Макрокінетика
Макрокіне́тика (макроскопічна кінетика) — розділ хімічної кінетики, що вивчає вплив процесу переносу речовини і тепла на швидкість хімічних реакцій. Цей термін запропонував радянський вчений Д. А. Франк-Каменецький[1]. У деяких випадках процеси переносу стають визначальними в хімічному процесі. Прикладом може бути горіння і вибух.
Макрокінетика включає в себе теорію дифузійно-контрольованих реакцій (дифузійна кінетика), теорію хімічних реакторів, теорію горіння і вибуху, кінетику гетерогенно-каталітичних реакцій на пористих каталізаторах і ін.[2]
Прикладне значення макрокінетики пов'язане з дослідженнями хімічних процесів в атмосфері, у водоймах і біологічних об'єктах, а також з розвитком хімічної технології.[3]
Див. також
- Хімічна кінетика та каталіз
Примітки
- ↑ Франк-Каменецкий Д. А. Диффузия и теплопередача в химической кинетике. М.: Наука, 1987.
- ↑ Макрокинетика/БРЭ. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
- ↑ Al. Al. BERLIN. Макрокинетика (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Жижин Г. В. Макрокинетика в реакторах фронтальной полимеризации. СПб.: Политехника, 1992.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).