Малага (вино)

Малага

Темна малага типу Dunkel у пляшці та келиху
Тип	Вино із захищеною назвою походження
Країна походження	Іспанія, Андалусія
Міцність напою	Залежить від типу; для лікерних вин — 15–22 % об.
Колір	Від блідо-жовтого й золотистого до бурштинового, коричневого та майже чорного
Смак	Від сухого до дуже солодкого
Складники	Виноград; для лікерних типів — також винний спирт; для окремих типів — концентроване сусло
Різновиди	Лікерні, солодкі з перезрілого або підв'яленого винограду, сухі некріплені
Захищена назва походження Málaga; традиційне позначення Denominación de Origen

Ма́лага (ісп. Málaga) — іспанське вино із захищеною назвою походження, яке виробляють у визначеній зоні Андалусії, переважно в провінції Малага. Назва походить від міста Малага, історичного осередку торгівлі місцевими винами. Основними сортами винограду є педро хіменес і мускатні сорти.^[1][2]

Найменування охоплює кріплені лікерні вина, солодкі вина з перезрілого та підв'яленого винограду, а також сухе некріплене вино. Колір, солодкість і тривалість витримування залежать від конкретного типу. Традиційними прийомами є підв'ялювання зібраного винограду на сонці — asoleo, кріплення — encabezado, купажування та, для частини лікерних вин, додавання увареного сусла — arrope.^[2][3]

Виноградарство й виноробство на узбережжі Малаги пов'язують із фінікійською колонізацією; вони зберігали господарське значення за римської, мусульманської та християнської доби. Згодом порт Малаги став важливим осередком міжнародної торгівлі вином.^[2]

Місцеве виробництво й торгівлю регулювали вже наприкінці XV — на початку XVI століття. Fuero Nuevo 1495 року передбачав упорядкування ввезення вина й діяльності закладів торгівлі, а королівські ордонанси від 12 січня 1502 року захищали місцевих виробників від ввезення сторонніх вин. Подальші правові акти стосувалися цін, організації виноградарів і боротьби з підробками.^[4]

У XIX столітті вино й родзинки посідали значне місце в експорті регіону. Поширення філоксери наприкінці століття спричинило кризу виноградарства. Відновлення ускладнювали невдалий вибір частини підщеп, зміни споживчих уподобань, торговельних умов і конкуренція. Історико-економічне дослідження періоду 1878–1933 років розглядає занепад виробництва як наслідок сукупності цих чинників.^[5]

Статут вина 1932 року включив Málaga до переліку назв, охоронюваних за походженням.^[6] Створення регуляторної ради було передбачено наказом від 8 вересня 1933 року, а її перший регламент, затверджений 30 квітня 1935 року, опубліковано 3 травня того самого року.^[7]

Зона виробництва охоплює визначені муніципалітети провінції Малага, а також Бенамехі та Паленсіану в провінції Кордова. Виробництво й витримування захищених вин мають відбуватися в межах установленої зони. Специфікація вирізняє виробничі райони Axarquía — Ахаркію, Montes de Málaga — Монтес-де-Малага, Manilva — Манільву та Norte — північний район.^[2][8]

Найменування Málaga та Sierras de Málaga є окремими захищеними назвами походження з різними специфікаціями. Sierras de Málaga охоплює білі, рожеві й червоні вина, зокрема червоні вина з перезрілого винограду; його сортовий перелік не тотожний переліку для малаги.^[8] Третє споріднене найменування, Pasas de Málaga, зареєстроване в ЄС 2013 року, стосується родзинок із мускату олександрійського, висушених на сонці.^[9]

Виноградники розташовані від рівня моря до висот близько 1000 м. Для регіону характерний середземноморський клімат із сухим літом, значною кількістю сонячних годин і місцевими відмінностями, пов'язаними з рельєфом та близькістю моря. В Ахаркії та Монтес-де-Малага поширені круті схили й неглибокі сланцеві ґрунти; у Манільві — вапнисті ґрунти albariza, а на плато Антекери — глибші буро-вапнякові ґрунти та більш континентальні кліматичні умови.^[2]

