Мале Сракане
| Мале Сракане | |
|---|---|
| хорв. Male Srakane | |
 | |
| Географія | |
| 44°33′50″ пн. ш. 14°19′40″ сх. д. / 44.563888888889° пн. ш. 14.327777777778° сх. д. | |
| Місцерозташування | Адріатичне море |
| Акваторія | Адріатичне море  |
| Група островів | Dalmatian Archipelagod |
| Площа | 0,605 км² |
| Довжина | 1,4 км |
| Ширина | 0,45 км |
| Найвища точка | 30 м |
| Країна | |
| Хорватія | |
| Регіон | Приморсько-Ґоранська жупанія |
| Адм. одиниця | Приморсько-Ґоранська жупанія |
| Населення | 2 |
  Мале Сракане Мале Сракане (Хорватія) | |
 | |
Мале Сракане (хорв. Male Srakane) — назва острова в хорватській частині Адріатичного моря, належить до Приморсько-Ґоранської жупанії . Адміністративно належить місту Малі-Лошинь.
Природа
Острів витягнутий з північного заходу на південний схід. Найпівденніша точка — мис Шіло За кілька сотень метрів на північний захід лежить острів Веле Сракане, відділений протокою Жапліч, а за 5 км в цьому ж напрямку — Уніє. На сході острів Лошинь відділяє Унійський канал, шириною близько 2 км. За 5 км на південний захід розташований острів Сусак, а на заході — відкрите море. Площа Мале Сракане становить 0,605 км². Довжина берегової лінії — 3,92 км. Найвища точка — 30 м.
Мале Сакране являє собою витягнуту вапнякову платформу з суворим, практично незайманим карстовим рельєфом, захищеним від активного людського впливу. Рослинний світ Мале Сакране пристосований до екстремальних умов: сильних північно-східних вітрів (бура) та високої солоності повітря. Тут переважають низькорослі середземноморські чагарники, низький маквіс, шавлія, безсмертник та галофітні (солестійкі) рослини, що чіпляються за скелясті тріщини.[1]
Акваторія навколо Мале Сакране є надзвичайно цінною для морської біології. Завдяки відсутності промислового забруднення та судноплавства тут збереглися багаті бентосні угруповання та коралові рифи. Ці води входять до зони проживання та полювання кварнерської популяції дельфінів-афалін (Tursiops truncatus), а також є місцем відпочинку для мігрувальних морських птахів.[2]
Література
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
Примітки
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).