Мазники
| село Мазники | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна | |||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Хмельницький район | ||||
| Тер. громада | Деражнянська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68040150190079674 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1493 | ||||
| Населення | 502 | ||||
| Площа | 3,462 км² | ||||
| Густота населення | 206,24 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32265 | ||||
| Телефонний код | +380 3856 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°10′25″ пн. ш. 27°16′37″ сх. д. / 49.17361° пн. ш. 27.27694° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
339 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32200, Україна, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Деражня, вул. Миру, 37 | ||||
| Карта | |||||
Мазники | |||||
Мазники | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Мазни́ки — село в Україні, у Деражнянській міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Герб села є промовистим.
Назва
Місцева легенда розповідає, що назва села походить від лісника, який жив при дорозі та виготовляв для чумаків суміш для змазування коліс у возах в спеціальних діжках-«мазницях» та саме від цієї назви пішла назва села Мазники.
Символіка
Затверджена 1 листопада 2013 р. рішенням № 1 сесії сільської ради. Автор — І. Д. Янушкевич.
Герб
Щит розтятий. У першій червоній частині на зеленій базі золота чверть дерев'яного колеса від селянського воза зі срібним ободом, над яким золота перекинута діжка-мазниця з срібними обручами, з якої стікає на втулку колеса золота краплина. У другій лазуровій частині золотий сигль «С» древньоцерковним шрифтом, який перетинається срібним гусячим пером і увінчаний срібним православним хрестом. На межі полів вгорі золоте сяюче шістнадцятипроменеве сонце. Щит обрамований золотим декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною. Картуш знизу обрамлений зеленими гілками липи з золотим цвітом. На срібній девізній стрічці зелений напис «МАЗНИКИ».
Прапор
Квадратне полотнище розділене вертикально на дві рівновеликі смуги — синю древкову і червону. На синій смузі угорі жовте сяюче шістнадцятипроменеве сонце, на червоній унизу жовта діжка з білим ободом. У центрі жовтий сигль «С» древньоцерковними шрифтом, який перетинається білим гусячим пером.
Географія
Подільське село Мазники розкинулось на подільській височині в західній частині України.
Історія
Перша письмова згадка про поселення Мазники — 1493 року.
Церква святого Іоанна Предтечі збудована у 1762—1770 роках — була дерев'яна триверха, мала притвори з півночі та півдня, ризницю, паламарню. Дерев'яна дзвіниця збудована у 1808 року окремо від церкви. Родина Сіцінських в селі з кінця XVIII століття і до 1898 року була священниками в церкві.
(20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[1].
Внаслідок поразки Визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
1932—1933 роки були важкими для людей села, через організований радянською владою голодомор.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.
З 24 серпня 1991 року село Мазники в складі незалежної України.
2004 року село газифіковане.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської громади.[2]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району[3].
До 2020 орган місцевого самоврядування — Мазниківська сільська рада.
Музей Юхима Сіцінського
| 1. Проєкт "Відома - невідома #Деражнянщина" Село #Мазники Деражнянська ОТГ 2021 рік // «PARNISHONKA» | |
Музей на честь Юхима Йосиповича розташований неподалік сільської школи. Двоповерхова будівля заповнена стелажами з книгами, виглядає занедбаною станом на 2020 рік[4].
-
Жінка в сорочці й хустці , селянський одяг Мазники -
Дівчина в «опанчі», селянський одяг Мазники -
Молодиця «опанчі» й «намітці», селянський одяг Мазники
Населення
Населення становить 714 осіб станом на 2001 рік.
Мова
У селі поширена західноподільська говірка, що належить до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Інфраструктура
Селі Мазники діють:
- амбулаторія,
- будинок культури,
- будинок-інтернат для людей похилого віку,
- бібліотека,
- школа,
- садочок,
- магазини,
- музей «Юхима Сіцінського».
Також є закинута військова частина, яка заростає хащами.
Відомі уродженці
- Юхим (Євтим, Євфимій) Йосипович Сіцінський (Січинський, Сіцинський) (27 жовтня 1859, Мазники — 7 грудня 1937, Кам'янець-Подільський) — український історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора-літописця (від 1896), дійсний член НТШ (від 1899) і Українського наукового товариства в Києві (від 1906), Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
- Нашілов Богдан Петрович — український військовослужбовець, учасник російсько-української війна.[5]
Див. також
Галерея
-
Пам'ятний знак на місці хати, де народився історик Сіцінський -
Музей Сіцінського -
Церква Різдва Івана Хрестителя -
Дзвіниця церкви Різдва Івана Хрестителя -
Крамниця -
Сільська вулиця -
Алея Слави -
Сільська вулиця -
Став біля села -
Автобусна зупинка
Примітки
- ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Видатний науковець і заступник Симчишина. Репортаж з села Мазники, де народилися відомі люди
- ↑ У боях загинув Богдан Нашілов з Хмельниччини
Посилання
- Погода в селі Мазники [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Mazniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 187. (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
