Ліза Гастоні
| Ліза Гастоні | |
|---|---|
італ. Lisa Gastoni  | |
 | |
| Ім'я при народженні | Елізабетта Гастоні |
| Народилася | 28 липня 1935 (91 рік) Алассіо, Провінція Савона, Лігурія, Італія |
| Громадянство |  Італія |
| Діяльність | кіноакторка, акторка |
| Роки діяльності | з 1954 року |
| IMDb | nm0309470 |
| Нагороди та премії | |
| «Срібна стрічка» «Давид ді Донателло» | |
 Ліза Гастоні у Вікісховищі | |
Ліза Гастоні (італ. Lisa Gastoni; повне ім'я Елізабетта Гастоні; 28 липня 1935, Алассіо, Італія) — італійська акторка та модель.
Біографія
Батько Лізи Гастоні був італійцем, а мати — ірландкою, після Другої світової війни вона переїхала до Лондона, де розпочала кар'єру фотомоделі та акторки[2]. У 1960-х роках Гастоні почала зніматися в італійському кіно, граючи у деяких жанрових фільмах. Згодом, після нетривалого шлюбу з відомим професором фізики Констатином Маносом, у неї зав'язалися стосунки з продюсером Джозефом Фрайдом, з яким 1966 року вона знялася у фільмі Карло Ліццані «Прокинься і вбий», в якому вона вирізня́лася в ролі Кандіди, компаньйонки злочинця Лучано Лутрінга, з прізвиськом «соліст на автоматі», у виконанні Роберта Гоффмана. Фільм мав значний успіх, а гра Лізи Гастоні була відзначена «Срібною стрічкою».
Однак, найтісніше пов'язаним з особистістю Лізи Гастоні, став культовий фільм «Дякую, тітонько» (1968) Сальваторе Сампері, де вона виконала роль тривожної та витонченої зрілої жінки, яка була вплутана в психологічно-травматичні кровозмішувальні стосунки зі своїм племінником, що прикидався паралізованим. Роль племінника зіграв молодий актор Лу Кастель, який до цього мав успіх в картині «Кулаки в кишені» Марко Беллокйо. Його роль була нагороджена «Золотою тарілкою» та «Давид ді Донателло».
«Я переконана, що у кожного з нас є свій вік (...) Є фізичні моменти – тому що в кіно йдеться насамперед про фізичні моменти – більш підходящі для нас, справедливіші. Їх зазвичай називають "зустрічами персонажів". Зрештою, моя справжня зустріч із персонажем відбулася, коли мені було двадцять дев'ять років, коли я знімалася у „Дякую, тітонько“. У віці жінки її розквіту на порозі тридцяти. Я не була старою, але й не молодою. Але фізично та емоційно я підходила для цієї ролі»
— Ліза Гастоні[3]
Проте у 1970-х роках Гастоні почала менше зніматися, через те, що вона віддавала перевагу зніматися у фільмах з більш якісними сценаріями. Після появи у «Спокусі» (1973) Фернандо Ді Лео, 1974 року вона зіграла роль Кларетти Петаччі в «Останньому акті Муссоліні» Карло Ліццані та «Гіркому коханні» Флорестано Ванчіні, за яке наступного року вона отримала свою другу «Срібну стрічку».
Після свого театрального дебюту 1979 року у виставі «Селестіна» Фернандо де Рохаса, у постановці Луїджі Скварціни, Гастоні пішла зі сцени, присвятивши себе живопису та письменницькій діяльності. В середині 2000-х року Гастоні знову повернулася на сцену, з успішними виступами у кіно та на телебаченні, отримавши ще одну номінацію на премію «Давид ді Донателло» та «Срібну стрічку» за фільм Ферзана Озпетека «Біль чужих сердець» (2005).
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1954 | ф | Operazione Commandos | ||
| 1954 | ф | Prigioniero dell'harem | ||
| 1954 | ф | The Runaway Bus | ||
| 1954 | ф | Quattro in medicina | ||
| 1954 | ф | Trafficanti d'oro | ||
| 1954 | ф | Il grido del sangue | ||
| 1955 | ф | Josephine and Men | ||
| 1955 | ф | L'uomo del momento | ||
| 1956 | ф | The Baby and the Battleship | ||
| 1956 | ф | Tre uomini in barca | ||
| 1957 | ф | Face in the night | ||
| 1957 | ф | Second Fiddle | ||
| 1957 | ф | Правда про жінок | ||
| 1957 | ф | Man from Tangier | ||
| 1957 | ф | Blue Murder at St. Trinian's | ||
| 1958 | ф | Assassinio X | ||
| 1958 | ф | The Strange Awakening | ||
| 1958 | ф | Chain of Events | ||
| 1958 | ф | Decisione di uccidere | ||
| 1959 | ф | Wrong Number | ||
| 1961 | ф | Tre Breaking Point | ||
| 1961 | ф | Passaporto per Canton | ||
| 1961 | ф | Le avventure di Mary Read | ||
| 1962 | ф | Diciottenni al sole | ||
| 1962 | ф | Tharus figlio di Attila | ||
| 1962 | ф | Duello nella Sila | ||
| 1962 | ф | Eva | ||
| 1963 | ф | I quattro moschettieri | ||
| 1963 | ф | Чернець з Монци | Il monaco di Monza | Ф'йоренца |
| 1963 | ф | Міф | Il mito | |
| 1963 | ф | РоГоПаГ | Ro.Go.Pa.G. | дружина Тоньї |
| 1963 | ф | Le roi du village | ||
| 1963 | ф | Gidget a Roma | ||
| 1964 | ф | Il vendicatore mascherato | ||
| 1964 | ф | I maniaci | ||
| 1964 | ф | L'ultimo gladiatore | ||
| 1964 | ф | Le sette vipere (Il marito latino) | ||
| 1964 | ф | Crimine a due | ||
| 1964 | ф | Gli invincibili tre | ||
| 1964 | ф | I tre centurioni | ||
| 1965 | ф | I criminali della galassia | ||
| 1965 | ф | Le notti della violenza | ||
| 1966 | ф | Svegliati e uccidi | ||
| 1966 | ф | L'uomo che ride | ||
| 1966 | ф | I diafanoidi vengono da Marte | ||
| 1967 | ф | I sette fratelli Cervi | ||
| 1968 | ф | La pecora nera | ||
| 1968 | ф | Дякую, тітонько | Grazie zia | тітка Леа |
| 1969 | ф | L'amica | ||
| 1970 | ф | L'invasione | ||
| 1971 | ф | Маддалена | Maddalena | Маддалена |
| 1973 | ф | La seduzione | ||
| 1974 | ф | Amore amaro | ||
| 1974 | ф | Mussolini ultimo atto | ||
| 1975 | ф | Labbra di lurido blu | ||
| 1976 | ф | Скандал | Scandalo | |
| 1978 | ф | Аморальність | ||
| 2005 | ф | Біль чужих сердець | ||
| 2007 | ф | Tutte le donne della mia vita | ||
| 2009 | ф | Cocapop |
Примітки
- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ GASTONI, Lisa treccani.it Процитовано 24 червня 2023
- ↑ «Lisa Gastoni» in F. Faldini, G. Fofi. L'avventurosa storia del cinema italiano. Feltrinelli, Milano, 1981
Посилання
- Ліза Гастоні на сайті IMDb (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).