Лікійська стежка

Лікійська стежка
Похід Лікійською стежкою. Чукур-яйла. 2019 рік
Likya Yolu
Місцезнаходження	Туреччина
Використання	Пішохідний туризм
Туристичні подробиці
Складність стежки	ПВД, 1-а, 2-а категорія складності
Сезон	весна, осінь
Місяці	кінець березня, квітень, початок травня, жовтень
Визначні місця	Вогні Химери, Тахтали, Олімпос

Лікійська стежка - промаркований маршрут для пішохідного туризму на півдні Туреччини. Офіційний початок Лікійської стежки — великий жовтий транспарант. Він розміщений за селищем Олюденіз курортного району Фетхіє. Загальна протяжність маршруту - 540 км. Фініш Лікійської стежки — селище Геїкбаїри (Geyikbayırı) біля Анталії.

Туристична стежка отримала свою назву від історичного регіону, держави та провінції Римської імперії Лікії.

• Стежка промаркована біло-червоно-білими смуговими мітками, відповідно до європейської угоди Grande Randonnee.

• Довжина стежки не дозволяє багатьом туристичним групам пройти її всю, за один раз. Тому більшість туристів за один похід іде Західною або Східною частиною Лікійської стежки.

• Значна частина стежки прокладена у гірській місцевості, іноді вона спускається до моря, а потім знову розвертається у напрямку вглиб півострова.

• Основа маршруту — стежки мулів, пішохідні стежки, сільські дороги, фрагменти античних доріг.

• Найбільш сприятлива пора року для проходження Лікійської стежки — весна й осінь. Бо літом занадто жарко, а взимку шлях ускладнюють рясні дощі.

Олюденіз — Кабак — Киник (Ксанф) — Акбель — Гелеміш і руїни Патари — Калкан — Каш (Антіфеллос) — Учагиз — Демре (Кале) — Мира — Кумлуджа — Зейтін — Алакілісе. Тут стежка досягає позначки 1811 м над рівнем моря. Далі — Белос — Аксу — Манавгат — Мавикенідж — Карайоз — Олімпос — Чірали.

Далі стежка розгалуджується й йде або вздовж берега: Текірова — Фаселіс — Асагікуздере — яйла Гейнюк — Хісарчандир. Або всередину материка: Улупінар — Бейджик — Верхній Бейджик — яйла Куздере — яйла Гьойнюк — Гедельме — Хісарчандир.

Складність маршруту відповідає походу вихідного дня, походу 1-ї та 2-ї категорії складності. Пересування на маршруті не потребує спеціального спорядження.

Територія, вздовж якої проходить Лікійська стежка, знаходиться у субтропічному кліматичному поясі, у його вологому підтипі. Природа на маршруті - флора та фауна зони середземноморських вічнозелених твердолистих лісів та чагарників та висотної поясності: стартові субтропічні середземноморські ліси, які з висотою змінюють широколисті ліси, хвойні ліси, альпійські луки, кам'янисті пустелі ^[1]. У зону вічних снігів і льодовиків могли б потрапити ті, хто буде підійматися на вершину гори Тахтали, але її висота нижча снігової лінії, тому з червня по жовтень гора позбавляється свого снігового покриву.

• 
  Похід Лікійською стежкою. Чукур-яйла. 2019 рік
• 
  Лікійська стежка. Західна частина. 2019

• [Физическая география материков и океанов: Учеб.Ф 51 для геогр. спец. ун-тов/Ю.Г. Ермаков, Г.М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А.М. Рябчикова. - М.: Высш. шк., 1988.]
• The Lycian Way // day 31 // Hisarçandir Kale - Geyikbayırı [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.](англ.)