YaChudo

Малець Віктор

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Віктор Малець
 Штабскапітан
 Полковник
Загальна інформація
Народження10 жовтня 1894
м. Чугуїв
Смерть9 липня 1969 (74 роки)
м. Лондон,
Велика Британія Велика Британія
Alma MaterХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
Приналежність УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-радянська війна
Друга світова війна
Командування
командир 19-го пішого Республіканського полку Дієвої армії УНР.
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
Могила Віктора Мальця на цвинтарі Ганнерсбері у Лондоні
Облікова картка на поховання Віктора Мальця в архіві цвинтаря

Віктор Малець (Мальцов) (10 жовтня 1894, м. Чугуїв — 9 липня 1969, м. Лондон) — полковник Армії УНР.

Життєпис

Народився у Чугуєві Харківської губернії. Навчався на медичному факультеті Харківського університету.

На службі РІА

У 1915 р. мобілізований до армії, закінчив Олександрівське військове училище (1916). У складі 7-го піхотного Ревельського полку брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

На службі УНР

З грудня 1917 р. служив у 4-му Сердюцькому полку ім. І. Богуна військ Центральної Ради, у складі якого брав участь у січневих вуличних боях 1918 р. у Києві. З 9 лютого 1918 р. служив у 1-му Запорізькому курені Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. З 17 березня 1918 р. — командир 16-ї сотні ім. І. Богуна 2-го Запорізького полку. З грудня 1918 р. — командир 2-го куреня 4-го Запорізького ім. І. Богуна полку Дієвої армії УНР. З 2 січня 1919 р. — в. о. командира цього полку, з середини березня 1919 р. — заст. командира полку, за кілька днів знов прийняв полк і командував ним до кінця червня 1919 р.

З кінця червня 1919 р. — командир 19-го пішого Республіканського полку Дієвої армії УНР. Через кілька днів після прийняття полку був важко поранений, але у липні 1919 р. повернувся на посаду командира полку. У жовтні 1919 р. був вдруге поранений. У грудні 1919 р. перебував серед українських вояків, інтернованих польською владою у Луцьку.

З лютого 1920 р. — командир 48-го куреня 2-ї (згодом — 6-ї Січової) дивізії Армії УНР. З червня 1920 р. — командир Запорізької запасної бригади Армії УНР. З серпня 1920 р. — у розпорядженні штабу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР, а з грудня 1920 р. — начальник підстаршинських курсів 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР.

Життя в еміграції

У 1923 р. виїхав до Чехо-Словаччини, закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (1928). З 1928 р. — контрактовий офіцер польської армії. Служив у 20-му піхотному полку у Кракові. У 1936 р. закінчив Вищу військову школу. Під час німецько-польської війни у вересні 1939 р. був начальником штабу піхотної групи, що захищала Краків. Останнє звання у польській армії — майор.

Другі Визвольні змагання

Восени 1941 р. разом з похідними групами ОУН-Мельника прибув в Україну, був директором Смілянського, а потім Кіровоградського окружного управління Цукортресту. У травні 1943 р. вступив до стрілецької дивізії СС «Галичина», деякий час працював у Військовій управі з формування дивізії. У березні 1945 р. був призначений начальником 2-ї резервової бригади, що мала бути сформована у складі Української національної армії. Інтернований у складі частин УНА у Західній Німеччині.

Друга еміграція

З 1949 р. — на еміграції у Великій Британії. Був представником Військового міністерства УНР в екзилі та головою Української комбатантської ради у Великій Британії.

Помер у Лондоні, похований на цвинтарі Ганнерсбері.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).