М'яч для регбі
Регбі́йний м'яч — це м'яч видовженої еліпсоїдної форми, який використовується в обох кодексах регбі. Його розміри та вага визначаються Всесвітньою федерацією регбі та Міжнародною федерацією регбіліг, керівними органами обох кодексів, регбі-юніон та регбі-ліги відповідно.
Регбійний м'яч має овальну форму, чотири панелі та вагу близько 400 грамів. Через специфічну форму його часто плутають з м'ячами, що використовуються в американському, канадському та австралійському футболах.
Історія
Перше масове виготовлення футбольних м'ячів почав у 1823 році Вільям Гілберт для сусідньої школи Рагбі. Його м'ячі були шкіряними та мали внутрішню камеру, виготовлену зі свинячого сечового міхура[1]. Характерна форма регбійного м'яча, ймовірно, зумовлена формою свинячого міхура, хоча ранні м'ячі за формою нагадували не диню, а скоріше сливу (див. ілюстрацію), і спочатку м'ячі відрізнялися за розміром залежно від розмірів міхура[2]. Близько 1862 року в цій же місцевості виробник м'ячів Річард Ліндон, шукаючи заміну свинячому міхуру, використав замість нього камеру з індійського каучуку. Цей матеріал був занадто твердим для надування ротом, тому Ліндон розробив також великий латунний повітряний насос для надування своїх регбійних м'ячів[3]. Ліндон також стверджував, що характерну овальну форму регбійного м'яча винайшов також він, але не запатентував свій дизайн (як і камеру з насосом). До 1880-х років в Англії було кілька виробників м'ячів для регбі, усі з яких використовували один і той самий процес[1].
Габарити і матеріали
У правилах розмір і форма м'яча не уточнювалися до 1892 року, коли Регбійний союз Англії схвалив обов'язкову овальну форму м'яча. Протягом багатьох років тривало поступове сплющення цієї форми[4]. Стандартний сучасний м'яч має довжину 28–30 см, окружність 58–62 см в найширшій точці, 410—460 г і надувається до тиску 65,7–68,8 кПа (9,5–10,0 psi)[5].
Впровадження синтетичних футбольних м'ячів замість традиційних шкіряних в обох кодексах регбі спочатку визначалося погодними умовами. Якщо ігрова поверхня була вологою, використовувався синтетичний м'яч, оскільки він не вбирав воду і не важчав. Зрештою, шкіряні м'ячі були повністю виведені з експлуатації. Як підкладковий матеріал для утримання овальної форми м'яча використовується поліестер. Для підвищення водостійкості м'яч прошивається поліестеровою ниткою та покривається воском[6].
Сучасні футбольні м'ячі є синтетичними та виготовляються в різноманітних кольорах та візерунках, але у вищих змаганнях слід використовувати світлі м'ячі, щоб глядачі могли легше бачити м'яч. М'ячі регбі-лігу трохи загостреніші, ніж м'ячі регбі-юніону, і більші, ніж м'яч для американського футболу.
Більшість професійних ліг використовують м'ячі виробництва Adidas, Gilbert Rugby, Mitre або Webb Ellis[7][8][9]. Австралійська національна ліга регбі, так і Англійська Суперліга використовують м'ячі, компанії Steeden (слово «стіден» також іноді використовується як іменник для опису самого м'яча[10]).
Див. також
Примітки
- ↑ а б The pioneers on Rugby Football History
- ↑ Simon Hawkesley. Official Richard Lindon Site [Архівовано 2007-03-11 у Wayback Machine.]. Retrieved 7 August 2008.
- ↑ The history of the rugby ball by Paul Wassell, 15 Oct 2016
- ↑ Blood, mud and aftershave in The Observer Sunday February 5, 2006, Section B is for Ball by Oliver Price
- ↑ Rugby Union: Law 2 – The ball. 15 січня 2007. Архів оригіналу за 15 січня 2007. Процитовано 30 травня 2011.
- ↑ What are rugby balls made of? by Craig Berman on Sports Rec, 4 Sep 2009
- ↑ Adidas vs. Gilbert: What's the difference between the Super Rugby balls?. ESPN.com (англ.). 2 червня 2021. Процитовано 21 листопада 2025.
- ↑ Buy Rugby balls from Mitre Sports Australia. Mitre Sports Australia (англ.). Процитовано 21 листопада 2025.
- ↑ Our History. Webb Ellis Rugby (англ.). Процитовано 21 листопада 2025.
- ↑ Hinds, Richard (6 лютого 2013). Hell for leather as out come the Sherrin, Steeden, Gilbert, et al. Sydney Morning Herald.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).