На крутих схилах Ахаркії виноградарство пов'язане з ризиком водної ерозії. Польові спостереження поблизу Альмачара показали, що поверхневий стік і змив ґрунту залежать від кількості та інтенсивності опадів, рослинного покриву й способів обробітку.^[10]

Місцеве вирощування мускату пов'язане як із виноробством, так і з виробництвом родзинок. У 2017 році ФАО включила традиційну систему виробництва родзинок в Ахаркії до програми всесвітньо важливих систем сільськогосподарської спадщини. Для неї характерні ручна праця на схилах, сонячне сушіння винограду та передавання виробничих навичок між поколіннями.^[11]

Специфікація дозволяє такі сорти:

• Педро хіменес — Pedro Ximénez, місцева назва Pero Ximén.
• Мускат олександрійський — Moscatel de Alejandría, також Moscatel de Málaga.
• Мускат дрібноягідний — Moscatel de grano menudo, також Moscatel Morisco.
• Лайрен — Lairén.
• Дораділья — Doradilla.
• Роме — Rome.^[2]

Педро хіменес і мускатні сорти визначені як переважні. Їх використовують для основних солодких типів; можливості застосування решти сортів залежать від категорії вина. Зокрема, для певних купажованих лікерних вин сухе вино та концентроване сусло з лайрену, дорадільї й роме разом можуть становити не більше 30 % готового продукту.^[2]

Для винограду встановлено максимальну врожайність 12 000 кг/га. Вихід вина обмежений 70 л зі 100 кг зібраного винограду.^[2]

Асолео (ісп. asoleo) — підв'ялювання зібраних грон, розкладених просто неба під прямим сонячним промінням. Ягоди частково втрачають воду, завдяки чому зростає концентрація цукрів. Специфікація розрізняє коротке й тривале асолео залежно від потрібної цукристості та майбутнього типу вина. Цей прийом є частиною ширшої андалузької традиції виробництва солодких вин із підв'яленого винограду.^[2][12]

Тривале асолео характерне для типу Tierno. Водночас малага може вироблятися з добре достиглого або перезрілого винограду без такого тривалого сушіння; спосіб підготовлення сировини визначається типом вина.^[2]

Для лікерних типів застосовують кріплення — додавання спирту виноградного походження, яке іспанською називають encabezado. Момент його внесення впливає на перебіг бродіння й кількість незбродженого цукру. Вина, весь спирт яких утворюється внаслідок бродіння, належать до інших передбачених специфікацією категорій.^[13][2]

Чотири важливі позначення описують різні технології:

• Dulce Natural — солодке лікерне вино з педро хіменесу та/або мускату. Початкова природна цукристість сусла має становити щонайменше 212 г/л; бродіння повинно забезпечити не менше 7 % об. спирту, після чого застосовують кріплення.
• Maestro — вино, для якого сусло кріплять до початку бродіння, доводячи його міцність до 8 % об. Бродіння відбувається повільно й припиняється за фактичної міцності 15–16 % об.; незброджених цукрів залишається понад 100 г/л.
• Tierno — лікерне вино з винограду, який довго підв'ялювали на сонці. Цукристість сусла перевищує 350 г/л; можливе лише незначне спонтанне бродіння, а необхідної міцності досягають кріпленням.
• Naturalmente Dulce — некріплене вино з перезрілого педро хіменесу та/або мускату. Початкова цукристість сусла перевищує 300 г/л; весь спирт утворюється під час бродіння.^[2]

Отже, схожі за звучанням назви Dulce Natural та Naturalmente Dulce позначають різні категорії: перша передбачає додавання спирту, друга — його винятково ферментаційне походження.^[3]

Специфікація допускає купажування вин і дозволених продуктів перероблення сусла. Такі вина традиційно називають igualados або de mezcla. Купажування дає змогу поєднувати компоненти з різною солодкістю та іншими характеристиками, проте не є обов'язковим визначенням усіх вин найменування.^[2]

Арропе (arrope) — виноградне сусло, уварене до третини початкового об'єму прямим нагріванням або на водяній бані. Його використовують для надання характерних темних відтінків окремим лікерним винам. Подальше зменшення об'єму арропе вдвічі дає продукт pantomima. Це концентровані продукти виноградного сусла; їх застосування залежить від конкретного типу вина.^[2]

