Лікаон

Лікаон
Лікаон перетворюється на вовка. Ілюстрація з голландського видання 1589 року «Метаморфоз» Овідія.
Посада	міфічний цар Аркадіїd
Батько	Пеласг[1]
Мати	Кіллене, Мелібояd або Деяніра
Діти	Haemond, Mantineusd, Parrhasiusd, Thesprotusd, Maenalusd, Acontesd, Аркас, Makedond, Tegeatesd, Eleutherd, Stymphalusd, Pallas, Aegaeond, Ancyord, Canethusd, Orestheusd, Aseatasd, Charisiusd, Cromusd, Daseatasd, Heraeeusd, Hypsusd, Macareusd, Каллісто, Alipherusd, Caucond, Cynaethusd, Melaeneusd, Енотр, Orchomenusd, Певкетійd, Phassusd, Птійd, Trapezeasd, Tricolonusd, Nyctippusd, Theisoeusd, Archebatesd, Bucoliond, Кет, Carterond, Clitord, Corethond, Evaemond, Evmétesd, Evmond, Helicusd, Phigalusd, Helissond, Peraethusd, Sumateusd, Lyceusd, Thocnusd, Thyraeusd, Polichusd, Physiusd, Genetord, Socleusd, Plato, Horusd, Mecisteusd, Prothousd, Titanasd, Leo, Phineusd, Portheusd, Harpaleusd, Harpalycusd, Helix і Hyperesd
Медіафайли у Вікісховищі

Лікао́н (д.-грец. Λυκάων) — аркадський цар, син Пелазга й океаніди Кіллени; мав дочку Геліку та 50 синів, відомих своєю зарозумілістю й пихою. Багато з них стали епонімами аркадських міст. Найчастіше Лікаон та його сини згадуються як втілення тогочасної безбожності. Зевс, бажаючи перевірити, чи справді вони такі зухвалі, прийшов до Лікаона в гості. На бенкеті Громовержцеві подали нутрощі вбитого хлопчика. Розгніваний зневагою Зевс убив громом Лікаона та його синів (варіанти: наслав на людей потоп; перетворив Лікаона на вовка; грец. lykos — вовк).

Міф про Лікаона відображає первісний звичай приносити людські жертви Зевсові Лікейському та заборону їх олімпійською релігією.

• Лікаон // Словник античної міфології / укладачі: І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. — Київ : Наукова думка, 1985. — 236 с.

Це незавершена стаття з давньогрецької міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.