Макс Ріхтер
| Макс Ріхтер | |
|---|---|
| нім. Max Richter | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 березня 1966 (60 років) |
| Місце народження | Гамельн, Нижня Саксонія, ФРН |
| Роки активності | 1994 — дотепер |
| Громадянство | |
| Професія | Композитор, піаніст, продюсер |
| Освіта | Единбурзький університет і Сучасна школа Бедфорда |
| Інструменти | фортепіано[1] |
| Жанр | Сучасна академічна музика, ембієнт, мінімалізм, постмінімалізм |
| Лейбл | Studio Richter-Mahr, Deutsche Grammophon, 130701, FatCat, Universal, Universal Classics and Jazz, Late Junction, Mute, Delabel, Milan, CAM, Colosseum, JADE, Fontana, Silva Screen, 7hings |
| Нагороди | |
| maxrichtermusic | |
| | |
Макс Ріхтер (нім. Max Richter; нар. 22 березня 1966, Гамельн) — британський композитор і піаніст німецького походження. Він працює в межах постмінімалістичного та сучасного класичного стилів.[2][3][4][5] Ріхтер має класичну освіту, закінчив композиторський факультет Единбурзького університету, Королівську академію музики в Лондоні, а також навчався у Лучано Беріо в Італії.[6][7]
Ріхтер аранжує, виконує та пише музику для сцени, опери, балету та екрану. Як митець, він зазначав, що натхнення черпає з того, що відбувається навколо нас у повсякденному житті. Він планує створити музичний твір про це.[8] Ріхтер співпрацював з іншими музикантами, а також артистами перформансу, інсталяцій та медіа-художниками. Він записав вісім сольних альбомів, і його музика широко використовується в кіно, наприклад, музика до анімаційного воєнного фільму Арі Фолмана «Вальс із Баширом» (2008).[9][10]
Станом на грудень 2019 року Ріхтер перевищив мільярд прослуховувань музики на стрімінгових сервісах і мільйон продажів альбомів.[11] Номінант на премію «Оскар» за музику до фільму «Гамнет» (2025).
Біографія
Народився 22 березня 1966 в Гамельні, Нижня Саксонія, ФРН. Він виріс в Бедфорді, Велика Британія, навчався в Бедфордській сучасній школі та Бедфордському коледжі вищої освіти[12].
Ріхтер вивчав композицію та гру на фортепіано в Единбурзькому університеті та Королівській академії музики, а також у Лучано Беріо у Флоренції[13][14]. Після закінчення навчання Ріхтер став одним із засновників секстету піаністів «Piano Circus», у складі якого протягом десяти років виконував твори новітньої академічної музики[15]. Ансамбль підписав контракт з Decca / Arqo, випустивши п'ять альбомів.
В 1996 році Ріхтер працював з «Future Sound of London» над їх альбомом «Dead Cities». Ріхтер співпрацював з ними протягом двох років. У 2002 році Макс випустив свій перший сольний альбом «Memoryhouse».
Роботи для кіно та телебачення
Перша робота на телебаченні ― музика до фільму «Geheime Geschichten» (2003), дебют в повнометражному кіно відбувся в кінокартині «Надія» (2007). Однією з найбільш значущих робіт Ріхтера є музика до фільму «Вальс з Баширом» (2008). За роботу над цією стрічкою Макс Ріхтер отримав премію «European Film Award» і номінацію на «Енні».
Серед інших робіт композитора, музика до таких фільмів як «Мей і Лонг» (2008), «Перша лінія» (2009), «Мої слова, моя брехня, моя любов» (2009), «Чужа» (2010), «Черево» (2010), «Її звуть Сара» (2010), «Остання любов на Землі» (2011) та інші.
Дискографія
Студійні альбоми
- Memoryhouse (2002)
- The Blue Notebooks (2004)
- Songs from Before (2006)
- 24 Postcards in Full Colour (2008)
- Infra (2010)
- Recomposed by Max Richter: Vivaldi — The Four Seasons (2012)
- Sleep (2015)
- Three Worlds: Music from Woolf Works (2017)
- Voices (2020)
- Voices 2 (2021)
- Exiles (2021)
- The New Four Seasons (2022)
Саундтреки
| Назва | Рік | Режисер | Примітки |
|---|---|---|---|
| Gender Trouble | 2003 | Роз Мортимер | Короткометражний фільм |
| The Rope | 2005 | Філіп Андре | Короткометражний фільм |
| Geheime Geschichten | 2003 | Крістін Віґанд | Фільм |
| Soundproof | 2006 | Едмунд Култард | Фільм |
| Work | 2006 | Джим Госкінг | Фільм |
| Butterfly | 2007 | Трейсі Ґардінер | Короткометражний фільм |
| Hope | 2007 | Станіслав Муха | Фільм |
| Frankie Howerd: Rather You Than Me | 2008 | Джон Александер | Фільм |
| Henry May Long | 2008 | Ренді Шарп | Фільм. Альбом саундтреків вийшов 29 вересня 2017 року. |
| Вальс із Баширом | 2008 | Арі Фольман | Фільм |
| Lost and Found | 2008 | Філіп Хант | Фільм |
| Penelope | 2009 | Бен Ферріс | |
| La vie sauvage des animaux domestiques | 2009 | Домінік Гарінг і Фредерік Гупіль | |
| The Front Line | 2009 | Ренато Де Марія | |
| My Words, My Lies — My Love | 2009 | Ален Гспонер | |
| When We Leave | 2010 | Фео Аладаг | Зі Стефаном Мушою. |
| My Trip to Al-Qaeda | 2010 | Алекс Ґібні | |
| Черево | 2010 | Бенедек Флігауф | |
| Sarah's Key | 2010 | Жиль Паке-Бреннер | |
| The Gift | 2010 | Ендрю Ґріффін | З Гільдур Ґуднадоттір і Кітом Кенніффом (Goldmund) |