Для лікерної малаги законодавство ЄС передбачає спеціальний виняток щодо походження одного з компонентів: сусло підв'яленого педро хіменесу, до якого додано нейтральний виноградний спирт для запобігання бродінню, може походити з регіону Монтілья-Морілес.^[14]

У праві ЄС вино, лікерне вино, вино з підв'яленого винограду та вино з перезрілого винограду становлять окремі категорії виноробної продукції.^[15] Специфікація малаги встановлює для них такі основні аналітичні показники:

Джерело показників — розділ B.1 специфікації найменування.^[2]

Фактична міцність характеризує наявний у вині спирт. Загальна міцність є сумою фактичної та потенційної: остання відповідає спирту, який може утворитися в разі повного зброджування цукрів. Тому загальна міцність солодкого вина може перевищувати фактичну.^[15]

Для лікерної малаги seco допускається позначення semiseco, якщо цукру понад 12 г/л; для dulce — позначення semidulce, якщо цукру не більше 140 г/л. Межа «сухого» лікерного вина в цій специфікації відрізняється від межі сухої некріпленої малаги.^[2]

Витримування здійснюють у дубових ємностях за статичною системою añadas або динамічною системою criaderas y soleras. Для звичайних ємностей встановлено максимальну місткість 1000 л; окремо допускається використання більших історичних дерев'яних ємностей, зареєстрованих у регуляторній раді.^[2]

Для витриманих лікерних вин специфікація встановлює загальний мінімальний середній строк шість місяців. Pálido — солодке світле вино, яке не піддають витримуванню й до якого не додають арропе. Для позначення тривалішої витримки застосовують такі терміни:^[2]

Ці межі визначені специфікацією; дворічна витримка не є загальною вимогою для всіх типів малаги.^[2]

Для витриманих лікерних вин кольорові позначення пов'язані з часткою арропе, використаного під час виробництва. Світла малага може не містити його взагалі; темний колір не є обов'язковою ознакою всіх вин найменування.^[1][2]

Наведені інтервали й назви відповідають розділу C.3.2 специфікації.^[2]

Окремі традиційні назви поєднують вимоги до солодкості, використання арропе та витримування:

Для Pajarete та Cream установлено витримування щонайменше два роки; для Sweet витримування також є обов'язковим. Умови використання цих позначень наведені в розділі C.3.1; їх застосовують разом з іншими вимогами до відповідного типу вина.^[2]

Lágrima означає вино, виготовлене лише із сусла, яке стікає після роздавлювання винограду без механічного пресування. Після витримування понад два роки таке вино може мати назву Lacrimae Christi. Позначення Vendimia Asoleada передбачає використання сусла виключно з підв'ялених на сонці мускатних сортів та/або педро хіменесу.^[2]

Характер вина залежить від сорту, ступеня підв'ялювання, бродіння, кріплення, купажування та витримування. Світлі солодкі типи можуть зберігати виражені сортові аромати; вина з підв'яленого винограду характеризуються відтінками родзинок, концентрацією й поєднанням солодкості з кислотністю. Для сухої некріпленої малаги регуляторна рада описує колір від жовтого до бурштинового залежно від віку та сухий, насичений смак.^[16]

У дослідженні 2008 року порівнювали леткі речовини 20 комерційних андалузьких солодких вин із мускату та педро хіменесу. У дослідженій вибірці мускатні вина відрізнялися вищим умістом ліналоолу, α-терпінеолу й лімонену. Ці результати стосуються ширшої групи андалузьких солодких вин, а не лише найменування Málaga.^[17]

Елементний склад також застосовували для вивчення географічного походження. У роботі 2001 року солодкі вина Малаги порівнювали з винами Ла-Пальми та Лансароте за вмістом натрію, калію, кальцію, магнію, заліза й міді; статистичний аналіз виявив відмінності між дослідженими групами.^[18]

Малагу вживають як самостійний напій та використовують у приготуванні страв. Залежно від типу її поєднують з аперитивними закусками, блакитними сирами, фруктами й шоколадом. Вино застосовують також у десертах, морозиві та коктейлях.^[16]

