Рідколісся Південно-Західної Австралії

Рідколісся Південно-Західної Австралії

Ліс джарра поблизу Пербертона
Екозона	Австралазія
Біом	Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники
Статус збереження	критичний/зникаючий
Назва WWF	AA1210
Межі	Чагарники та рідколісся прибережної рівнини Свон Савана Південно-Західної Австралії Маллі Есперансу Джарра-каррієві ліси та рідколісся
Площа, км²	46 150
Країни	Австралія
Охороняється	12,86 %[1][2]
Розташування біорегіону за класифікацією IBRA 7

Рідколісся Південно-Західної Австралії (ідентифікатор WWF: AA1210) — австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований у Південно-Західній Австралії^[3].

Екорегіон рідколісь Південно-Західної Австралії простягається на 550 км з півночі на південь через південно-західну частину Західної Австралії, від містечка Баджінгарра до прибережного міста Олбані, охоплюючи частини Пшеничного поясу та Великого Південного регіону. На схід від екорегіону поширені савани Південно-Західної Австралії, на захід — чагарники та рідколісся прибережної рівнини Свон, а на південь — джарра-каррієві ліси та рідколісся.

Більшу частину екорегіону займає помірно розчленоване плато Їлгарн, що лежить на висоті від 280 до 340 м над рівнем моря. Його основу складають давні протерозойські породи кратону Їлгарн, перекриті латеритними третинними осадовими породами. На південному краю плато пролягає хребет Вічер — серпоподібний уступ, основу якого складають латеритні мезозойські осадові породи, за яким лежить плато Блеквуд, висота якого коливається від 100 до 150 м над рівнем моря. На південному сході екорегіону простягаються гори Стірлінг, які є частиною Національного парку Стірлінг-Рейндж.

Західний край внутрішніх плато утворений стрімким уступом Дарлінг, який відділяє плато від прибережної рівнини Свон. На південному заході, в районі мису Натуралісте, екорегіон виходить до узбережжя Індійського океану, а на крайньому південному сході, в районі Олбані, — до узбережжя Великої Австралійської затоки. Ґрунти екорегіону малородючі, бідні на фосфор, і часто засолені.

Згідно з класифікацією IBRA екорегіон "Рідколісся Південно-Західної Австралії" відповідає біорегіону "Ліс Джарра". Він складається з двох субрегіонів:^[4]

На більшій частині екорегіону переважає середземноморський клімат (Csa або Csb за класифікацією кліматів Кеппена), а на південному сході — напівпустельний клімат (BSk за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 1300 мм в районі уступу Дарлінг до 635 мм у внутрішніх районах. Розподіл опадів має різко виражений сезонний характер: більшість з них випадає взимку, з травня по вересень-жовтень, тоді як влітку триває посуха.

Основним типом рослинності, поширеним на більшій частині екорегіону, є високі, відкриті ліси або рідколісся джарра. У цих лісах домінують евкаліпти-джарра (Eucalyptus marginata) та евкаліпти-маррі (Corymbia calophylla), через що вони також відомі як джарра-маррієві ліси. Інші види евкаліптів (Eucalyptus spp.) у цих лісах присутні в значно меншій кількості. Окрім евкаліптів, у рідколіссях джарра зустрічаються велетенські банксії (Banksia grandis), західні аллоказуарини (Allocasuarina fraseriana), довголисті персонії (Persoonia longifolia) та західні ксиломелуми (Xylomelum occidentale). Серед інших рослин, поширених у джарра, слід відзначити низку рідкісних орхідей, таких як пізня орхідея-молот (Drakaea confluens) та павуча орхідея Брайса (Caladenia bryceana).

У рідколіссях на сході екорегіону переважають звичайні евкаліпти-ванду (Eucalyptus wandoo), гладкокорі евкаліпти-ванду (Eucalyptus accedens), маллієві евкаліпти-ванду (Eucalyptus capillosa) та йоркські камедеві евкаліпти (Eucalyptus loxophleba). У посушливих рівнинних районах переважають розріджені рідколісся, тоді як в гірських районах — більш густі ліси. На родючих ґрунтах у вологих долинах ростуть болотяні камедеві евкаліпти (Eucalyptus rudis), великоплоді евкаліпти (Eucalyptus megacarpa) та евкаліпти-яррі (Eucalyptus patens). У деяких районах на півдні та сході екорегіону рідколісся джарра перемежовуються пустищами та чагарниковими заростями, у яких переважають агоніси (Agonis spp.). На південному сході екорегіону зустрічаються великі ділянки водно-болотних угідь, у яких переважають болотяні мелалеуки (Melaleuca rhaphiophylla), болотяні яте-евкаліпти (Eucalyptus occidentalis) та олбанські чорні евкаліпти (Eucalyptus staeri).

Загалом флора екорегіону характеризується високим різноманіттям, особливо вираженим у гірських районах. Високе флористичне різноманіття є наслідком різноманіття типів ґрунтів, швидких змін умов навколишнього середовища під час четвертинного періоду та тривалої ізоляції регіону від вологих районів Східної Австралії.

Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), західного карликового поссума (Cercartetus concinnus), тафу (Phascogale tapoatafa), жовтоногу сумчасту мишу (Antechinus flavipes), південного бурого бандикута (Isoodon obesulus), австралійського чагарникового щура (Rattus fuscipes) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). Ендеміками екорегіону є потору Гілберта (Potorous gilbertii), а майже ендемічними його представниками — квокки (Setonix brachyurus), західні чагарникові валлабі (Notamacropus irma), таммарські валлабі (Notamacropus eugenii), смугасті п'яткоходи (Tarsipes rostratus), західні кільчастохвості поссуми (Pseudocheirus occidentalis), щіткохвості беттонги або вулі (Bettongia penicillata), західні кволи (Dasyurus geoffroii), сірочереві сумчасті миші (Sminthopsis griseoventer), довговухі лилики Холта (Nyctophilus holtorum) та західні несправжні лилики (Falsistrellus mackenziei). Намбати (Myrmecobius fasciatus) були раніше широко поширені на півдні Австралії, однак до кінця XX століття їх ареал зменшився до кількох ділянок, зосереджених в межах екорегіону, а популяція скоротилася до приблизно 1000 особин. Внаслідок зусиль природоохоронців популяція намбатів почала поступово відновлюватися, а у XXI столітті вид був реінтродукований до кількох заповідників у Східній Австралії.

Орнітофауна екорегіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), строкатого великонога (Leipoa ocellata), білогорлого фапса (Phaps chalcoptera), малого фапса (Phaps elegans), австралійського орла (Aquila audax), австралійську сову-голконога (Ninox boobook), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), червонохвостого какатоїса (Calyptorhynchus banksii), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), золотавого папужку (Neophema elegans), різнобарвного папужку (Psephotellus varius), блакитноволого лорікета-нектароїда (Parvipsitta porphyrocephala), рудого королаза (Climacteris rufus), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), смугастоволого медника (Ptilotula ornata), бурого медовця (Lichmera indistincta), білощоку медовку (Phylidonyris niger), бронзову медовку (Gliciphila melanops), буроголового медопійника (Melithreptus brevirostris), акацієву манорину (Manorina flavigula), західного корольця (Eopsaltria griseogularis), червонолобого тоутоваї (Petroica goodenovii), червоноволого тоутоваї (Petroica boodang), сірого куравонга (Strepera versicolor), сірого ядлівчака (Colluricincla harmonica), індигового малюра (Malurus pulcherrimus), рудолобого малюра-м'якохвоста (Stipiturus malachurus) та велику діамантницю (Pardalotus striatus).

Майже ендемічними представниками екорегіону є західні какаду (Cacatua pastinator), евкаліптові какатоїси (Calyptorhynchus latirostris), білохвості какатоїси (Calyptorhynchus baudinii), червоноголові папуги (Purpureicephalus spurius), жовтощокі розели (Platycercus icterotis), жовтоголові періко (Polytelis anthopeplus), західні медолюби-сережники (Anthochaera lunulata), західні медолюби-шилодзьоби (Acanthorhynchus superciliosus), оливковокрилі медопійники (Melithreptus chloropsis), біловолі корольці (Quoyornis georgianus), західні пустковики (Calamanthus montanellus), лісові шиподзьоби (Acanthiza inornata), великі гущаки (Atrichornis clamosus), вусаті батіжники (Psophodes nigrogularis), західні щетинкодзьоби (Dasyornis longirostris), білочереві чубарці (Falcunculus leucogaster), червоноплечі малюри (Malurus elegans) та південні вогнегузи (Stagonopleura oculata).

Герпетофауна екорегіону включає близько 30 видів амфібій, майже всі з яких є ендеміками Південно-Західної Австралії, та понад 45 видів плазунів. Безхребтні також демонструють високе різноманіття в екорегіоні. Багато видів безхребетних відповідають за переробку поживних речовин, що сприяє високому біорізноманіттю регіону. Деякі види, зокрема оси, бджоли та мурахи, є ключовими видами, які завдяки хижацтву та паразитизму контролюють популяції інших безхребетних.

Близько 44 % усіх лісів джарра та 90 % евкаліптових рідколісь на південному заході Австралії було вирубано за останнє століття. Основними загрозами для збереження природи екорегіону є лісозаготівля, розвиток сільського господарства та видобуток корисних копалин. Поширення інтродукованих хижаків, таких як свійські коти (Felis catus) та звичайні лисиці (Vulpes vulpes), призводить до скорочення популяцій місцевих тварин, а надмірний випас худоби та поширення інвазивних бур'янів і коричної фітофтори (Phytophthora cinnamomi) — до деградації природних екосистем.

Близько 12,86 % екорегіону є заповідними територіями^[2]. Природоохоронні території включають:

• «Southwest Australia woodlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
• «Southwest Australia Woodlands» — One Earth.