YaChudo

Лінійна функція

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Ліні́йна фу́нкція — в математиці, позначає два споріднені поняття:

  1. Лінійну функцію в елементарній математиці,
  2. Лінійне відображення у вищій математиці.

Лінійна функція

Три графіки лінійних функцій — червона та синя мають однаковий нахил k, а червона та зелена мають однаковий зсув b.

Лінійна функція задається рівнянням:

y = k x + b {\displaystyle y=kx+b} .

Лінійна функція зростає при кутовому коефіцієнті k > 0 {\displaystyle k>0} та спадає при k < 0 {\displaystyle k<0} . Графіком лінійної функції є пряма лінія, що проходить через точку M ( 0 , b ) {\displaystyle M(0,b)} паралельно графіку функції y = k x {\displaystyle y=kx} . Якщо k = 0 {\displaystyle k=0} , графік лінійної функції є пряма, паралельна осі абсцис, що проходить через точку b {\displaystyle b} на осі ординат.[1]

Функція виду y = k x {\displaystyle y=kx} проходить через початок координат, і утворює з віссю абсцис кут, тангенс якого дорівнює коефіцієнту пропорційності k {\displaystyle k} .[2]

Лінійне відображення

Лінійним відображенням (лінійним перетворенням, лінійним оператором) f {\displaystyle f} називається відображення векторного простору V {\displaystyle V} в векторний простір W {\displaystyle W}

f :   V → W , {\displaystyle f\colon \ V\to W,}

що має властивість лінійності:[3]

f ( x + y ) = f ( x ) + f ( y ) ∀ x , y ∈ V , {\displaystyle f(x+y)=f(x)+f(y)\qquad \forall x,y\in V,}     (адитивність)
f ( α x ) = α f ( x ) ∀ x ∈ V , {\displaystyle f(\alpha x)=\alpha f(x)\qquad \forall x\in V,}     (однорідність)

Лінійний оператор — найважливіше поняття лінійної алгебри, завдяки якому вона отримала свою назву.

У функціональному аналізі розглядаються неперервні лінійні оператори між топологічними векторними просторами, але означення «неперервний» зазвичай опускається.

Нелінійні функції

Для функцій, які не є лінійними (тобто досить довільних), коли хочуть підкреслити деякі характеристики, вживають термін нелінійні функції. Зазвичай це відбувається, коли функціональну залежність спочатку наближають лінійною, а потім переходять до вивчення більш загального випадку, часто починаючи з молодших ступенів, наприклад розглядаючи квадратичні поправки.

Те ж відноситься і до вживання слова нелінійні щодо інших об'єктів, що не мають властивості лінійності, наприклад — нелінійні диференціальні рівняння.

Див. також

Примітки

  1. ↑ К. І. Швецов, Г. П. Бевз (1967). Довідник з елементарної математики. К. «Наукова думка».
  2. ↑ Вірченко Н. О., Ляшко І. І., Швецов К. І. Графіки функцій. Довідник. — Київ : Наукова думка, 1977. — 320 с.(укр.)
  3. ↑ ван-дер Варден Б. Л. (1979). Алгебра. Москва: Наука.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).