Манаготра
| Манаготра | |
|---|---|
 | |
| 44°33′47″ пн. ш. 34°54′59″ сх. д. / 44.56306° пн. ш. 34.91639° сх. д. | |
| Витік | на північно-західних схилах гори Оксек (1395,3 м) |
| • координати | 44°35′01″ пн. ш. 34°06′44″ сх. д. / 44.58361° пн. ш. 34.11222° сх. д. |
| Гирло | Бельбек |
| • координати | 44°34′34″ пн. ш. 34°03′54″ сх. д. / 44.57611° пн. ш. 34.06500° сх. д. |
| Басейн | Чорного моря |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 4,1 км |
| Площа басейну: | 10,0 км² |
| Водойми в руслі | Щасливе-друге  |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Манаготра (крим. Manağotra) — маловодна річка в Україні у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, у гірському Криму. Права притока річки Бельбек (басейн Чорного моря).
Опис
Довжина річки 4,1 км, площа водозбору річки 10,0 км, похил річки 40 м/км. Формується декількома безіменними струмками та загатами[1].
Розташування
Бере початок на північно-західних схилах гори Оксек (1395,3 м)[2]. Спочатку тече на північний захід, далі тече переважно на південний захід і у селі Щасливе (до 1945 року — Бюю́к-Озенба́ш[3], крим. Büyük Özenbaş, рос. Счастливое) впадає у річку Бельбек.
Цікаві факти
- Річка бере початок у листяному лісі[2].
- На північно-східній околиці села Щасливе існує Щасливенське водосховище[4][4].
Примітки
- ↑ google.com.ua/maps/@44.5732974,34.0718316,15.5z?hl=uk
- ↑ а б Генеральний штаб // Ялта // СРСР. УРСР Кримська область. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXIV, лист: 13. Показаны территории: Таврической губернии. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ а б Щасливенське водосховище. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 2 травня 2020.
Джерела
- A.A. Лисовский, В. А. Новик, З. В. Тимченко, З. Р. Мустафаева. Поверхностные водные объекты Крыма (справочник) / A.A. Лисовский. — Симферополь: Рескомводхоз АРК, 2004. — С. 12, 21. — 114 с. — 500 экз. — ISBN 966-7711-26-9.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 351
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).