YaChudo

Лілі Палмер

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Лілі Палмер
нім. Lilli Palmer Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Lilli Marie Peiser Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася24 травня 1914[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Познань, Прусське королівство[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла27 січня 1986[1][2][…] (71 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
  • злоякісна пухлина Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ПохованняФорест-Лаун Редагувати інформацію у Вікіданих
    Громадянство Німеччина
     Швейцарія     Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністьакторка, кіноакторка, акторка театру, телеакторка, акторка озвучення, письменниця-романістка, автобіографка, артистка кабаре, співачка Редагувати інформацію у Вікіданих
    ВчителіLucie Höflichd і Ilka Grüningd Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльності1932 — 1986
    У шлюбі зРекс Гаррісон[5][6] і Carlos Thompsond Редагувати інформацію у Вікіданих
    ДітиCarey Harrisond[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbnm0658339
    Нагороди та премії
    CMNS: Лілі Палмер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Лілі Марія Пейзер (нім. Lilli Marie Peiser), відома як Лілі Палмер (нім. Lilli Marie Peiser; 24 травня 1914, Познань, Німецька імперія — 27 січня 1986, Лос-Анджелес, США) — німецька акторка та письменниця. Номінантка премії «Золотий глобус» за роботу в фільмі «Але не для мене».

    Її відомими роботами є фільми «В його приємній компанії», «Будинок, що кричить» та «Петро Великий». За роботу в європейських фільмах виграла Кубок Вольпі та Німецьку кінопремію.

    Життєпис

    Народилася в сім'ї німецького єврея Альфреда Прайзера та австрійської єврейки Рози Лісман. Батько був хірургом, а мати — акторкою в місті Познань.[8]

    Коли Лілі Пейзер було чотири роки, її сім'я переїхала до берлінського району Шарлоттенбург. В шкільні роки вона професійно грала в настільний теніс[9], а також навчалася акторського мистецтва. З приходом нацистів до влади Пейзер через своє походження була змушена покинути Німеччину.

    Її сестра, Ірен Прадор, також стала акторкою.

    В 1943 році Палмер одружилася з Рексом Гаррісоном, але в 1957 вони розлучилися.

    В 1957 році одружилася з актором Карлосом Томпсоном та була в шлюбі до своєї смерті від раку шлунка в 1946 році.[10]

    Лілі Палмер похована на цвинтарі «Форест-Лаун».

    Кар'єра

    Приїхавши до Франції, Лілі Пейзер, взявши як псевдонім прізвище улюбленої акторки, виступила в опереті, але згодом переїхала до Великої Британії, де почала кінокар'єру. Вона виступає в кабаре та привертає увагу британських шукачів талантів. Згодом підписала контракт з французькою кіностудією «Ґомон», дебютувала у стрічці «Необмежена злочинність» та впродовж десятиріччя з'являлась у багатьох британських фільмах.[11]

    25 січня 1943 року одружилася з Рексом Гаррісоном та переїхала з ним до Голлівуду в 1945. Палмер підписала контракт з Warner Bros. та зіграла в кількох фільмах («Плащ і кинджал», «Тіло і душа»).

    Час від часу вона з'являлась на сценах театрів та вела власну телевізійну передачу в 1951.

    Разом з чоловіком Палмер зіграла у виставі «Чорна магія на Мангеттені». Також вони зіграли в мелодрамі «Довгий темний вестибюль» та екранізації вистави «Ліжко з балдахіном». За останню роботу Палмер виграла Кубок Вольпі.

    В 1954 році Палмер повернулася до Німеччини, де грала в багатьох фільмах та телевізійних передачах. За роль Анни Андерсон у фільмі «Історія Анастасії».

    1958 року вона зіграла Елізабет фон Бернбург в ремейці фільму «Дівчата в уніформі» 1931-го.

    Разом із Фредом Астером та Деббі Рейнольдс Палмер зіграла у фільмі «В його приємній компанії» 1961 року, а 1962 року — разом із Вільямом Голденом у військовому фільмі «Фальшивий зрадник». Роберт Тейлор зіграв із Палмер у фільмі «Чудо білого жеребця».

    У 1975 році Лілі Палмер опублікувала мемуари «Змінити омарів і танці».[12] Спогади Вівіан Маталон і Ноеля Коуарда (Маталон режисувала Палмер в прем’єрі трилогії Боуарда «Сюїта в трьох ключах»

    у 1966) також описують Лілі Палмер. У 1978 році вона написала повний художній твір, представлений як роман, «Червоний ворон».[13]

    Нагороди та номінації

    Фільмографія

    • Необмежена злочинність
    • Вовче вбрання
    • Перше правопорушення
    • Секретний агент
    • Доброго ранку, хлопці
    • Великий бар'єр
    • Виступ за наказом
    • Файний легінь
    • Дівчина має жити
    • Сліпа дурість
    • Захід сонця у Відні
    • Двері з сімома замками
    • Громова скеля
    • Слабка стать
    • Її чоловік Гілбі
    • Знаменитий джентльмен
    • Остерігайся співчуття
    • Плащ і кинджал
    • Тіло і душа
    • Моя дівчина Тіса
    • Без найменших недоліків
    • Грішне місто
    • Довгий темний вестибюль
    • Ліжко з балдахіном
    • Дорога до Бродвею
    • Феєрверк
    • Диявол у шовку
    • Приборкання норовливих
    • Історія Анастасії
    • Між часом та вічністю
    • Штормова ніч
    • Скляна башня
    • Жінка, яка знає чого хоче
    • Монпарнас, 19
    • Дівчата в уніформі
    • Життя на двох
    • Але не для мене
    • Професія місіс Варрен
    • Серця під прикриттям
    • В його приємній компанії
    • Кінець місіс Чейни
    • Ви вважаєте, що Констанція себе пристойно поводить?
    • Левіафан
    • Фальшивий зрадник
    • Зустріч опівночі
    • Чарівна Юлія
    • Секс може бути складним
    • Чудо білого жеребця
    • Бета СОМ

    Примітки

    1. ↑ а б Lilli Palmer
    2. ↑ а б SNAC — 2010.
    3. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
    4. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118591452 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    5. ↑ Kindred Britain
    6. ↑ Find a Grave — 1996.
    7. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
    8. ↑ Clipped From The Wisconsin Jewish Chronicle. Архів оригіналу за 28 січня 2021.
    9. ↑ Lilli Palmer, Actress: Still Understated At 70. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021.
    10. ↑ Lilli Palmer. Jewish Women's Archive. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
    11. ↑ Bergfelder, Tim (2008). Speaking Emigres and British Cinema, 1925–1950. ISBN 978-1-84545-532-3.
    12. ↑ Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link; Print (29 січня 1986). Lilli Palmer, Actress and Best-Selling Author, Dies. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 2 вересня 2022.
    13. ↑ Palmer, Lilli (1978). The red raven : a novel. New York: Macmillan. ISBN 0-02-594630-7. OCLC 4193933.

    Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).