Мальте-Брун
|
Мальте-Брун англ. Malte-Brun | ||||
| Назва на честь (епонім): |
| |||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
|
43°33′50″ пд. ш. 170°18′18″ сх. д. / 43.564° пд. ш. 170.305° сх. д. | ||||
| Країна |
| |||
| Регіон |
Маккензі | |||
| Розташування | Південний острів | |||
| Система | хребет Мальте-Брун (Південні Альпи) | |||
| Тип |
гора | |||
| Висота |
3199 м | |||
| Висота відносна |
780 м | |||
| Ізоляція | 11,4 км → Сільбергорн (3300 м)[1] | |||
| Список | ||||
|
Мальте-Брун Мальте-Брун (Нова Зеландія) | ||||
![]() | ||||
|
| ||||
Мальте-Брун (англ. Malte Brun) — гора, найвища вершина однойменного гірського хребта Мальте-Брун, що лежить між льодовиками Тасман та Мерчисон, на Південному острові у Південних Альпах, на південному заході регіону Кентербері Нової Зеландії.
Географія
Згідно інформації Департаменту про землю в Новій Зеландії (LINZ), гора піднімається на висоту 3199 метрів[1], хоча інші джерела дають висоти від 3155 до 3199 м[2]. Список, опублікований Новозеландським альпійським клубом, вказує Мальте-Брун на 3-му місці за висотою як незалежну вершину Нової Зеландії[3] та на 8-му місці за абсолютною висотою серед всіх вершин країни. Гора розташована за 13,6 км на схід-північний схід від гори Кука (Аоракі) (3724 м)[4].
Абсолютна висота вершини 3199 метрів над рівнем моря[1]. Відносна висота гори — 780 м[1]. За цим показником вершина є 21-ю на Південному острові та 23-ю у Новій Зеландії. Найнижче ключове сідло вершини, по якому вимірюється її відносна висота називається «Сідло Ленденфельда» (англ. Lendenfeld Saddle)[5], має висоту 2419 м над рівнем моря[1] і розташоване за 7,9 км на північ-північний схід (43°29′42.08″ пд. ш. 170°20′2.73″ сх. д. / 43.4950222° пд. ш. 170.3340917° сх. д.)[4][5]. Топографічна ізоляція вершини відносно найближчої вищої гори Сільбергорн (англ. Silberhorn, 3300 м), яка розташована на заході, становить 11,37 км[1][4].
Гора була названа Юліусом фон Гаастом на честь французького географа Віктора Адольфа Мальте-Бруна[6].
Сходження

Вперше на Мальте-Брун піднявся Том Файф (сольний підйом) у березні 1894 року. Через Північну стіну[7]. Сьогодні на гору прокладено багато скелелазних маршрутів, котрі потребують технічного досвіду та спеціального обладнання. Класичним маршрутом є Західний хребет, який включає в себе «Шеваль», гребінь з гострим краєм, що перетинається транскордонним рухом. Деякі з основних маршрутів для підйому на Мальте-Брун включають[8]:
- Західний хребет (Новозеландський альпійський клас 3+)
- Південний хребет (НЗ альпійський клас 3)
- Південна стіна (НЗ альпійські класи 4 — 4+)
На нижніх схилах гори були збудовані дві хатини, що обслуговували альпіністів: хатина Бетем у долині Бетем та хатина Мальте-Брун на моренних терасах над льодовиком Тасман. Хатину «Бетем» було зруйновано лавиною на початку 1990-х років[7].
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е Malte Brun, New Zealand (англ.). Peakbagger.com. Процитовано 06–07–2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Jonathan de Ferranti, NEW ZEALAND — SOUTH ISLAND: 301 Summits with 600 meters or greater prominence [Архівовано 12 лютого 2021 у Wayback Machine.] Peaklist.
- ↑ Mountains of New Zealand, New Zealand Alpine Club.
- ↑ а б в New Zealand: Malte Brun Range — Malte Brun. PeakVisor. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ а б Lendenfeld Saddle, Canterbury [Архівовано 13 липня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Topomap.co.nz [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] 1:50,000 map, (англ.)
- ↑ Reed, A. W. (2010). Peter Dowling (ред.). Place Names of New Zealand. Rosedale, North Shore: Raupo. с. 231. ISBN 9780143204107.
- ↑ а б Logan, Hugh (2002). Classic Peaks of New Zealand. Craig Potton Publishing. с. 53. ISBN 0-908802-88-9.
- ↑ ClimbNZ National Route Database. New Zealand Alpine Club. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
Посилання
- Malte Brun, New Zealand (англ.). Peakbagger.com. Процитовано 06–07–2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - Malte Brun, Canterbury [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Topomap.co.nz [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] 1:50,000 map, (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