Управління найменуваннями Málaga, Sierras de Málaga та Pasas de Málaga здійснює спільна регуляторна рада — Consejo Regulador. Її організаційний регламент 2019 року визначає повноваження щодо захисту назв, ведення реєстрів, гарантування походження та контролю використання позначень.^[19]

На етикетці захищеного вина зазначають Málaga та загальний тип вина або відповідне спеціальне чи традиційне позначення. Передбачені контрольовані регуляторною радою гарантійні пломби або нумеровані контретикетки. Розлив поза зоною виробництва допускається за умови еквівалентного контролю походження та використання найменування.^[2]

Закон України «Про виноград, вино та продукти виноградарства» розрізняє категорії «вино лікерне», «вино з перезрілого винограду» та «вино із зів'яленого винограду». Для лікерного вина закон установлює фактичну міцність 15–22 % об. і загальну міцність щонайменше 17,5 % об. Ці загальні українські визначення не замінюють спеціальних вимог до окремих типів Málaga, зокрема передбачених правом ЄС винятків.^[20][14]

Назва Malaga включена до переліку географічних зазначень ЄС, використання яких для позначення подібної продукції українського походження припиняється після завершення перехідного періоду за Угодою про асоціацію. Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій зазначає, що цей період завершився 1 січня 2026 року; офіційні назви відповідних українських вин мають бути приведені у відповідність до законодавства.^[20][21]

• Кріплене вино
• Вино пізнього врожаю
• Херес
• Мадера
• Марсала (вино)

