Лідія Сальвер

Лідія Сальвер
Lydie Salvayre
Лідія Сальвер на літературному фестивалі «Livre sur la Place». Нансі, 2014
Ім'я при народженні	Lydie Arjona — Лідія Архона
Народилася	5 вересня 1948 (78 років) Тулуза
Громадянство	Франція
Національність	по батькові іспанка, по матері каталонка
Діяльність	письменниця-романістка
Alma mater	Тулузький університет
Знання мов	французька[1][2]
Мова творів	французька
Роки активності	початок 1980-х
Жанр	роман, п'єса
Magnum opus	«Компанія привидів», «Гімн», «Не пла́кати»
Конфесія	католицтво
Премії	див. текст статті Ґонкурівська премія (2014)
Лідія Сальвер у Вікісховищі[2]
Висловлювання у Вікіцитатах

Лі́дія Сальве́р (також — Ліді́ Сальве́р (фр. Lydie Salvayre), до шлюбу Архона (ісп. Arjona); 5 вересня 1948, Тулуза) — французька лікарка і письменниця^[3], лауреатка Ґонкурівської премії^[4] (2014) за роман «Не пла́кати». Твори Лідії Сальвер перекладено двадцятьма мовами.

Лідія Архона народилася в Тулузі молодшою з трьох дочок у родині муляра^[5]. Її батьки у 1930-х належали до числа республіканців в Іспанії й після громадянської війни в цій країні емігрували на Південь Франції. Батько походив із Андалузії, мати — з Каталонії^[6]. Лідія провела дитинство в Отеріві, що біля Тулузи. Її сім'я жила в скромних матеріальних і побутових умовах у поселенні іспанських біженців. Її рідною мовою була іспанська^[7]. Французьку мову Лідія вивчала в дитячому садку та школі й опанувала її завдяки читанню книжок.

Закінчивши середню школу, вступила до Тулузького університету, де студіювала сучасну літературу та іспанську мову й здобула звання бакалавра, a в 1969-му вступила на медичний факультет того ж закладу. Одержавши диплом медика, вона спеціалізувалася на психіатрії в Марселі й до кінця 1970-х працювала психіатром у клініці муніципалітету Бук-Бель-Ер. Розлучившись із чоловіком, у 1983 році Сальвер переїхала до Парижа й стала працювати педіатром в Аржантеї.

З початку 1980-х з'явилися перші публікації Лідії Сальвер у літературних часописах Екс-ан-Прованса і Марселя. У 1990 році вона отримала премію Ермеса для дебютантів за роман «Заява» (La déclaration). Її роман «Компанія привидів» (La Compagnie des spectres) здобув Листопадову премію (Prix Novembre), а в 1997-му літературний журнал Lire визнав його найкращою книжкою року. Лідія Сальвер одержала Премію Франсуа Бієду (François Billetdoux) за роман «Бернар Валле» (Bernard Wallet).

У 2014 письменниця стала лауреаткою Ґонкурівської премії за роман «Не плакати» (Pas pleurer), у якому показано Жоржа Бернаноса. Авторка написала цю книжку на основі оповідей своєї матері про Громадянську війну в Іспанії 1936 року.

• 1990 : La Déclaration, Paris, Julliard —
• 1991 : La Vie commune, Paris, Julliard —
• 1993 : La Médaille, Paris, Le Seuil —
• 2001 : Le Vif du vivant, Paris, Cercle d'Art —
• 2002 : Et que les vers mangent le bœuf mort, Verticales —
• 2002 : Contre + CD audio avec Serge Teyssot-Gay et Marc Sens, Verticales —
• 2003 : Passage à l'ennemie, Paris, Le Seuil —
• 2005 : La méthode Mila, Paris, Le Seuil —
• 2006 : Dis pas ça + CD audio avec Serge Teyssot-Gay, Marc Sens et Jean-Paul Roy, Verticales —
• 2006 : Lumières sur la CCAS. Les activités sociales des salariés de l'énergie, collectif, Paris, Cercle d'Art —
• 2007 : Portrait de l'écrivain en animal domestique, Paris, Le Seuil —
• 2008 : Petit traité d'éducation lubrique, Cadex —
• 2009 : Bernard Wallet, Paris, Le Seuil —
• 2011 : Hymne, Paris, Le Seuil —
• 2013 : 7 femmes. Emily Brontë, Marina Tsvetaeva, Virginia Woolf, Colette, Sylvia Plath, Ingeborg Bachmann, Djuna Barnes, Paris, Librairie Académique Perrin —
• 2014 : Pas pleurer, Paris, Le Seuil. Prix Goncourt 2014^[4] —

• 1995 : La Puissance des mouches, Paris, Le Seuil —
• 1997 : La Compagnie des spectres, Paris, Le Seuil —
• 1997 : Quelques conseils aux élèves huissiers, Verticales —
• 1999 : La Conférence de Cintegabelle, Paris, Le Seuil —
• 2000 : Les Belles âmes, Paris, Le Seuil —

• 2004: Femmes dans la guerre, collectif, Paris, Le Félin
• 2010: Les Madones du trottoir : évocation de Sylvain Fourcassié, Cadex

• La Vie commune
  • 1995: "La Nouvelle secrétaire", адаптував Cosima de Boissoudy, поставив Jacques Taroni, France Culture
• La Puissance des mouches
  • 2005: поставив Yvon Chaix, Théâtre Jean Vilar
  • 2005: поставив Gérard Lorcy, La Minoterie, Marseille
• La Compagnie des spectres
  • 2002: поставила Monica Espina, Théâtre national de Chaillot
  • 2003: поставила Monica Espina, Théâtre Jean Vilar.
  • 2006: поставив Gérard Lorcy, Villers-Saint-Paul, Salle Henri Salvador
  • 2008: поставив Pierre Béziers, tournée dans les Bouches du Rhône, Hérault, Haute-Provence, puis au Théâtre du Lucernaire.
  • 2011: поставив Zabou Breitman, Theatre de la commune Aubervilliers
• La conférence de Cintagabelle
  • 2005: поставив Jean-Yves Lazennec, Théâtre de la Commune.
• Les Belles âmes
  • 2008: поставив і адаптував Laurence Février, Théâtre national de Chaillot.
• Quelques conseils aux élèves huissiers
  • 2011: поставили Jeanne Mathis та Frédéric Andrau

• Brigitte Louichon, " Lydie Salvayre: parler au nom d'Olympe ", Nouvelles écrivaines: nouvelles voix ?, éditions Rodopi, coll. " Faux titre ", 2002
• Marianne Grosjean. Lydie Salvayre injecte de la joie libertaire dans l'horreur franquiste. Tribune de Genève, 04.11.2014 [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]

• 1990: Премія Ермеса за дебютний роман (Prix Hermès du premier roman), La déclaration
• 1997: Листопадова премія (Prix Novembre), La Compagnie des spectres
• 2009: Премія Франсуа Бієду (Prix François-Billetdoux), BW
• 2014: Ґонкурівська премія, Pas pleurer

• Лідія Сальвер [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Ina.fr, Institut national de l'audiovisuel