Малі Лисівці

село Малі Лисівці
Герб
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Сквирська міська громада
Код КАТОТТГ	UA32020150210013024
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	початок XVII ст.
Населення	441
Площа	3,12 км²
Густота населення	141,35 осіб/км²
Поштовий індекс	09052
Телефонний код	+380 4568
Географічні дані
Географічні координати	49°48′32″ пн. ш. 29°30′42″ сх. д. / 49.80889° пн. ш. 29.51167° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	222 м
Водойми	струмок Безіменний
Місцева влада
Адреса ради	09011, Київська обл., Сквирський р-н, с. Малі Лисівці, вул. Центральна, 1
Карта
Малі Лисівці
Малі Лисівці
Мапа
Малі Лисівці у Вікісховищі

Малі́ Ли́сівці — село в Україні, у Сквирській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 441 особу.

До 17 лютого 1935 року входила до складу Попільнянського району, 17 лютого 1935 року село передано до Сквирського району.

Селом тече струмок Безіменний, який є правим допливом Роставиці.

Малі Лисівці у 1811 році Федір Петрович Уваров передав своїй падчерці, графині Емілії Калиновській, а у 1816 році це село було призначене як посаг доньці графині Калиновської — Северині Йосипівні, яка стала дружиною генерал-лейтенанта Миколу Федоровича Плаутіна; після її смерті в 1850 році село належить її синові, флігель-ад’ютанту Сергію Миколайовичу Плаутіну.

Церква на честь святителя Миколая — дуже давня. У 1746 році візитація вже зазначала її як збудовану на місці ще давнішої, але внутрішньо вона залишалася недобудованою. Вона була вкрита соломою, підлога — нерівна, на стовпах висів один купол. Одна стара священницька риза, олов’яна чаша, дерев’яна гробниця, мідна кадильниця та інші речі становили її бідне майно. Нині церковне начиння є досить достатнім; церкву у 1846 році відновлено коштом парафії. За штатом вона належить до 6-го класу зі зменшеним утриманням для причту; землі має з хутором і лісом 122 десятини (Фрагмент базується на матеріалах праці Лаврентій Похилевич "Сказание о населённых местностях Киевской губернии" (Київ, 1864)

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

• Петро Кузьменко — козак 7 Синього полку 3 пішої Залізної дивізії армії УНР, загинув під час російсько-української війни (не пізніше 1919 р.)^{[джерело?]}
• Максим Лебеденко — козак 7 Синього полку 3 пішої Залізної дивізії армії УНР, загинув під час російсько-української війни (не пізніше 1919 р.)^{[джерело?]}

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних