, Eric (1969). Old and New Testament figures in Mandaean version. Scripta Instituti Donneriani Aboensis. 3: 228—239. doi:10.30674/scripta.67040.
- Segelberg, Eric (1970). The Ordination of the Mandæan tarmida and its Relation to Jewish and Early Christian Ordination Rites. Studia Patristica. 10.
- Segelberg, Eric (1976). Trāşa d-Tāga d-Śiślām Rabba. Studies in the rite called the Coronation of Śiślām Rabba. i: Zur Sprache und Literatur der Mandäer. Studia Mandaica. Т. 1. Berlin & New York: Walter de Gruyter.
- Segelberg, Eric (1977). Zidqa Brika and the Mandæan Problem. У Widengren, Geo; Hellholm, David (ред.). Proceedings of the International Colloquium on Gnosticism. Stockholm: Almqvist & Wiksell.
- Segelberg, Eric (1978). The pihta and mambuha Prayers. To the Question of the Liturgical Development amnong the Mandæans. Gnosis. Festschrift für Hans Jonas. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
- Segelberg, Eric (1990). Mandæan – Jewish – Christian. How does the Mandæan tradition relate to Jewish and Christian tradition?. Gnostica Madaica Liturgica. Acta Universitatis Upsaliensis. Historia Religionum. Т. 11. Uppsala: Almqvist & Wiksell.
- Stroumsa, Sarah (2004). Sabéens de Ḥarrān et Sabéens de Maïmonide. У Lévy, Tony; Rashed, Roshdi (ред.). Maïmonide: Philosophe et savant (1138–1204). Leuven: Peeters. с. 335—352. ISBN 9789042914582.
- Thomas, Richard (29 січня 2016). The Israelite Origins of the Mandaean People. Studia Antiqua. 5 (2).
- van Bladel, Kevin (2009). Hermes and the Ṣābians of Ḥarrān. The Arabic Hermes: From Pagan Sage to Prophet of Science. Oxford: Oxford University Press. с. 64—118. doi:10.1093/acprof:oso/9780195376135.003.0003. ISBN 978-0-19-537613-5.
- van Bladel, Kevin (2017). From Sasanian Mandaeans to Ṣābians of the Marshes. Leiden: Brill. doi:10.1163/9789004339460. ISBN 978-90-04-33943-9.
- Огляд: McGrath, James F. (2019). James F. McGrath Reviews From Sasanian Mandaeans to Sabians (van Bladel). Enoch Seminar Online. Архів оригіналу за 9 грудня 2023. Процитовано 31 травня 2022.
- Yamauchi, Edwin M. (2005). Mandaic Incantation Texts. Piscataway: Gorgias Press.
- Yamauchi, Edwin M. (2004). Gnostic Ethics and Mandaean Origins. Piscataway: Gorgias Press.
- Häberl, Charles G. (2009), The neo-Mandaic dialect of Khorramshahr, Otto Harrassowitz Verlag, ISBN 978-3-447-05874-2
Третинні джерела
- Buckley, Jorunn J. (2012). Mandaeans iv. Community in Iran. Encyclopædia Iranica, online edition.
- De Blois, F.C. (1960–2007). Ṣābiʾ. У Bearman, P.; Bianquis, Th.; Bosworth, C.E.; van Donzel, E.; Heinrichs, W.P. (ред.). Encyclopaedia of Islam, Second Edition. doi:10.1163/1573-3912_islam_COM_0952.
- De Blois, François (2004). Sabians. У McAuliffe, Jane Dammen (ред.). Encyclopaedia of the Qurʾān. doi:10.1163/1875-3922_q3_EQSIM_00362.
- Fahd, Toufic (1960–2007). Ṣābiʾa. У Bearman, P.; Bianquis, Th.; Bosworth, C. E.; van Donzel, E.; Heinrichs, W. P. (ред.). Encyclopaedia of Islam, Second Edition. doi:10.1163/1573-3912_islam_COM_0953.
- Magris, Aldo (2005). Gnosticism: Gnosticism from its origins to the Middle Ages (further considerations). У Jones, Lindsay (ред.). Macmillan Encyclopedia of Religion (вид. 2nd). New York: Macmillan Inc. с. 3515—3516. ISBN 978-0028657332. OCLC 56057973.
Посилання
- Мандеї [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Мандеї — останні живі гностики [Архівовано 23 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Писання мандеїв [Архівовано 10 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Уривки писань мандеїв
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).