YaChudo

Мамаду Голого

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Мамаду Голого
Народився1924[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кулікоро[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 березня 2009 Редагувати інформацію у Вікіданих
Бамако, Малі Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Малі[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, письменник, журналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВища нормальна школа Вільяма Понтіd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаміністр[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяСуданський союз-Африканське демократичне об’єднанняd Редагувати інформацію у Вікіданих

Мамаду́ Голого́ (Mamadou Gologo, повне ім'я Мамаду Ель Бешір Голого Mamadou El Béchir Gologo; 1924, Кулікоро, Французький Судан, нині Малі — 21 березня 2009, Бамако) — малійський письменник, журналіст і політик.

З життєпису

Після початкової освіти в Кулікоро (1931—1936), потім навчання у регіональній школі Бамако (1936—1938) Мамаду Голого продовжив навчання в тамтешньому (Бамако) престижному ліцеї Lycée Terrasson de Fougères, а згодом у нормальній школі В. Понті на острові Горе (Сенегал) і нарешті в Медичній школі Дакара, де отримав диплом африканського лікаря в липні 1948 року.[3]

Після вступу до лав французької колоніальної армії у вересні 1949 року він здійснював медичну практику в Катібугу, Дуенца, Сікассо і Рарусі. Його тричі відстороняли від роботи, допоки в 1950 році не звільнили остаточно за його політичні переконання.

Від 1953 року працював у службі охорони здоров'я Офісу Нігеру.[3]

Мамаду Голого був активістом партії Суданський союз-Африканське демократичне об’єднання (фр. Union soudanaise-Rassemblement démocratique africain), скорочено US-RDA), зокрема входив до національного політичного бюро та був її прессекретарем (1959). Він був редактором L'Essor, тодішнього органу US-RDA та головою Національної спілки журналістів Малі.[3]

У Французькому Судані обіймав послідовно посади керівника апарату Міністерства охорони здоров'я (1957—1958), заступника директора інформаційної служби (1958—1959), уповноваженого з інформації (1959—1960). Перший президент незалежної Малі Модібо Кейта призначив М. Голого міністром інформації, і він був на цьому посту аж до державного перевороту Муси Траоре 19 листопада 1968 року. Він був депортований і ув'язнений без суду, а потім звільнений в 1971 році.[4]

Став членом-засновником Демократичного руху (Mouvement démocratique), також генеральним секретарем US-RDA (1991—1996), першим віцепрезидентом (1996—1997), а згодом почесним президентом (від 1997 року).[3]

Як письменник Мамаду Голого опублікував збірку віршів «Моє серце — вулкан» (Mon cœur est un volcan) у 1961 році, потім роман Le rescapé de l’Ethylos (1963), поетичну збірку «Африканське торнадо» (Tornade d’Afrique, 1966) і нарешті ще одну збірку поезій «Моє серце лишається вулканом» (Mon cœur reste un volcan) у 1998 році.

Володар золотої медалі незалежності, президент Амаду Тумані Туре присвоїв йому посмертно малійський Національний орден.

Бібліографія

Поезія
  • Mon cœur est un volcan (1961)
  • Tornade d’Afrique (1966)
  • Mon cœur reste un volcan (1998)
Романи
  • Le Rescapé de l’Ethylos (1963)
  • Moudaïna (1995)
Публіцистика
  • La Chine, un peuple géant, un grand destin (1965), одночасно випущений англійською China: A Great People, A Great Destiny

Примітки

  1. ↑ а б Jahn J., Schild U., Nordmann-Seiler A. Who's Who in African Literature : biographies, works, commentaries — (untranslated), 1972. — P. 136.
  2. ↑ а б Bethke F. S. Database of Cabinet Politics in Sub-Sahara Africa
  3. ↑ а б в г M. Keïta, Mohamed El Bachir Gologo : Un engagement intransigeant, L'Essor, 24 mars 2009
  4. ↑ Alassane Diarra, Obsèques du Dr Mamadou El Béchir Gologo : Hommage de la nation à un «esprit brillant et rebelle», L’indépendant, 24 mars 2009

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).