Лімфангіт
| Лімфангіт | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | ангіологія  |
| Причини | Streptococcus pyogenes[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | BD91 |
| МКХ-10 | I89.1 |
| МКХ-9 | 457.2 |
| DiseasesDB | 29093 |
| eMedicine | ped/1336 |
| MeSH | D008205 |
 Lymphangitis у Вікісховищі | |
Лімфангіт (лімфангоїт, лімфангіїт) — запалення лімфатичних судин, яке частіше за все спричинюють стафілококи та стрептококи, що потрапляють у просвіт судин через поверхневі пошкодження шкіри (розчісування, подряпини, фурункули).
Етіологія
Найчастішим етіологічним фактором є β-гемолітичні стрептококи групи А і стафілококи. Інші мікроорганізми можуть призводити до цього запалення у хворих з імунодефіцитами (грамнегативні бактерії, анаероби) та у випадку кусаних ран. У регіонах, ендемічних щодо філяріозу, переважно в Південно-Східній Азії, найчастішою причиною є нематоди.[2]
Люди з діабетом, імунодефіцитом, вітряною віспою, постійним вживанням стероїдів або іншими системними захворюваннями мають підвищений ризик розвитку лімфангіту.[3]
Клінічні прояви
Відчуття напруження, свербіж та печіння поблизу того або іншого поверхневого пошкодження шкіри розлитого характеру без чітких границь, червоні смуги, що йдуть поздовжньо. При пальпації визначаються ущільнені тяжі, болючі, що відповідають червоним смугам на шкірі. Загальний стан хворих погіршується, температура підвищується.
Перебіг захворювання
При лімфангіті уражається вся стінка судини, в просвіт його випадають згустки фібрину, що перериває потік лімфи (має значення для відмежування запалення). Лімфангіт проявляється вузькими червоними смугами на шкірі. При деяких формах в області смуг розвиваються ущільнення і болючість. Одночасно підвищується температура тіла, з'являється озноб, погіршується загальне самопочуття. При лімфангіті глибоких судин спостерігаються набряк, хворобливість. Хронічний лімфангіт характеризується закупоркою лімфатичних проток з утворенням набряків.
Ускладнення хвороби
1) сепсис;
2) абсцеси лімфатичних вузлів;
3) лімфатичний набряк (особливо при рецидивах).
Лікування
Ліжковий режим. При лімфангіті руки слід накласти шинну пов'язку, при лімфангіті ноги — припідняте положення кінцівки. Місцево зігрівальні та мазеві компреси. Сульфаніламідні препарати за схемою, антибіотики з використанням пеніциліну, стійкого до β-лактамази (напр., клоксациліну) або пеніциліну з інгібітором β-лактамаз, або цефалоспорину II чи III покоління, для п/о застосування[2] (з урахуванням чутливості мікрофлори до них). Лікування основного вогнища запалення.
Для пацієнтів з алергією на пеніцилін використовують цефалексин (за винятком випадків реакцій гіперчутливості негайного типу) або кліндаміцин.[4]
Профілактика
Вчасне лікування запальних, травматичних та інших вогнищ.
Також рекомендоване використання компресійних панчох для пацієнтів з лімфедемою або хронічною венозною недостатністю.[4]
Варіації хвороби
Також існує вузловий лімфангіт – це окрема клінічна одиниця, захворювання, що характеризується запальними вузлами вздовж лімфатичних судин, що дренують первинну шкірну інфекцію.[3]
Примітки
- ↑ Disease Ontology — 2016.
- ↑ а б Лімфангіт. empendium.com (укр.). Процитовано 3 січня 2026.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Lymphangitis: Practice Essentials, Etiology, Prognosis. 14 квітня 2025.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка) - ↑ а б What is the treatment for lymphangitis?. www.droracle.ai (англ.). 8 серпня 2025. Процитовано 22 травня 2026.
Джерела
- Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).