1. ↑ ^{а б} Вино Малага: типи, асолео, арропе, витримка. Towardia — онлайн-довідник (укр.). Процитовано 6 листопада 2026.
2. ↑ ^{а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я} Pliego de condiciones de la Denominación de Origen «Málaga» (PDF) (ісп.). Junta de Andalucía. Процитовано 6 листопада 2026.
3. ↑ ^{а б} Málaga wine: types, asoleo, arrope and ageing. Towardia — онлайн-довідник (англ.). Процитовано 6 листопада 2026.
4. ↑ Palma Fernández, José Luis (2023). El vino de Málaga durante más de quinientos años de legislación. Revista Española de Estudios Agrosociales y Pesqueros (ісп.) (260): 185—207. doi:10.24197/reeap.260.2023.185-207.
5. ↑ Pérez Hidalgo, Francisco Manuel (2022). La crisis finisecular del vino de Málaga. Cambio del modelo de producción y caída del comercio (1878–1933). Investigaciones Históricas. Época Moderna y Contemporánea (ісп.) (42): 915—946. doi:10.24197/ihemc.42.2022.915-946.
6. ↑ Decreto de 8 de septiembre de 1932 relativo al Estatuto del Vino. Gaceta de Madrid (ісп.). 13 вересня 1932. Núm. 257; artículo 34; BOE-A-1932-7063. Процитовано 6 листопада 2026.
7. ↑ Reglamento del Consejo regulador de la Denominación de origen «Málaga» (PDF). Gaceta de Madrid (ісп.). 3 травня 1935. Núm. 123, pp. 985–988; Orden de 30 de abril de 1935. Процитовано 6 листопада 2026.
8. ↑ ^{а б} Publication of a communication of approval of a standard amendment: «Sierras de Málaga», PDO-ES-A1480-AM03 (PDF). Official Journal of the European Union (англ.). 28 січня 2025. C/2025/509. Процитовано 6 листопада 2026.
9. ↑ Reglamento de Ejecución (UE) n.º 579/2013 de la Comisión, de 17 de junio de 2013: Pasas de Málaga (DOP). Diario Oficial de la Unión Europea (ісп.). 21 червня 2013. L 169, pp. 22–27. Процитовано 6 листопада 2026.
10. ↑ Rodrigo-Comino, Jesús; Senciales, José María; Sillero-Medina, José Antonio; Gyasi-Agyei, Yeboah; Ruiz-Sinoga, José Damián; Ries, Johannes B. (2019). Analysis of Weather-Type-Induced Soil Erosion in Cultivated and Poorly Managed Abandoned Sloping Vineyards in the Axarquía Region (Málaga, Spain). Air, Soil and Water Research (англ.). 12. doi:10.1177/1178622119839403.
11. ↑ Malaga Raisin Production System in La Axarquía, Spain. Globally Important Agricultural Heritage Systems (англ.). Food and Agriculture Organization of the United Nations. Процитовано 6 листопада 2026.
12. ↑ Moreno-Vigara, Juan J.; García-Mauricio, Juan C. (2013). Pedro Ximénez and Malaga. У Mencarelli, Fabio; Tonutti, Pietro (ред.). Sweet, Reinforced and Fortified Wines: Grape Biochemistry, Technology and Vinification (англ.). Wiley-Blackwell. с. 251—267. doi:10.1002/9781118569184.ch16.
13. ↑ Кріплене вино: лікерні вина за правом ЄС. Towardia — онлайн-довідник (укр.). Процитовано 6 листопада 2026.
14. ↑ ^{а б} Commission Delegated Regulation (EU) 2019/934: Annex III — Liqueur wines. EUR-Lex (англ.). Section B, point 3; Appendix 2, Section B. Процитовано 6 листопада 2026.
15. ↑ ^{а б} Regulation (EU) No 1308/2013: Annex VII, Parts II and IV. EUR-Lex (англ.). Процитовано 6 листопада 2026.
16. ↑ ^{а б} Cata y Consumo (ісп.). Consejo Regulador de las Denominaciones de Origen Málaga, Sierras de Málaga y Pasas de Málaga. Процитовано 6 листопада 2026.
17. ↑ Márquez, Raquel; Castro, Remedios; Natera, Ramón; García-Barroso, Carmelo (2008). Characterisation of the volatile fraction of Andalusian sweet wines. European Food Research and Technology (англ.). 226 (6): 1479—1484. doi:10.1007/s00217-007-0679-8.
18. ↑ Frías, S.; Pérez Trujillo, J.; Peña, E.; Conde, J. E. (2001). Classification and differentiation of bottled sweet wines of Canary Islands (Spain) by their metallic content. European Food Research and Technology (англ.). 213 (2): 145—149. doi:10.1007/s002170100344.
19. ↑ Orden de 14 de enero de 2019: Reglamento de funcionamiento del Consejo Regulador de las Denominaciones de Origen Protegidas «Málaga», «Sierras de Málaga» y «Pasas de Málaga» (PDF). Boletín Oficial de la Junta de Andalucía (ісп.). 18 січня 2019. Núm. 12. Процитовано 6 листопада 2026.
20. ↑ ^{а б} Про виноград, вино та продукти виноградарства: Закон України від 22.08.2024 № 3928-IX. Законодавство України (укр.). Верховна Рада України. Стаття 1; розділ XV, пункт 9. Процитовано 6 листопада 2026.
21. ↑ Без шампанського та коньяку: з нового року для позначення української продукції припиняється використання низки географічних зазначень ЄС (укр.). Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій. 23 грудня 2025. Процитовано 6 листопада 2026.

• Шиян П. Л.; Сосницький В. В.; Шевченко О. Ю.; Кириленко Р. Г. (2022). Алкогольні напої — досвід поколінь (технологія, обладнання, рецептури) (PDF) (укр.) (вид. 2-ге, доповнене). Київ: Інтерсервіс. ISBN 978-966-999-246-8.
• Mencarelli, Fabio; Tonutti, Pietro, ред. (2013). Sweet, Reinforced and Fortified Wines: Grape Biochemistry, Technology and Vinification (англ.). John Wiley & Sons. ISBN 978-0-470-67224-2.
• Martínez Molina, Manuel (2021). Bodegas Universales de Málaga. Personajes, historia y etiquetado (ісп.). Málaga: Centro de Ediciones de la Diputación de Málaga. ISBN 978-84-17457-41-9.
• Martínez Molina, Manuel (1998). Antiguas estampas del vino de Málaga (1860–1960) (ісп.). Málaga: Centro de Ediciones de la Diputación de Málaga. ISBN 84-7785-243-X.
• Harding, Julia, ред. (2023). The Oxford Companion to Wine (англ.) (вид. 5th). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-887131-6.