YaChudo

Лідо (острови)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Лідо
45°23′00″ пн. ш. 12°21′00″ сх. д. / 45.383333333333° пн. ш. 12.35° сх. д.
Зображення
Країна Італія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиницяВенеція Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташовується на водойміВенеційська лагуна, Адріатичне море Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість населення14 481 осіб Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота над рівнем моря3 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина або відстань11 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Ширина1,5 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа4 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа розташування
Вигляд з повітря
Супутникова зйомка Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Лідо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Причал катерів у Лідо. Вид із лагуни.

Лі́до (італ. Lido) — ланцюжок піщаних островів, які відділяють Венеційську лагуну від Адріатики. Головний острів архіпелагу (Лідо), який знаходиться за 20 хвилин їзди на моторному човні від міста, славиться своїми пляжами. Щорічно у вересні на Лідо проходить Венеційський кінофестиваль.

Географія

Острів розділений на 3 частини. Північна частина острова є домом для кінофестивалю, там же знаходиться «Grand Hotel des Bains», казино і Гранд-готель «Ексельсіор». Malamocco, в центрі, є тільки селищем з населенням близько 20 тис. чоловік. Він був одночасно і домом для венеційського дожа. На південній частині знаходиться Форт Сан-Ніколо і гольфклуб.

Розміщення Лідо у Венеційській лагуні.

Щонайменше половина острова зі сторони Адріатичного моря складається з піщаних пляжів, більшість з яких належить різним готелям. До них належать відомі Excelsior і des Bains, описані Томасом Манном в його новелі «Смерть у Венеції». Адріатичне море доволі чисте і тепле, і тільки час від часу медузи заважають там плавати.

Серце острова — вулиця Санта-Марія-Єлизавета, близько 700 м в довжину, веде від лагуни до моря. На острові розміщені готелі, магазини і туристичні ресторани. В кінці лагуни Гран Віале знаходяться човни, які можуть доставити в Венецію.

  1. ↑ archINFORM — 1994.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).