Мадлен Рено
| Мадлен Рено | |
|---|---|
 Мадлен Рено з Жаном-Луї Барро, 1952 | |
Sociétaire of the Comédie-Françaised  | |
| Ім'я при народженні | Люсі Мадлен Рено (фр. Lucie Madeleine Renaud) |
| Дата народження | 21 лютого 1900 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Дата смерті | 23 вересня 1994 (94 роки) |
| Місце смерті |
Неї-сюр-Сен, Франція |
| Поховання | Цвинтар Пассі |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | акторка театру, кіноакторка, акторка, директорка театру |
| Роки активності | 1920 — 1989 |
| Чоловік | • Шарль Гранваль (1922—1939, розлучення) • Жан-Луї Барро (1940—22.01.1994, до його смерті) |
| Діти | Jean-Pierre Granvald |
| IMDb | ID 0719233 |
 Мадлен Рено у Вікісховищі | |
Люсі́ Мадле́н Рено́ (фр. Lucie Madeleine Renaud; 21 лютого 1900, Париж, Франція — 23 вересня 1994, Неї-сюр-Сен, Франція) — французька акторка театру та кіно. З 1923 року знімалася в кіно, за час кар'єри зігравши у майже 50 кінофільмах. Знімалася у стрічках Жана Шу, Жульєна Дювів'є, Жана Епштейна, Жана Гремійона, Саша Гітрі, Бернгарда Віккі, Макса Офюльса, Едуара Молінаро.
Біографія
Народилася у Парижі в сім'ї, що належала до середнього класу. Була тіткою режисера Роже Вадима[1]. Після навчання в Паризькій консерваторії у 1921 році почала виступати на сцені «Комеді Франсез», в трупі якого залишалася до 1946 року. В 1922 році одружилася з актором Шарлем Гранвалем, народила сина Жана-П'єра[2].
З 1923 року знімалася в кіно, виконавши за час своєї акторської кар'єри ролі у майже 50 кінофільмах. Знімалася у стрічках Жана Шу, Жульєна Дювів'є, Жана Епштейна, Жана Гремійона, Саша Гітрі, Бернгарда Віккі, Макса Офюльса, Едуара Молінаро та ін.
У 1936 році познайомилася з актором і режисером Жаном-Луї Барро, 5 вересня 1940 року одружилася з ним. У 1943 році вони співпрацювали над створенням вистави «Атласний черевичок» Поля Клоделя, у постановці Барро.
У 1946 році після зіграних 127 ролей у «Комеді Франсез» Мадлен Рено пішла з театру та у 1947 році з чоловіком заснувала Компанію Рено-Барро (фр. Compagnie Renaud-Barrault) при театрі Маріньї в Парижі.
У 1986 році Рено разом з чоловіком очолювала як президентка 11 церемонію вручення французької національної кінопремії «Сезар»[3].
Мадлен Рено померла в 1994 році в американському шпиталі в Неї-сюр-Сен, через 7 місяців після смерті чоловіка[4]. Похована разом з ним на паризькому кладовищі Пассі.
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1923 | ф | Постійний вітер | Vent debout | |
| 1926 | ф | Земля помирає | La terre qui meurt | |
| 1931 | ф | Жан з Місяця | Jean de la Lune | Марселіна |
| 1931 | ф | Містріґрі | Mistigri | Ней «Містіґрі» Маріньян |
| 1932 | ф | Красуня моряка | La belle marinière | Марінетта |
| 1932 | ф | Дитячий сад | La maternelle | Роз |
| 1933 | ф | Злодій | Le voleur | Марисе Войзін |
| 1933 | ф | Тунель | Le tunnel | Марі Мак-Аллан |
| 1934 | ф | Прімроз | Primerose | Прімроз |
| 1934 | ф | Марія Шапделен | Maria Chapdelaine | Марія Шапделен |
| 1935 | ф | Весільний марш | La marche nuptiale | Грейс де Плессан |
| 1935 | ф | Одного вечора на Комеді-Франсез | Un soir à la Comédie-Française | |
| 1936 | ф | Серце бродяг | Coeur de gueux | Клод |
| 1936 | ф | Елен | Hélène | Елен Вілфур |
| 1936 | ф | Напівзаготовки | Les demi-vierges | Жанна де Шантель |
| 1938 | ф | Дивний пан Віктор | L'étrange Monsieur Victor | Магдалена Агарданне |
| 1941 | ф | Буксири | Remorques | Івонн Лоран |
| 1943 | ф | Літнє світло | Lumière d'été | Крикрі |
| 1943 | ф | Нескінченні сходи | L'escalier sans fin | Емільєна Пер'є |
| 1944 | ф | Небо належить вам | Le ciel est à vous | Тереза Готьє |
| 1944 | ф | Від Жанни д'Арк до Філіппа Петена | De Jeanne d'Arc à Philippe Pétain | оповідачка |
| 1952 | ф | Насолода | Le plaisir | Жулі Телльє (епізод «Заклад Телльє») |
| 1958 | тф | Репетиція, або Покарана любов | La répétition ou L'amour puni | графиня |
| 1960 | ф | Діалог кармеліток | Le dialogue des Carmélites | настоятелька монастиря |
| 1962 | ф | Щонайдовший день | The Longest Day | мати |
| 1966 | тф | Вишневий сад | La cerisaie | Раневська |
| 1967—1990 | с | Розслідування комісара Мегре | Les enquêtes du commissaire Maigret | мадам Серр |
| 1968 | тф | Великі надії | Les grandes espérances | міс Гевішем |
| 1969 | ф | Диявола за хвіст | Le diable par la queue | маркіза |
| 1972 | ф | Мандарин | La mandarine | мадам Буль |
| 1972 | ф | Пристрасть до подорожей | L'humeur vagabonde | мати Бенуа |
| 1975 | с | Арена | Arena | Леді дерев |
| 1976 | ф | Дні безперервно серед дерев | Des journées entières dans les arbres | мати |
| 1976 | тф | Христофор Колумб | Christophe Colomb | Ізабелла Католичка |
| 1978 | тф | Гарольд і Мод | Harold et Maud | Мод |
| 1982 | тф | Атласний черевик | Le soulier de satin | дона Гоноріа |
| 1988 | ф | Світло озера | La lumière du lac | бабуся |
Примітки
- ↑ Madeleine Renaud — Biography на сайті IMDb
- ↑ Olivier Barrot et Raymond Chirat, Noir & Blanc, 250 acteurs du cinéma français 1930—1960, Flammarion, 2000
- ↑ Présidences de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015.
- ↑ Godard, Colette (9 травня 2008). Madeleine Renaud : elle a traversé le siècle. Le Monde (фр) . Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 30.08.2017.
Посилання
- Мадлен Рено [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Cinémathèque française
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).