| How to Die in Oregon | 2010 | Пітер Д. Річардсон | |
| Остання любов на Землі | 2011 | Девід Маккензі | |
| Незавершений роман | 2011 | Андре Тешіне | |
| Nach der Stille | 2011 | Стефані Бюргер, Юле Отт та Манал Абдаллах | З Свеном Кайзером |
| Citizen Gangster | 2011 | Нейтан Морландо | |
| Jiro Dreams of Sushi | 2011 | Девід Ґелб | З Дзіро Оно |
| The Patience Stone/Syngue Sabour | 2012 | Атік Рагімі | |
| Spanien | 2012 | Аня Саломоновіч | |
| Lore | 2012 | Кейт Шортленд | |
| Ваджда | 2012 | Хайфа аль-Мансур | |
| Роз'єднання | 2012 | Генрі Алекс Рубін | |
| The Nun | 2013 | Ґійом Ніклу | |
| Конгрес | 2013 | Арі Фолман | |
| Ланчбокс | 2013 | Рітеш Батра | |
| Останні дні на Марсі | 2013 | Руарі Робінсон | |
| The Mark of the Angels — Miserere | 2013 | Сильвен Вайт | |
| Prison Terminal: The Last Days of Private Jack Hall | 2013 | Едґар Баренс | |
| The Green Prince | 2014 | Надав Ширман | |
| 96 hours | 2014 | Фредерік Шендорфер | |
| Escobar: Paradise Lost | 2014 | Андреа Ді Стефано | |
| Спогади про майбутнє | 2014 | Джеймс Кент | |
| Залишені | 2014–2017 | Деймон Лінделоф, Том Перротта | Телесеріал. Альбоми саундтреків вийшли 2 грудня 2014 року (1 сезон), 19 лютого 2015 року (2 сезон) та 2 червня 2017 року (3 сезон, мініальбом). |
| В ліс | 2015 | Патриція Розема | |
| Морган | 2016 | Люк Скотт | |
| Чорне дзеркало | 2016 | Джо Райт | Серія («Під укіс»). Альбом саундтреків вийшов 21 жовтня 2016 року. |
| Прибуття | 2016 | Дені Вільнев | Фільм. «On the Nature of Daylight» використана як тема. Саундтрек Йоганна Йоганнссона. |
| Небезпечна гра Слоун | 2016 | Джон Медден | |
| Табу | 2017 | Крістоффер Нюголм, Андерс Енгстрем | Телесеріал. Альбом саундтреків вийшов 15 вересня 2017 року. |
| Повернення в Монток | 2017 | Фолькер Шлендорф | |
| The Sense of an Ending | 2017 | Рітеш Батра | |
| Guerrilla | 2017 | Джон Рідлі, Сем Міллер | Телесеріал. |
| Вороги | 2017 | Скотт Купер | |
| Білий хлопець Рік | 2018 | Янн Деманж | |
| Робота без авторства | 2018 | Флоріан Генкель фон Доннерсмарк | Фільм. Альбом саундтреків вийшов 5 жовтня 2018 року. |
| Марія — королева Шотландії | 2018 | Джозі Рурк | Фільм. Альбом саундтреків вийшов 7 грудня 2018 року. |
| My Brilliant Friend | 2018–дотепер | Саверіо Костанцо | Телесеріал. Альбоми саундтреків вийшли 7 грудня 2018 року (1 сезон) та 1 травня 2020 року (2 сезон). |
| До зірок | 2019 | Джеймс Грей | |
| Вторгнення | 2021–дотепер | Саймон Кінберг, Девід Вайл | Телесеріал. |
| Астронавт | 2024 | Юган Ренк | |
| Гамнет | 2025 | Хлої Чжао |
Визнання
- Найкращий європейський композитор (2008) за саундтрек до фільму Вальс із Баширом.
Примітки
- ↑ Montreux Jazz Festival Database
- ↑ Composer Richter on Virginia Woolf inspired ballet. BBC News. BBC News. 12 травня 2015. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Currin, Grayson. Max Richter Memoryhouse. Pitchfork. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Falcone, Jon. Max Richter Discusses Revisiting Memoryhouse. www.drownedinsound.com. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Joy, Sarah. Max Richter: "I just love handling sound. It's what gets me out of bed in the mornings". The Line Of Best Fit. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Max Richter Bio. FatCat Records. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Tingen, Paul. Max Richter: Recording The Blue Notebooks. Sound on Sound. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Funk, Mia (23 квітня 2023). MAX RICHTER. The Creative Process (амер.). Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Crack Magazine. www.crackmagazine.com. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Ilic, Vel (3 жовтня 2014). PREVIEW: Max Richter. The Quietus. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Paine, Andre (9 грудня 2019). Max Richter launches imprint, renews deals with UMG's Decca and Deutsche Grammophon. Music Week. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Richter, Max, (born 22 March 1966), composer. WHO'S WHO & WHO WAS WHO. 2015. doi:10.1093/ww/9780199540884.013.U284091. ISBN 978-0-19-954088-4. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 10 червня 2022.(англ.)
- ↑ Max Richter. FatCat Records. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 10 червня 2022.(англ.)
- ↑ Max Richetr biography. maxrichtermusic.com. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 10 червня 2022.(англ.)
- ↑ Pappenheim, Mark (24 листопада 1993). MUSIC / Many hands make light work. The Independent. London. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 10 червня 2022.(англ.)
Посилання
- Офіційний сайт

- Макс Ріхтер на сайті IMDb (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
