Ліс Будонґо

Ліс Будонґо

01°43′27″ пн. ш. 31°32′45″ сх. д. / 1.72417° пн. ш. 31.54583° сх. д.
Країна	Уганда[1][2]
Розташування	Масінді, Західний регіон, Уганда
Найближче місто	Масінді
Площа	825 км 2
Керуюча організація	National Forestry Authorityd[3][4]
Ліс Будонґо (Уганда)
Ліс Будонґо у Вікісховищі

Ліс Будонґо в Уганді знаходиться на північний захід від столиці Кампала поряд із Національним парком Водоспад Мерчісона, з яким утворює велику охоронювану територію. Ліс розташований на схилі північно-східного узбережжя озера Альберт. ^{[5] [6]} Раніше ліс був відомий своєю великою кількістю східноафриканських червоних дерев, а сьогодні його головною принадою є велика популяція шимпанзе.^[7] Тут досі росте надзвичайно велике червоне дерево, висота якого перевищує 80 метрів, а окружність – близько 20 метрів. Ліс займає 82 530 гектарів і є водозбірним басейном озера Альберт.^{[5] [8] [9]} Ним керує Національне управління лісового господарства (NFA).^{[10] [11]}

Ліс охороняє в основному вологі, середньовисотні, напівлистяні ліси, з ділянками саван і рідколісся. Він охоплює пологий ландшафт, що спускається до Східно-Африканського рифту. Чотири потоки, Вайсоке, Сонсо, Камірамбва і Сіба, дренують ліс і впадають в озеро Альберт.^[12] Річна кількість опадів становить від 1200 до 2200 мм. Сезон дощів триває з березня по травень та з вересня по листопад, сухий сезон - з грудня по лютий.

Ліс Будонґо складається з шести лісових кварталів: Сіба, Вайбіра, Бусаджу, Канійо-Пабіді, Бісо та Ньякафунджо.^[10]

Ліс оточений великою кількістю сіл, землі навколо нього обробляються, що створює постійний тиск на лісові узбіччя та призводить до його надмірної експлуатації, незаконної рубки дерев на будівельні матеріали і браконьєрства заради м’яса диких тварин. Пастки, розставлені браконьєрами, спричиняючи каліцтва шимпанзе та інших тварини. Тому багато шимпанзе у лісі мають ампутовані пальці чи кінцівки. Нелегальні лісоруби полюють на вже нечисленне червоне дерево, яке має цінну деревину.

Види людської діяльності включають: випалювання деревного вугілля, незаконну вирубку лісу, браконьєрство, видобуток корисних копалин і нестійке сільське господарство, таке як вирощування рису.^[13] Деякі частини лісу вирубано для посадки цукрової тростини та тютюну. ^{[5] [14] [6] [15] [10] [16] [17] [18] [19]}

Лісом керує Національне управління лісового господарства (NFA) ^[10], воно постачає саджанці дерев екологам для їх посадки. ^[16]

У 2021 році UNCHR співпрацював з NFA для відновлення лісів і 50 гектарів лісового заповідника Будонґо було відновлено.^[11]

У Будонґо зареєстровано більше 360 видів птахів (наприклад, куріпка нахані Ptilopachus nahani), 20 видів амфібій, близько 292 метеликів, 130 видів молі, 465 дерев і 24 ссавці (з яких 9 є приматами) Також тут живуть буйволи, лісові слони, угандійські коби, шакали.^{[20] [21] [10]} За оцінками, у лісі залишаються близько 600 шимпанзе. ^{[21] [22]} Класифікований як вологий напівлистяний ліс середньої висоти, Будонґо підтримує різні види дерев. Найбільш вражаючими є великі гігантські червоні дерева, які залишилися незрубаними і тепер досягають 60 метрів у висоту. Контрольний список птахів включає 60 видів птахів Західної та Центральної Африки, відомих менш ніж у п’яти місцях Східної Африки. Жовтонога мухоловка, не була зареєстрована в інших місцях Уганди, тоді як Ituri batis, лимонночеревий кромбек, білоногий рогозуб, чорновухий дрізд і каштанова мухоловка відомі лише з одного іншого місця окрім Будонґо.^[23] Стеження за шимпанзе стало популярним серед екотуристів.^[24] Через ліс прокладено стежки, щоб полегшити пересування дослідникам та туристам. Однак ними також користуються і браконьєри.

Вернон Рейнольдс вперше дослідив шимпанзе в цьому лісі в 1962 році, пізніше він заснував Будонґо Conservation Field Station.^[25] У 1965 році він написав книгу про ліс і його шимпанзе. ^[26] Рейнольдс був одним із тріо піонерів-польових дослідників шимпанзе — іншими були Джейн Гудолл і Адріан Кортландт. Протягом 1970-х і 1980-х років у країні вирувала громадянська війна, що супроводжувалося порушенням законності та порядку. Матерів шимпанзе масово вбивали, а немовлят забирали з лісу та контрабандою перевозили колекціонерам в Азію, Європу та Америку. Рейнольдс повернувся до Уганди в 1990 році, щоб перевірити, чи існує ще життєздатна популяція шимпанзе в Будонґо. До 1995 року було ідентифіковано близько п'ятдесяти особин, і ця цифра залишалася незмінною до 2000 року, коли чисельність почала зростати, як вважають, через наплив шимпанзе з інших регіонів.

Дослідницька група відремонтувала та зайняла будівлі, які були побудовані для компанії Budongo Sawmills Ltd. У 2005 році фінансування проекту було надано RZSS та Единбурзьким зоопарком, а також низкою інших джерел. ^{[27] [28] [29]}

Річард Бірн, Кет Хобайтер та їхні колеги працювали на польовій станції для вивчення спілкування шимпанзе.^[30] Дослідження Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів Говарда П. К. у 1991 році опублікувало детальні результати дослідження дикої природи та лісових заповідників в Уганді під назвою «Охорона природи в заповіднику тропічних лісів Уганди».